Читання 18 листопада

Читання дня

Євангеліє

Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого, як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).

Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів.

І виходили до нього вся країна Іудейська і ієрусалимляни; і всі хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої.

Іоанн же носив одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, і їв акриди* та дикий мед.

І проповідував, кажучи: за мною йде Сильніший мене, в Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його;

я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.

І сталось у ті дні, прийшов Іісус із Назарета Галілейського і хрестився від Іоанна в Іордані.

І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Котрий сходив на Нього, як голуб.

І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління.

Негайно після того Дух веде Його в пустиню.

І пробув Він там у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і бувіз звірами; і Ангели служили Йому.

Після того ж, як виданий був Іоанн, прийшов Іісус до Галілеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.

Проходячи ж біля моря Галілейського, побачив Симона і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки.

І сказав їм Іісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.

І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.

І, пройшовши звідти трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, які також у човні лагодили сіті; і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з робітниками, пішли за Ним.

І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.

І дивувалися вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.

У їхній синагозі був чоловік, одержимий духом нечистим, і закричав:

облиш, що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

Але Іісус заборонив йому, кажучи: замовкни і вийди з нього.

Тоді дух нечистий, стряснувши його і скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.

І вжахнулися всі, так що один одного питали: що це? що це за нове вчення, що Він і духам нечистим наказує владно і вони слухають Його?

І швидко розійшлися про Нього чутки по всій окрузі Галілейській.

Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до дому Симона і Андрія, з Яковом та Іоанном.

Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.

І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зразу ж залишила її, і вона стала служити їм.

Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.

І все місто зібралось біля дверей.

І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.

А вранці, вставши вдосвіта, вийшов і пішов у безлюдне місце, і там молився.

Симон і ті, що були з ним, пішли за Ним, і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.

Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.

І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї і виганяв бісів.

Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.

Іісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.

Після цього слова проказа зразу ж зійшла з нього, і він став чистим.

І, глянувши на нього суворо, негайно відіслав його і сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священникові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, на свідчення їм.

А він, вийшовши, почав розголошувати і розказувати про подію, яка сталася, так що Іісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 1

Апостол

Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, вони прийшли до Фессалоніки, де була іудейська синагога.

Павел, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писань,

відкриваючи та доводячи їм, що Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що Цей Христос є Іісус, Котрого я проповідую вам.

І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що шанували Бога, дуже багато, а також чимало із знатних жінок.

Але іудеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібрались натовпом і підбурювали місто і, приступивши до дому Іасонового, намагалися вивести їх до народу.

Не знайшовши ж їх, потягли Іасона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли і сюди,

а Іасон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем, Іісуса.

І стривожили народ та міських начальників, що слухали це.

Але ті, одержавши від Іасона та інших запевнення, відпустили їх.

Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши куди, вони пішли до синагоги іудейської.

Ці ж були розсудливіші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.

І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало.

Але коли фессалонікійські іудеї довідались, що і у Верії проповідане Павлом слово Боже, то прийшли і туди, бентежачи та підбурюючи народ.

Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій залишилися там.

Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відправились.

Чекаючи їх в Афінах, Павел обурився духом, побачивши, що в місті повно ідолів.

Отож він розмірковував у синагозі з іудеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.

Дехто з епікурійських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: що хоче сказати цей марнослівець? а інші: здається, він проповідує про чужі божества, бо він благовіствував їм про Іісуса і воскресіння.

І, взявши його, привели в ареопаг і говорили: чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?

Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?

Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.

Павел, ставши посередині ареопагу, сказав: афіняни! з усього бачу я, що ви ніби особливо побожні.

Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «невідомому Богу». Саме Цього, Котрого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.

Бог створив світ і все, що в ньому; Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе

і не потребує служіння людських рук, ніби маючи в чомусь потребу, Сам даючи усьому життя і дихання і все.

З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, наперед визначивши час і межі їх перебування,

щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:

бо ми Ним живемо і рухаємось і існуємо, як і деякі з ваших віршувальників говорили: ми Його і рід.

Отож будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.

Отже, залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися;

бо Він визначив день, в який праведно судитиме всесвіт, за посередництвом наперед визначеного Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих.

Почувши про воскресіння мертвих, одні насміхались, а інші говорили: про це послухаємо тебе іншим часом.

І Павел вийшов з середовища їхнього.

Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували: між ними був Діонісій Ареопагіт і жінка, на ім’я Дамар, та інші з ними.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 17

Старий Заповіт

А третього місяця після виходу Ізраїльських синів з Єгипетської землі, того ж дня вони досягли Синайської пустелі. Вони вирушили з Рафідіна і прибули до Синайської пустелі; і там, напроти гори, Ізраїль отаборився. Мойсей вийшов на Божу гору, і Бог покликав його з гори, промовляючи: Скажи так домові Якова і сповісти синам Ізраїля: Самі ви побачили, що Я зробив єгиптянам, а вас підняв, наче на орлиних крилах, і привів вас до Себе! І тепер, якщо уважно прислухаєтесяp до Мого голосу і збережете Мій завіт, то будете для Мене особливим народом з-поміж усіх народів. Адже Моєю є вся земля. І ви будете в Мене царським священством і святим народом! Ці слова скажеш синам Ізраїля. Тож Мойсей пішов, покликав старійшин народу і виклав перед ними всі ці слова, які наказав йому Бог. У відповідь весь народ одностайно сказав: Усе, що сказав Бог, зробимо і послухаємося! А Мойсей передав слова народу Богові. Господь же сказав Мойсеєві: Ось Я приходжу до тебе в хмарному стовпі, щоб почув народ, як Я розмовляю з тобою, – і тобі повірять навіки. Тоді Мойсей переказав слова народу Господу. А Господь сказав Мойсеєві: Зійди та застережи народов й очисти їх сьогодні та завтра, і хай вони виперуть свій одяг. А третього дня хай вони будуть готові, бо третього дня Господь перед усім народом зійде на Синайську гору. Довкола ти відділиш народ границею, кажучи: Пильнуйте, не виходьте на гору і не доторкайтеся будь-де до неї! Кожний, хто доторкнеться до гори, неодмінно помреq. Не доторкнеться рука до неї, бо неодмінно буде побита каміннямr або прострілена стрілою, – чи то тварина, чи то людина, – не житиме. Коли голоси, звук труби і хмара відійдуть від гори, тоді вони підіймуться на гору. Тож Мойсей зійшов з гори до народу і освятив його, і вони випрали свій одяг. І він промовив до народу: Будьте готові три дні, не входьте до жінок. І сталося третього дня, коли настав світанок, з’явилися голоси і блискавки, і темна хмара над Синайською горою; лунав сильний голос труби. Тож весь народ у таборі перелякався. Мойсей вивів з табору народ назустріч Богові, і вони стали під горою. А Синайська гора вся диміла, тому що Бог зійшов на неї у вогні, й дим підносився, наче дим з печі. Тож весь народ дуже перелякався. Звуки труби ставали дедалі сильнішими. Мойсей говорив, а Бог йому відповідав голосом. Господь зійшов на Синайську гору – на вершину гори. І Господь покликав на вершину гори Мойсея, і Мойсей піднявся. І промовив Бог до Мойсея, кажучи: Спустись і настійно вмовляй народ, аби часом вони не наблизилися до Бога, щоб побачити, аби не полягло багато з них. А священики, які наближаються до Бога, хай освятяться, щоб часом Господь не відступив від них. Та Мойсей відповів Богові: Народ не зможе підійти до Синайської гори, бо Ти заповідав нам, кажучи: Обведи границею гору й освяти її. А Господь сказав йому: Іди, спустися вниз і підіймися – ти й Аарон з тобою. Та священики і народ хай не намагаються піднятися до Бога, щоб Господь не знищив декого з них. Тож Мойсей спустився до народу і переказав їм.

Вихід,
Глава 19

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії