Читання 8 вересня

Читання дня

Євангеліє

І ось, хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю благий! що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?

Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, як тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуй заповідей.

Говорить Йому: яких? Іісус же сказав: не вбивай; не перелюбствуй; не кради; не лжесвідчи;

шануй батька й матір; і: люби ближнього твого, як самого себе (Вих. 20,13–16; Лев. 19,18).

Юнак говорить Йому: все це я зберіг з юності моєї; чого ще не вистачає мені?

Іісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.

Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато майна.

Іісус же сказав учням Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти в Царство Небесне;

і ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

Почувши це, учні Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастись?

Іісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливе.

Євангеліє від Матфея,

Глава 19, вірші 16-26

Апостол

Нагадую вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,

яким і спасаєтеся, якщо додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.

Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,

і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,

і що явився Кифі, потім дванадцятьом;

потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;

потім явився Якову, також усім Апостолам;

а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.

Бо я найменший з Апостолів, і недостойний зватися Апостолом, тому що гонив Церкву Божу.

Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, і потрудився я більше за них усіх: а втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.

Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,

Глава 15, вірші 1-11

Старий Заповіт

Пам’ять Йосії, як кадильна суміш, приготовлена ділом мироварника. У всіх устах буде солодке, як мед, і як музика на бенкеті вина.

Він був скерований прямо в наверненні народу і викинув гидоти беззаконня.

Спрямував своє серце до Господа, у дні беззаконня він укріпив побожність.

За винятком Давида, Езекії та Йосії всі вчинили переступ, бо вони залишили закон Всевишнього, – не стало царів Юди.

Адже вони дали свій ріг іншим і свою славу – чужому народові.

Спалили вибране місто освячення і опустошили його дороги

за рукою1 Єремії. Бо йому вчинили зло, а він у лоні освятився на пророка, щоб викорінити, завдати біль і знищити, також будувати і насаджувати.

Це – Єзекиїл, який побачив видіння слави, яке йому показав на херувимській колісниці.

Адже він згадав ворогів у бурі, щоб добро вчинити тим, що прямими робили дороги.

 І дванадцять пророків, – хай зацвітуть кості на їхньому місці. Бо вони потішили Якова, і Він їх визволив через довіру віри.

 Як звеличимо Зоровавеля? І він, як печать на правій руці,

 так само й Ісус, син Йоседека, вони у свої дні збудували дім і підняли вгору святий храм Господу, приготований на вічну славу.

 І дуже велика пам’ять Неемії, що підняв нам стіни, які впали, і поставив брами та засуви, і підняв наші руїни.

 Ніхто не був створений таким, як Енох на землі. Адже і він був піднятий із землі.

 І не було чоловіка – вождя братів, як Йосиф, зміцнення народу, і його кості були відвідані.

 Сим і Сит прославилися між людьми, і Адам – над усяким живим у створенні.

Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 49.