Читання 25 червня

Читання дня

Євангеліє

У ті дні, коли зібралось дуже багато народу і нічого було їм їсти, Іісус, покликавши учнів Своїх, сказав їм:

жаль Мені народу, що вже три дні знаходиться зі Мною, і нічого їм їсти.

Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.

Учні Його відповіли Йому: звідки міг би хто взяти тут у пустині хлібів, щоб нагодувати їх?

І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.

Тоді звелів народові возлягти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши подяку, переломив і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.

Було у них і небагато рибок; благословивши, Він звелів роздати і їх.

І їли, і наситились; і набрали сім кошиків кусків, що залишилися.

А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

І відразу увійшовши у човен з учнями Своїми, прибув у краї Далмануфські.

Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.

І Він, тяжко зітхнувши, сказав: для чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.

І, залишивши їх, знову увійшов у човен і переправився на ту сторону.

При цьому учні Його забули взяти хлібів і мали з собою в човні тільки одну хлібину.

А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.

І, розмірковуючи між собою, говорили: це означає, що хлібів нема у нас.

Іісус, зрозумівши, говорить їм: що ви міркуєте про те, що нема у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?

Маючи очі, не бачите? маючи вуха, не чуєте? і не пам’ятаєте?

Коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви кусків? Говорять Йому: дванадцять.

А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви кусків, що залишилися? Сказали: сім.

І сказав їм: як же не розумієте?

Приходить у Віфсаїду; і приводять до Нього сліпого і благають, щоб доторкнувся до нього.

Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села і, плюнувши на очі його, поклав на нього руки і запитав його: чи бачить що?

Він, глянувши, сказав: бачу людей, які проходять, мов дерева.

Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому глянути. І він зцілився і став бачити все ясно.

І послав його додому, кажучи: не заходь в село і нікому в селі не розказуй.

І пішов Іісус з учнями Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учнів Своїх: за кого вважають Мене люди?

Вони відповідали: за Іоанна Хрестителя; інші ж – за Іллю; а деякі – за одного з пророків.

Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос.

І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.

І почав учити їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященники та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.

І говорив про це відкрито. Але Петро, відкликавши Його, почав перечити Йому.

Він же, обернувшись і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатана, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.

І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її.

Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить?

Або який викуп дасть людина за душу свою?

Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  8

Апостол

Браття! бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.

Бо свідчу їм, що мають ревність по Бозі, та не за розумом.

Бо, не розуміючи праведності Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорились праведності Божій, бо кінець закону – Христос, до праведності кожного віруючого.

Мойсей пише про праведність від закону: людина, яка виконала його, жива буде ним (Лев. 18,5).

А праведність від віри так говорить: не кажи в серці твоєму: хто зійде на небо? тобто Христа звести (Втор. 30,12).

Або хто зійде в безодню? тобто Христа з мертвих підняти.

Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, тобто слово віри, яке проповідуємо (Втор. 30,14).

Бо якщо устами твоїми будеш сповідувати Іісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірують до праведності, а устами сповідують до спасіння.

Бо Писання говорить: усякий, хто вірує в Нього, не посоромиться (Іс. 28,16).

Тут нема різниці між іудеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто призиває Його.

Бо всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,32).

Але як покликати Того, в Кого не увірували? як вірувати в Того, про Кого не чули? як чути без проповідника?

І як проповідувати, коли не будуть послані? як написано: як прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить благе! (Іс. 52,7).

Але не всі послухались благовіствування. Бо Ісаія говорить: Господи! хто повірив тому, що почув від нас? (Іс. 53,1).

Отож віра від слухання, а слухання від слова Божого.

Але питаю: хіба вони не чули? Навпаки, по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту слова їхні (Пс. 18,5).

Ще питаю: хіба Ізраїль не знав? Але перший Мойсей говорить: Я викличу у вас ревність не народом, розгніваю вас народом нерозумним (Втор. 32,21).

А Ісаія сміливо каже: Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не розпитували про Мене (Іс. 65,1).

Про Ізраїль же каже: цілий день Я простягав руки Мої до народу непокірливого і впертого (Іс. 65,2).

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 10

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея й Аарона, кажучи:

Якщо в якоїсь людини на шкірі її тіла буде блискучий рубець чи пляма, і буде ураження проказою на шкірі її тіла, то нехай вона буде приведена до священика Аарона чи до одного з його синів, священиків. Священик огляне ураження на шкірі її тіла, – і якщо волоски на ураженні стали білими, й вигляд того ураження глибший від поверхні шкіри тіла, то це є ураження проказою. Священик вчинить огляд і оголосить її нечистою. А якщо це буде біла блискуча пляма на шкірі тіла, і її вигляд не буде глибший від поверхні шкіри, і її волоски не стали білими волосками, а темні вони, то нехай священик ізолює уражену особу на сім днів. Сьомого дня священик огляне ураження, і ось – якщо ураження залишається перед ним, – не поширилося ураження по шкірі, то священик ще раз ізолює її на сім днів. Сьомого дня священик ще раз огляне її, і ось – якщо ураження тьмяне, не поширилося ураження по шкірі, то священик оголосить її чистою, бо це – просто пляма. І, виправши одяг, вона буде чистою. Якщо ж після того, як священик оглянув її, щоб оголосити її чистою, пляма, змінившись, пошириться по шкірі, то нехай вона покажеться священикові ще раз. Священик огляне її, і ось – якщо пляма поширилася по шкірі, то священик оголосить її нечистою: це є проказа.

А якщо в якоїсь людини з’явиться ураження проказою, то нехай вона прийде до священика. Священик вчинить огляд, і ось – якщо на шкірі – білий рубець, і він змінив свої волоски на білі, а на рубці – здорова ділянка живого м’яса, то це – задавнена проказа, на шкірі тіла вона. Священик оголосить її нечистою й ізолює її, бо вона нечиста. Якщо ж проказа взагалі розцвітеg на шкірі, й покриє проказа всю шкіру ураженої особи від голови до ніг, куди лиш не гляне священик, то священик вчинить огляд, і ось – якщо проказа покрила всю шкіру тіла, то нехай священик оголосить уражену особу чистою, бо вона вся стала біла, – вона чиста. А того дня, коли у ній з’явиться живе тіло, вона буде оголошена нечистою. Священик огляне здорове тіло, – і здорове тіло вчинить її нечистою, бо воно є нечисте, це є проказа. Якщо ж здорове тіло відновиться і стане білим, то нехай вона прийде до священика; священик вчинить огляд, і ось – якщо ураження стало білим, то нехай священик оголосить уражену особу чистою, – вона чиста.

А якщо на чиємусь тілі буде на шкірі нарив, і він загоїться, і на місці нариву буде білий рубець або біліюча чи червоніюча блискуча пляма, то нехай він покажеться священикові. Священик вчинить огляд, і ось – якщо її вигляд глибший від поверхні шкіри, а її волоски стали білі, то нехай священик оголосить його нечистим: це є проказа, яка розцвіла в нариві. Якщо ж священик вчинить огляд, і ось – у ній немає білих волосків, вона не глибша від поверхні шкіри тіла, й вони тьмяні, то священик ізолює його на сім днів. Якщо ж вона тоді таки поширитьсяh по шкірі, то священик оголосить його нечистим, – це є ураження проказою, що розцвіла в нариві. Якщо ж блискучість залишатиметься у своїх межах і не поширюватиметься, то це просто рубець від нариву, – священик оголосить його чистим.

А якщо на чиємусь тілі на його шкірі буде опік від вогню, і буде яскраве, блискуче, біло-червоняве чи чисто-біле загоєння від опіку на його шкірі, то нехай священик огляне його, і ось – якщо білі волоски стали блискучими, а його вигляд – глибший від поверхні шкіри, то це є проказа, яка розцвіла в опіку. Тож священик оголосить його нечистим, бо це є ураження проказою. Якщо ж священик вчинить огляд, і ось – на блискучій плямі немає білих волосків, вона не є глибша від поверхні шкіри і вона тьмяна, – то священик ізолює його на сім днів. Сьомого дня священик огляне її, – і якщо вона таки поширитьсяi по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це є ураження проказою, яка розцвіла в нариві. Якщо ж блискуча пляма залишається у своїх межах, не поширюється по шкірі, й вона тьмяна, то це є рубець від опіку. Тож священик оголосить його чистим, бо це є слід від опіку.

А якщо в чоловіка або жінки з’явиться ураження проказою на голові чи на бороді, то нехай священик огляне те ураження, і ось – якщо його вигляд більш запалий від поверхні шкіри, а волоски на ньому жовтуваті й тонкі, то нехай священик оголосить його нечистим: це є парші, проказа голови чи проказа бороди. А якщо священик огляне ураження паршами, і ось – його вигляд не є більш запалий від поверхні шкіри, й волоски на ньому не є жовтуваті, то нехай священик ізолює ураженого паршами на сім днів. Сьомого дня священик огляне ураження, і ось – якщо парші не поширилися, волоски на них не є жовтуваті, й вигляд паршів не є глибший від поверхні шкіри, то нехай він поголить шкіру, але паршів хай не голить; і священик ізолює хворого на парші ще раз на сім днів. Сьомого дня священик огляне парші, і ось – якщо парші не поширилися по шкірі після того, як її поголено, і вигляд паршів не є глибший від поверхні шкіри, то нехай священик оголосить його чистим, і, виправши одяг, він стане чистим. Якщо ж після оголошення його чистим, парші таки поширятьсяj по шкірі, то нехай священик вчинить огляд, і ось – якщо парші поширилися по шкірі, то священик уже не дивитиметься за жовтими волосками, бо він нечистий. А якщо парші перед ним залишилися у своїх межах, і на них виросли чорні волоски, то парші пройшли, – він чистий, тож священик оголосить його чистим.

А якщо в чоловіка або жінки на шкірі їхнього тіла з’являться блискучі плями з білуватим полиском, то нехай священик вчинить огляд, і ось – якщо на шкірі їхнього тіла блискучі плями з білуватим полиском, то це лишай, – він чистий; він розцвів на шкірі його тіла, – він чистий.

Якщо у когось облисіє голова, то він просто лисий, – він чистий. І якщо його голова облисіє спереду, то він просто лисий спереду, – він чистий. Якщо ж на його задній лисині чи на його передній лисині з’явиться біло-червонувате ураження, то це є проказа, що розцвіла на його задній лисині чи на його передній лисині. Священик огляне його, і ось – якщо вигляд ураження на його задній лисині чи на його передній лисині – біло-червонуватий, схожий на вигляд прокази на шкірі його тіла, то він – прокажена людина. Священик неодмінно оголосить його нечистимk: на його голові – ураження проказою.

У прокаженого, у якого є ураження проказою, нехай одяг буде розперезаний, його голова – непокрита, нехай він буде загорнений навколо своїх уст і нехай називається нечистим. Усі дні, доки в нього буде те ураження, будучи нечистим, він буде вважатися нечистим. Він житиме окремо, місце його перебування буде поза табором.

А якщо ураження проказою з’явиться на одязі, – на вовняному одязі або на льняному одязі, на повздовжніх або на поперечних нитках, на лляній або на вовняній тканині, на шкірі або на будь-чому, що вироблене зі шкіри, – і на шкірі або на одязі, на повздовжніх або на поперечних нитках тканини, чи на будь-якій речі, виробленій зі шкіри, з’явиться зеленувате або червонувате ураження, то це є ураження проказою, – тож нехай власник покаже його священикові. Священик огляне те ураження й ізолює священик уражену річ на сім днів. Сьомого дня священик огляне ураження, – і якщо ураження пошириться на одязі, на повздовжніх або на поперечних нитках тканини, чи на шкірі, на будь-чому, що в якомусь виробі буде вироблене зі шкіри, то те ураження – тривка проказа, воно нечисте. Нехай він спалить одяг, повздовжні чи поперечні нитки на вовняній чи на лляній тканині, чи на будь-якій шкіряній речі, на якій буде те ураження, бо це є тривка проказа, – нехай буде спалена у вогні. Якщо ж священик вчинить огляд, – і ураження не пошириться по одязі, по повздовжніх чи по поперечних нитках тканини, чи по будь-якій шкіряній речі, то нехай священик звелить, і власник випере те, на чому є ураження, і священик ізолює уражену річ на сім днів ще раз. А після того, як його випрано, священик огляне ураження, – і якщо те ураження не змінило вигляду й ураження не поширюється, то воно нечисте – нехай буде спалене у вогні; воно закріпилося на одязі, на повздовжніх чи на поперечних нитках тканини. А якщо священик вчинить огляд, – і ураження після того, як його випрано, буде тьмяне, то нехай він вирве його з одягу, зі шкіри чи з повздовжніх чи поперечних ниток тканини. Якщо ж воно з’явиться на одязі, на повздовжніх чи на поперечних нитках тканини, чи на якійсь шкіряній речі знову, то це є проказа, що розквітає. Нехай те, на чому є ураження, буде спалене у вогні. А одяг, повздовжні чи поперечні нитки тканини, чи будь-яка шкіряна річ, які будуть випрані, й ураження з них зникне, – нехай будуть випрані ще раз і будуть чисті.

Такий закон про ураження проказою вовняного чи льняного одягу, повздовжніх чи поперечних ниток тканини, чи будь-якої шкіряної речі – для оголошення їх чистими або оголошення їх нечистими.

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 13

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії