Читання 19 травня

Читання дня

Євангеліє

Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього учні Його.

І Він, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:

Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.

Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене.

Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах: так гнали і пророків, які були до вас.

Ви є сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, як тільки хіба викинути її геть на потоптання людям.

Ви є світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.

І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на підсвічник, і світить всім у домі.

Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.

Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків: не порушити прийшов Я, а здійснити.

Бо істинно кажу вам: доки не перейде небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.

Отже, хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить так людей, той найменшим буде названий в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим буде названий в Царстві Небесному.

Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете в Царство Небесне.

Ви чули, що сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду (Вих. 20,13).

А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже брату своєму: «рака»*, підлягає синедріону**; а хто скаже: «потвора», підлягає вогню пекельному.

Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,

залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій.

Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.

Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останнього кодранта*.

Ви чули, що сказано древнім: не перелюбствуй (Вих. 20,14).

А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.

Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

І якщо правиця твоя спокушає тебе, відітни її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну.

Сказано також, коли хто розведеться з жінкою своєю, хай дасть їй лист про розлучення (Втор. 24,1).

А Я кажу вам: хто розводиться з жінкою своєю, крім провини перелюбу, той спонукає її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.

Ще чули ви, що сказано древнім: не порушуй клятви, а виконуй перед Господом клятви твої (Лев. 19,12; Втор. 23,21).

А Я кажу вам: не клянись зовсім: ні небом, бо воно престол Божий;

ні землею, бо вона підніжжя ніг Його; ні Ієрусалимом, бо він місто великого Царя;

ні головою твоєю не клянися, тому що не можеш жодної волосини зробити білою або чорною.

Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого.

Ви чули, що сказано: око за око і зуб за зуб (Вих. 21,24).

А Я кажу вам: не противтеся злому. Але хто вдарить тебе у праву щоку, підстав йому і другу;

і хто захоче судитися з тобою і взяти в тебе сорочку, віддай йому і верхній одяг;

і хто примусить тебе іти з ним одне поприще*, іди з ним два.

Тому, хто просить у тебе, – дай, і від того, хто хоче в тебе позичити, – не відвертайся.

Ви чули, що сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого (Лев. 19,17–18).

А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,

і будете синами Отця вашого Небесного, бо Він велить сонцю Своєму сходити над злими і добрими і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме роблять і митарі?

І коли ви вітаєте тільки братів ваших, що особливого робите? Чи не так само діють і язичники?

Отож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

Євангеліє від Матфея,
Глава  5

Апостол

Коли вирішено було пливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.

Ми піднялися на адрамітський корабель і відправились, намагаючись пливти поблизу асійських місць. З нами перебував Арістарх, македонянин з Фессалоніки.

Другого дня пристали до Сидону. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою щирістю.

Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,

і, перепливши море проти Кілікії та Памфілії, прибули до Мір Лікійських.

Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.

Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.

Ледве пробравшись мимо нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.

А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павел радив,

кажучи їм: мужі! я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя.

Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.

А як пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані Критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.

Коли ж подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже отримали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.

Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься евроклідон.

Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.

І, наскочивши на якийсь острівок, що зветься Клавда, ми ледве могли втримати човен.

Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.

Вранці другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,

а на третій день ми своїми руками викидали з корабля речі.

Але як багато днів не було видно ні сонця, ні зірок і тривала велика буря, то остаточно втрачалась будь-яка надія на наше врятування.

І як довго не їли, то Павел, ставши посеред них, сказав: о мужі! треба було послухати мене і не відходити від Криту і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.

Тепер же переконую вас підбадьоритись, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.

Бо Ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі

і сказав: не бійся, Павле! тобі належить стати перед кесарем і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою.

Тому підбадьортесь, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.

Нам належить бути викинутими на який-небудь острів.

Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,

і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.

Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.

Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,

Павел сказав сотникові і воїнам: якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не можете спастися.

Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.

Коли почало світати, Павел умовляв усіх приймати їжу, кажучи: сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не ївши.

Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не пропаде й волосина з голови.

Сказавши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.

Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.

Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.

Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.

Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати з кораблем.

І, піднявши якорі, попливли по морю, і розв’язавши рулі та піднявши мале вітрило за вітром, держали до берега.

Наскочили на косу і корабель сів на мілину. Ніс вгруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.

Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.

Але сотник, бажаючи спасти Павла, утримав їх від цього наміру, і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,

іншим же спасатися: кому на дошках, а кому на будьчому від корабля; і таким чином усі спаслись на землю.

 

Діяння апостолів,
Глава 27

Старий Заповіт

Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали ось цю пісню Богові. Вони скандували, виголошуючи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився, – коня і вершника скинув у море. Він – Помічник і Покровитель, Він став для мене Порятунком. Це – мій Бог, і я прославлю Його, Він – Бог мого батька, тож звеличу Його. Господь – Він Той, Хто нищить війни, Господь – ім’я Його. Колісниці фараона і його військо Він кинув у море, вибраних вершників, начальників варти, Він потопив у Червоному морі. Морем покрив їх, – вони поринули в глибину, мов камінь. Твоя правиця, Господи, прославилася силою, – Твоя права рука, Господи, розгромила ворогів, і величчю Своєї слави Ти знищив супротивників. Ти послав Свій гнів, і він їх пожер, як стерню, і від духа Твого гніву розступилася вода. Застигли води, наче стіна, – застигли хвилі посеред моря. Ворог сказав: Кинуся й наздожену, розділю здобич, наповню свою душу, знищу своїм мечем, – рука моя пануватиме. A Ти послав Свого Духа, i покрило їх море, вони потонули, наче свинець у глибокій воді. Хто поміж богами подібний до Тебе, Господи? О, прославлений між святими, дивовижний у славі! Ти, Котрий твориш чудеса, хто подібний до Тебе? Простягнув Ти правицю Свою, і поглинула їх земля. Ти Своєю праведністю повів цей Твій народ, який Ти викупив, і Своєю силою покликав до Своєї святої оселі. Почули народи – і запалали гнівом. Важкі болі охопили мешканців Филистимської землі. Тоді поспішили володарі Едому і проводирі моавійців, – їх охопив трепет. Розтанули всі мешканці Ханаану. Нехай найде на них страх і трепет! Від величі Твоєї руки нехай вони стануть як камінь, доки не перейде Твій народ, Господи, – доки не перейде цей Твій народ, який Ти придбав. Ввівши, насади їх на горі Своєї спадщини, у Своїй підготовленій оселі, котру Ти зробив, Господи, – це святиня, Господи, яку приготували Твої руки. Господь царює на віки і віки, та й іще. Адже коні фараона з колісницями і вершниками ввійшли в море, і Господь навів на них води моря. А сини Ізраїля пішли сушею посеред моря. Тож пророчиця Маріам, сестра Аарона, взяла тимпан у свою руку, і всі жінки з тимпанами вийшли у хороводі за нею. І Маріам повела їх, кажучи: Заспіваймо Господу, бо Він велично прославився. Коня і вершника скинув Він у море. І Мойсей вивів Ізраїльських синів від Червоного моря, і повів їх у пустелю Сур. Вони йшли три дні пустелею й не знаходили води до пиття. Прийшли вони до Мериi, та не могли пити з Мери, оскільки вода була гіркою. Через те дали назву тій місцевості: Гіркота. І народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Що нам пити? Тож Мойсей закликав до Господа. А Господь показав йому дерево, і той кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Він дав йому заповіді та настанови, і там його випробовував. Він сказав: Якщо уважно будеш прислухатисяj до голосу Господа, твого Бога, і чинитимеш те, що Йому до вподоби, і зважатимеш на Його накази, і будеш дотримуватися всіх Його заповідей, то не наведу на тебе жодної тієї хвороби, які Я навів на єгиптян. Бо Я – Господь, Який тебе оздоровлює. І вони пішли до Еліма, а там було дванадцять джерел води і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Тож там, біля води, вони отаборилися.

Вихід,
Глава 15

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії