Читання 12 жовтня

Читання дня

Євангеліє

У перший же день тижня Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу.

І ось, біжить і приходить до Симона Петра і до другого учня, якого любив Іісус, і каже їм: взяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його.

Негайно ж вийшов Петро і другий учень та пішли до гробу.

Вони побігли обидва разом; але другий учень біг скоріше від Петра, і прийшов до гробу перший.

І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов у гроб.

Слідом за ним приходить Симон Петро, і входить у гроб, і бачить одні лиш пелени, що лежали,

і хустину, яка була на голові Його, лежала згорнена по-особливому, не з пеленами, а осторонь на іншому місці.

Тоді ввійшов і другий учень, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував.

Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.

Тоді учні знову повернулись до себе.

А Марія стояла біля гробу і плакала, і коли плакала, нахилилася до гробу,

і бачить двох Ангелів у білому одязі, що сиділи один біля голови і другий біля ніг, де лежало тіло Іісусове.

І вони кажуть їй: жоно! що ти плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.

Сказавши це, обернулася назад і побачила Іісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Іісус.

Говорить їй Іісус: жоно! що ти плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю! якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.

Іісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!

Іісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого.

Марія Магдалина прийшла і сповістила учням, що бачила Господа і що Він це сказав їй.

Того ж першого дня на тижні, ввечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені з остраху перед іудеями, прийшов Іісус і став посередині і каже їм: мир вам!

Сказавши це, Він показав їм руки і ноги, і ребра Свої. Учні зраділи, побачивши Господа.

Іісус же сказав їм вдруге: мир вам! як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.

Сказавши це, дунув і говорить їм: прийміть Духа Святого.

Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться.

Фома ж, один з дванадцятьох, який називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Іісус.

Інші учні сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.

Після восьми днів учні Його знову були в домі і Фома з ними. Прийшов Іісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!

Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, а вірним.

Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

Іісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували.

Багато інших чудес сотворив Іісус перед учнями Своїми, про які не написано в книзі цій.

Це ж написано, щоб ви увірували, що Іісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 20

Апостол

Павел, в’язень Іісуса Христа, і Тимофій брат, Филимонові улюбленому і співробітникові нашому,

і Апфії (сестрі) улюбленій, та Архипові, сподвижникові нашому, і домашній твоїй церкві:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Дякую Богові моєму, завжди згадуючи про тебе в молитвах моїх,

коли чую про твою любов і віру, яку маєш до Господа Іісуса і до всіх святих,

щоб спільність віри твоєї стала діяльною у пізнанні всякого у вас добра у Христі Іісусі.

Бо ми маємо велику радість і втішення в твоїй любові; тому що тобою, брате, заспокоєні серця святих.

Тому, маючи велике у Христі дерзання наказувати тобі, що треба,

з любові краще прошу, не хто інший, як я, Павел старець, а тепер і в’язень Іісуса Христа,

прошу тебе за сина мого Онисима, котрого я родив у кайданах моїх.

Він був колись непотрібний для тебе, а тепер потрібний тобі і мені; я повертаю його тобі,

а ти прийми його, як моє серце.

Я хотів при собі затримати його, щоб він замість тебе послужив мені в кайданах за благовістя;

але без твоєї згоди нічого не хотів зробити, щоб добре діло твоє було не вимушене, а добровільне.

Бо, можливо, він для того тимчасово відлучився, щоб ти прийняв його назавжди,

вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого, особливо мені, а тим більше тобі, і за плоттю, і в Господі.

Отже, якщо ти маєш спілкування зі мною, то прийми його, як мене.

Коли ж він чимось образив тебе або винен, вважай це на мені.

Я, Павел, написав моєю рукою: я заплачу; не кажу тобі про те, що ти і самим собою мені винен.

Так, брате, дай мені скористатися від тебе у Господі; заспокой моє серце у Господі.

Надіючись на твою слухняність, я написав тобі, знаючи, що ти зробиш і більше, ніж кажу.

Одночасно приготуй для мене і приміщення, бо надіюся, що за вашими молитвами я буду дарований вам.

Вітають тебе Єпафрас, в’язень разом зі мною заради Христа Іісуса,

Марк, Арістарх, Димас, Лука – співробітники мої.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з духом вашим. Амінь.

 

Послання до Филимона святого апостола Павла,

Глава 1

Старий Заповіт

Вставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості. А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк – його зустріли Божі ангели. Коли Яків їх побачив, то сказав: Це – Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.

Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, в землю Сеїр, до місцевості Едом, і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер. І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе. І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним – чотириста чоловік. І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори. Якщо прийде Ісав до одного табору, – сказав Яків, – і знищить його, то другий табір врятується. Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження – і зроблю тобі добро! Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори. Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю. Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добраaa й зроблю твоїх нащадків – як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.

Він провів там ту ніч. Й узяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву: двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят. Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом. Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо, яке йде перед тобою? – ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами. Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете. Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! – оскільки він говорив собі: Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу. І дари випереджували його особу, – він ту ніч провів у таборі.

Встав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок. І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому. Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку. Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним. І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене. А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків. Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми. А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє ім’я. Чого оце питаєш про Моє ім’я? – промовив Той, і поблагословив його там. І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, – сказав він, – та моя душа спаслася.

І засяяло йому сонце, коли проминув Образ Божий. Він кульгав на своє стегно. Ось чому ізраїльські сини досі не їдять сухожилля, що затерпло, яке міститься в м’язі стегна, бо Він доторкнувся до сухожилля широкої частини стегна Якова – і воно затерпло.

 

Книга Буття ,

Глава 32.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії