Читання дня
Євангеліє
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
І ось, принесли до Нього розслабленого, покладеного на постелі. І, бачачи віру їхню, Іісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! прощаються тобі гріхи твої!
При цьому деякі з книжників сказали в собі: Він богохульствує.
Іісус же, вбачаючи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях ваших?
Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
Але щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою, і йди до дому твого.
І він встав, взяв постіль свою і пішов до дому свого.
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Котрий дав таку владу людям.
Проходячи звідти, Іісус побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ім’я Матфей, і каже йому: іди за Мною. І він встав і пішов за Ним.
І коли Іісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і учнями Його.
Побачивши те, фарисеї сказали учням Його: для чого Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
Іісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що значить: милості хочу, а не жертви (Ос. 6,6). Бо Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.
Тоді приходять до Нього учні Іоаннові і кажуть: чому ми і фарисеї постимось багато, Твої ж учні не постяться?
І сказав їм Іісус: чи можуть сини чертога весільного сумувати, поки з ними жених? Але прийдуть дні, коли відбереться у них жених, і тоді поститимуть.
І ніхто до старої одежі не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого і дірка буде ще гірша.
Не вливають також вина молодого в старі міхи; а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть, а вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, говорив: дочка моя тепер помирає, але Ти прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде жива.
І, вставши, Іісус пішов за ним, і учні Його.
І ось, жінка, що дванадцять років страждала кровотечею, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його, бо вона казала сама в собі: як тільки доторкнусь до одежі Його, одужаю.
Іісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.
І коли прийшов Іісус в дім начальника і побачив сопілкарів і народ збентежений, сказав їм: вийдіть геть, бо не вмерла дівчина, а спить. І насміхалися з Нього.
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.
30 І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.
І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.
Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.
Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.
Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
Євангеліє від Матфея
Глава 9
Апостол
Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені в Дусі Святому, що велика мені печаль і беззупинний біль серцю моєму: я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітниці; їхні й отці, і від них Христос по плоті, сущий над усім Бог, благословенний навіки, амінь.
Та не те, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; і не всі діти Авраама, які від сім’я його, але сказано: в Ісаакові наречеться тобі потомство (Бут. 21,12).
Тобто не діти тілесні є діти Божі; а діти обітниці визнаються за потомство.
Слово ж обітниці таке: в цей же час прийду, і буде у Сарри син (Бут. 18,10).
І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.
Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася у вибранні не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: більший служитиме меншому (Бут. 25,23), як і написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів (Мал. 1,2–3).
Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні.
Бо Він говорить Мойсеєві: кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію (Вих. 33,19).
Отож помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто подвизається, а від Бога, Котрий милує.
Бо Писання говорить фараонові: на те саме Я й поставив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землі (Вих. 9,16).
Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
Ти скажеш мені: за що ще звинувачує? бо хто може противитися волі Його?
А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму творцеві: навіщо ти мене так зробив?
Хіба не має влади гончар над глиною, щоб з тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників?
Як і в Осії говорить: не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою (Ос. 2,23).
І на тому місці, де сказано їм: ви не Мій народ, там вони названі будуть синами Бога живого (Ос. 1,10).
Ісаія ж провіщає про Ізраїль: хоча б синів Ізраїлевих було числом, як піску морського, тільки остаток спасеться; бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне звершить Господь на землі (Іс. 10,22–23).
І, як провістив Ісаія: коли б Господь Саваоф не залишив нам сім’я, то ми стали б, як Содом, і були б подібні до Гоморри (Іс. 1,9).
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри.
А Ізраїль, який шукав закону праведності, до закону праведності не досягнув.
Чому? тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, як написано: ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, віруючий в Нього, не посоромиться (Іс. 8,14; 28,16).
Послання до римлян святого апостола Павла
Глава 9
Старий Заповіт
Боже батьків і Господи милосердя, що все створив Своїм словом, і Ти Твоєю мудрістю створив чоловіка, щоб володів тими творіннями, що походять від Тебе, і вів світом у побожності та праведності й здійснював суд у простоті душі, дай мені мудрість, що сидить при Твоєму престолі, і не відкинь мене від Твоїх рабів.
Адже я – Твій раб і син Твоєї рабині, чоловік немічний, короткочасний і малий у розумінні суду і законів.
Бо якщо й буде хтось з людських синів досконалий, то коли не вистачає мудрості, що від Тебе, то він вважатиметься за ніщо.
Ти обрав мене царем Твого народу і суддею Твоїх синів та дочок.
Ти сказав збудувати храм у Твоєму святому місці й жертовник у місті Твого заселення, подобу святого шатра, який Ти наперед приготував від початку.
І з Тобою – мудрість, що знає Твої діла і була при Тобі, коли Ти творив світ, і знає, що миле у Твоїх очах, і що правильне у Твоїх заповідях.
Пошли її зі святих небес і пошли її з престолу Твоєї слави, щоби, будучи зі мною, трудилася, і щоб я взнав, що дуже миле в Тебе.
Адже вона знає все і розуміє, і мудро скеровуватиме мене в моїх ділах, і обереже мене у своїй славі.
І мої діла будуть сприйняті, я праведно судитиму Твій народ і буду гідний престолів мого батька.
Бо яка людина пізнає Божу раду? Чи хто збагне, що Господь бажає?
Бо задуми смертних – нещасні, і їхні думки – нестійкі.
Бо тлінне тіло тяжить на душі, і винахідливий розум тяжким чинить земне шатро.
І ледь відгадуємо те, що на землі, і те, що з трудом знаходимо в руках. А те, що на небесах, хто дослідив?
Хто ж пізнав Твою раду, якщо Ти не дав мудрості та не послав із висот Твого Святого Духа?
І так були вирівняні стежки тих, що на землі, і люди навчилися, що миле Тобі, та врятувалися мудрістю.
Книга премудрості Соломона, глава 9.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії