Євангеліє
Бачачи натовпи народу, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розсіяні, як вівці, що не мають пастиря.
Тоді говорить до учнів Своїх: жнива багато, а женців замало.
Отож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
І покликавши дванадцять учнів Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу і всяку неміч.
Дванадцяти ж Апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв і Іоанн, брат його,
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фаддеєм,
Симон Кананіт та Іуда Іскаріот, котрий і зрадив Його.
Цих дванадцятьох послав Іісус і заповів їм, говорячи: на шлях до язичників не ходіть, і в місто Самарянське не входьте; а йдіть краще до загиблих овець дому Ізраїлевого; ходячи ж, проповідуйте, що наблизилось Царство Небесне; хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; як дар одержали, як дар давайте.
Євангеліє від Матфея
Глава 9, вірш 36 – глава 10, вірш 8
Апостол
Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?
Заміжня жінка зв’язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті; але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).
Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.
Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть, тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.
Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.
Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.
Послання до римлян святого апостола Павла
Глава 7, вірші 1 – 13
Старий Заповіт
Полюбіть праведність, ви, що судите землю, будьте розумні в Господі, шукатимете Його в доброті та в простоті серця.
Бо Він знаходиться з тими, що Його не випробовують, а з’являється тим, що Йому вірять.
Адже викривлені думки відділяють від Бога, а випробувана сила картає безумних.
Бо мудрість не ввійде до неправедної душі й не замешкає в тілі, підвладному гріхові.
Бо святий дух напоумлення уникне оманливого, віддалиться від безглуздих думок і буде напоумлений, коли надійде неправедність.
Адже мудрий дух є тим, що любить людей і не зробить безвинним того, що проклинає своїми губами. Бо Бог – свідок його нирок, праведний наглядач його серця і слухач язика.
Адже Господній Дух заповнив усесвіт, і те, що вміщує все, має знання голосу.
Через це не затаїться ніхто, хто говорить неправедне, і не мине його караюча праведність.
Бо допит безбожних буде у випробуваннях, а до Господа дійде чутка його слів на оскарження його беззаконь.
Адже вухо ревнивості слухає все, і вістка бурмотання не сховається.
Тож стережіться некорисного бурмотання і щадіть язик від обмови. Бо вимовлене потай марно не піде, а вуста, що говорять неправду, убивають душу.
Не ревнуйте смерті в блуді вашого життя і не накликайте погибелі ділами ваших рук.
Адже Бог не зробив смерть і не веселиться погибеллю живих.
Бо Він створив усе для буття, і спасенні роди світу, і немає в них ліків на погибель, ані царства аду на землі.
Адже праведність безсмертна.
А безбожні руками і словами його прикликали, вважаючи його другом, розплилися і зробили з ним завіт, бо вони гідні його частки.
Книга премудрості Соломона, глава 1.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії