Читання 20 липня

Читання дня

Євангеліє

Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити спершу до учнів Своїх: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.

Нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, чого б не дізналися.

Тому те, що ви сказали в пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в будинках, те буде проголошене на покрівлях.

Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть;

але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після вбивства вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся.

Чи не п’ять малих птахів продаються за два ассарія? і жоден з них не забутий Богом.

А у вас і волосся на голові все пораховане. Отже, не бійтесь; ви дорожчі за багатьох малих птахів.

Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає його перед Ангелами Божими;

а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.

І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто скаже хулу на Святого Духа, тому не проститься.

Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати, або що говорити,

бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.

Хтось з народу сказав Йому: Учителю! скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною.

Він же сказав чоловікові тому: хто поставив Мене судити чи ділити вас?

При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.

І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива;

і міркував він в собі: що мені робити? нема куди мені зібрати плодів моїх.

І сказав: ось що зроблю: зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє,

і скажу душі моїй: душа! багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.

Але Бог сказав йому: нерозумний! цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти заготовив?

Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.

Сказав учням Своїм: тому кажу вам, – не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти, ні для тіла,– в що вдягнутися:

душа більша за їжу, і тіло – за одежу.

Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них нема ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів?

І хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?

Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого ж піклуєтесь про інше?

Погляньте на лілії, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть; але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.

Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!

Отже, не шукайте, що вам їсти, або що пити, і не турбуйтесь,

бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, що ви маєте потребу в тому;

перш над усе шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.

Не бійся, мале стадо! бо Отець ваш благоволив дати вам Царство.

Продавайте майно ваше і давайте милостиню. Приготуйте собі гаманці, що не старіють, і скарби, що не зменшуються на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не точить,

бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.

Хай будуть чресла ваші підперезані і світильники засвічені.

І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.

Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде їх пильнуючими; істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх, та, підходячи, служитиме їм.

І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.

Ви знаєте, що коли б знав господар дому, о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.

Будьте ж і ви готові, бо в який час не сподіваєтесь, прийде Син Людський.

Тоді сказав Йому Петро: Господи! чи до нас притчу цю говориш, чи до всіх?

Господь же сказав: хто вірний і мудрий домоправитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?

Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.

Істинно кажу вам: над усім добром своїм поставить його.

Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та напиватись,–

то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не знає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.

Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий;

а той, хто не знав і зробив те, за що треба карати, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато доручено, з того більше й запитається.

Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!

Хрещенням маю Я хреститися; і як Я тужу, поки це здійсниться!

Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення;

бо віднині п’ятеро в одному домі почнуть розділятися, троє проти двох, і двоє проти трьох:

батько стане проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так;

і коли віє південний вітер, говорите: спека буде; і буває.

Лицеміри! лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?

Чому ж ви і по собі не судите, що має бути?

Коли ти йдеш з суперником своїм до правителя, то дорогою подбай визволитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя не віддав тебе катові, а кат не кинув би тебе в темницю.

Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси і останнього мідяка.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  12

Апостол

Досягайте любові; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.

Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Богові; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом;

а хто пророкує, той говорить людям на повчання, умовляння і утіху.

Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.

Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква повчалася.

Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і стану говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не роз’ясню вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?

І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають роздільних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях?

І коли труба даватиме невизначений звук, то хто стане готуватися до бою?

Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.

Скільки, наприклад, різних слів у світі, і ні одного з них нема без значення.

Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземцем; і той, хто говорить, іноземець для мене.

Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.

А тому, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.

Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій і молиться, але розум мій залишається без плоду.

Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.

Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже: «амінь» на твою подяку? бо вона не розуміє, що ти говориш.

Ти добре дякуєш, та інший не повчається.

Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами;

але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб й інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою.

Браття! не будьте дітьми розумом: на зле будьте як діти, а розумом будьте повнолітні.

В законі написано: іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому;  і тоді не послухають Мене, говорить Господь (Іс. 28,11–12).

Отож мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.

Коли вся церква зійдеться разом і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас незнаючі або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?

А коли всі пророкують, і увійде хтось невіруючий або незнаючий, то його всі викривають, всі осуджують.

І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: воістину з вами Бог.

Так що ж, браття? Коли ви сходитесь, і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення,– все це хай буде на повчання.

Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть по двоє, найбільше по троє, і то по одному, а один хай тлумачить.

Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові.

І пророки хай говорять по двоє чи по троє, а інші хай розмірковують.

Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший хай мовчить.

Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися.

І духи пророчі покірні пророкам,

тому що Бог не є Бог безладдя, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.

Жінки ваші у церквах хай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а покорятися, як і закон говорить (Бут. 3,16).

Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, хай запитують про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві.

Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?

Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, хай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні.

А хто не розуміє, хай не розуміє.

Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити і мовами; тільки все повинно бути благопристойно і чинно.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 14

Старий Заповіт

І народ почав нарікати перед Господом на злі обставини. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, і розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув якусь частину табору. Тож народ заволав до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і вогонь ущух. І названо те місце Запаленням/ Загорання/ Підпал, бо між ними розгорівся Господній вогонь. Натовп різношерстих людей, які були між ними, сповнилися сильною пожадливістю і, сівши, вони заплакали, а разом з ними – й ізраїльські сини, та й сказали: Хто нас нагодує м’ясом? Ми згадуємо рибу, яку їли даром в Єгипті, огірки, дині, порей, цибулю і часник. Тепер же наша душа зів’яла; нічого немає перед нашими очима – лише одна манна. А манна – мов насіння коріандру, а на вигляд, як гірський кришталь. А народ ходив і збирав; і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і варили її в горщику, і робили з неї коржики, і був смак її – наче смак коржів, приготованих на олії. Тож коли на табір вночі спадала роса, тоді випадала з нею і манна. І Мойсей почув, як вони плакали у своїх групах/ осередках – кожний біля своїх дверей. Господь запалав гнівом, і в очах Мойсея це було злом. І Мойсей промовив до Господа: Навіщо Ти вчинив таке зло Своєму слузі, й чому я не знайшов милості в Твоїх очах, що Ти поклав нападки цього народу на мене? Хіба я зачав у лоні весь цей народ, чи я їх породив, що Ти мені кажеш: Візьми їх на своє лоно, як годувальниця бере грудну дитину, щоб привести в край, котрий Я пообіцяв у клятві їхнім батькам? Звідки в мене м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, кажучи: Дай нам м’яса, щоб ми наїлися! Я сам не в змозі носити цей народ, бо дуже тяжкою для мене є ця справа. Якщо ж Ти таким чином поступаєш зі мною, то вбий мене, якщо я знайшов милість в Твоїх очах, щоб мені не бачити мого страждання. І тоді Господь сказав Мойсеєві: Збери Мені сімдесят чоловіків з ізраїльських старійшин, яких сам знаєш, що вони – старійшини народу та їхні книжники, і приведи їх до намету свідчення – хай стануть там з тобою. Я зійду і розмовлятиму там з тобою, і візьму від Духа, який на тобі, і покладу на них, і допомагатимуть тобі з нападками народу, і ти не нестимеш їх сам. А народові скажеш: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом, кажучи: Хто нас нагодує м’ясом? Адже в Єгипті нам було добре! Тож Господь дасть вам їсти м’ясо, і їстимете м’ясо. Не один день будете їсти, і не два, ні п’ять днів, ні десять днів, ні двадцять днів. Впродовж місяця ( Місяць днів) будете їсти, поки не вийде з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, бо ви не послухалися Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, кажучи: Навіщо нам було виходити з Єгипту? А Мойсей відказав: Того народу, між яким є і я, – шістсот тисяч піших! А Ти сказав: Дам їм м’яса, і їстимуть впродовж місяця! Хіба що вони поріжуть овець і волів, щоб їм вистачило? Чи вся морська риба буде зібрана для них, щоби було їм достатньо? Та Господь сказав Мойсеєві: Хіба Господня рука не спроможна на це? Зараз же побачиш, чи захопить зненацька тебе Моє слово, чи ні! Мойсей вийшов і переказав народові Господні слова, і зібрав сімдесятьох чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх довкола намету. А Господь зійшов у хмарі, і заговорив до нього. І взяв від Духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох чоловіків-старійшин. Як тільки спочив на них Дух, то вони деякий час пророкували, та не продовжували/ та згодом перестали. Та в таборі залишилося двоє чоловіків; ім’я одного – Елдад, ім’я другого – Модад; і на них спочив Дух, а вони були з тих, які були записані, та не пішли до намету, тож вони пророкували в таборі. І прибіг юнак, і сповістив Мойсеєві, сказавши: Елдад і Модад пророкують у таборі! У відповідь Ісус, син Навина, – вибраний, який допомагав Мойсеєві, – сказав: Володарю Мойсею, заборони їм! Та Мойсей йому відповів: Хіба не ревнуєш ти через мене? Хай же стане весь Господній народ пророками, коли Господь дасть йому Свого Духа! І Мойсей пішов до табору з ізраїльськими старійшинами. А від Господа вийшов вітер і навів перепелів з моря, і кинув на табір та довкола табору – на день ходи звідси і на день ходи звідти – на якихось два лікті від землі. І встав увесь народ і весь день, усю ніч і весь наступний день збирав перепелів; хто мало назбирав – якихось десять мірок. І всі в’ялили їх собі на сушилках довкола табору. Ще м’ясо було на їхніх зубах, не будучи пожоване, як Господь запалав гнівом на народ, і уразив Господь народ великою пошестю. І названо те місце Гробницями жадоби, бо там поховали пожадливих/ ненаситних людей. Від Гробниць жадоби народ вирушив до Асироту, і перебував народ у Асироті.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 11

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії