Читання 12 травня

Читання дня

Євангеліє

У перший же день тижня Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу.

І ось, біжить і приходить до Симона Петра і до другого учня, якого любив Іісус, і каже їм: взяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його.

Негайно ж вийшов Петро і другий учень та пішли до гробу.

Вони побігли обидва разом; але другий учень біг скоріше від Петра, і прийшов до гробу перший.

І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов у гроб.

Слідом за ним приходить Симон Петро, і входить у гроб, і бачить одні лиш пелени, що лежали,

і хустину, яка була на голові Його, лежала згорнена по-особливому, не з пеленами, а осторонь на іншому місці.

Тоді ввійшов і другий учень, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував.

Бо вони ще не знали з Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.

Тоді учні знову повернулись до себе.

А Марія стояла біля гробу і плакала, і коли плакала, нахилилася до гробу,

і бачить двох Ангелів у білому одязі, що сиділи один біля голови і другий біля ніг, де лежало тіло Іісусове.

І вони кажуть їй: жоно! що ти плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.

Сказавши це, обернулася назад і побачила Іісуса, Котрий стояв, але не впізнала, що це Іісус.

Говорить їй Іісус: жоно! що ти плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю! якщо ти виніс Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.

Іісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! – що означає: Учителю!

Іісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого.

Марія Магдалина прийшла і сповістила учням, що бачила Господа і що Він це сказав їй.

Того ж першого дня на тижні, ввечері, коли двері дому, де збиралися учні Його, були замкнені з остраху перед іудеями, прийшов Іісус і став посередині і каже їм: мир вам!

Сказавши це, Він показав їм руки і ноги, і ребра Свої. Учні зраділи, побачивши Господа.

Іісус же сказав їм вдруге: мир вам! як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.

Сказавши це, дунув і говорить їм: прийміть Духа Святого.

Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться.

Фома ж, один з дванадцятьох, який називався Близнюк, не був тут з ними, коли приходив Іісус.

Інші учні сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його ран від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.

Після восьми днів учні Його знову були в домі і Фома з ними. Прийшов Іісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!

Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, а вірним.

Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!

Іісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували.

Багато інших чудес сотворив Іісус перед учнями Своїми, про які не написано в книзі цій.

Це ж написано, щоб ви увірували, що Іісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава  20

Апостол

Коли ж ми, розлучившись з ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня в Родос, а звідти до Патари,

і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли.

Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сірії і пристали в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель.

І, знайшовши учнів, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Ієрусалима.

Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились.

І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.

Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день.

А на другий день Павел і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього.

У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували.

Тим часом, як ми перебували у них багато днів, прийшов з Іудеї якийсь пророк, на ім’я Агав,

і, увійшовши до нас, він взяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть іудеї в Ієрусалимі і видадуть в руки язичників.

Коли ж ми почули це, то і  ми, і місцеві просили, щоб він не ходив до Ієрусалима.

Але Павел у відповідь сказав: що ви робите? що плачете і засмучуєте серце моє? я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Ієрусалимі за ім’я Господа Іісуса.

Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: хай буде воля Господня!

Після цих днів, приготувавшись, ми пішли до Ієрусалима.

З нами йшли і деякі учні з Кесарії, проводжаючи нас до якогось давнього учня, Мнасона кіпрянина, в якого можна було б нам жити.

Коли прибули ми до Ієрусалима, браття привітно прийняли нас.

Другого дня Павел прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.

Привітавши їх, Павел розповідав докладно, що сотворив Бог у язичників через його служіння.

Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: бачиш, брате, скільки тисяч іудеїв, які увірували, і всі вони – ревнителі закону.

Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх іудеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництву від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не чинили за звичаями.

І що ж? Неодмінно зійдеться народ, бо почують, що ти прийшов.

Зроби ж те, що скажемо тобі: є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю.

Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб постригли собі голову, і дізнаються всі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що і сам ти продовжуєш дотримуватися закону.

А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не додержувалися, а лише берегли себе від ідоложертовного, від крові, від удавленини та від блуду.

Тоді Павел, взявши тих мужів і очистившись з ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мало бути принесене за кожного з них приношення.

Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські іудеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,

викрикуючи: мужі ізраїльські, допоможіть! цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце.

Бо перед тим вони бачили з ним у місті Трофима єфесянина і думали, що Павел увів його до храму.

Усе місто заворушилося і народ збігся і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно були зачинені двері.

Коли ж вони хотіли вбити його, дійшла звістка до тисячоначальника полку, що весь Ієрусалим збунтувався.

Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисячоначальника та воїнів, перестали бити Павла.

Тоді тисячоначальник, наблизившись, взяв його і звелів скувати двома ланцюгами, і допитувався: хто він, та що вчинив?

У народі одні кричали одне, а інші – інше. Він же, не змігши через сум’яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці.

Коли ж він був на сходах,  то воїнам довелося нести його по причині стиснення від народу,

бо багато людей йшли слідом і кричали: смерть йому!

Входячи до фортеці, Павел сказав тисячоначальникові: чи можна мені щось тобі сказати? А той сказав: ти знаєш по-грецьки?

Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив повстання і вивів у пустиню чотири тисячі розбійників?

Павел же сказав: я іудеянин, тарсянин, громадянин досить відомого Кілікійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу.

Коли ж той дозволив, Павел, стоячи на сходах, подав знак рукою народові; і коли настало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так:

 

Діяння апостолів,
Глава 21

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Простягни руку зі своїм посохом на ріки, на канали та на мочарі й наведи жаб. І Аарон простягнув руку на води Єгипту, і навів жаб. А жаби вилізли і покрили Єгипетську землю. Так само своїми чарами зробили і єгипетські чаклуни, і навели жаб на Єгипетську землю. Тож фараон закликав Мойсея та Аарона і сказав: Помоліться до Господа за мене і нехай забере жаб від мене та від мого народу, і відпущу народ, і вони принесуть жертву Господу. І сказав Мойсей фараонові: Признач мені, коли помолитися за тебе, за твоїх слуг і за твій народ, щоб усунути жаб від тебе, від твого народу і з ваших домів, – вони залишаться тільки в ріці. Той же відповів: Уранці. Тоді Мойсей сказав: Буде так, як ти сказав, щоб ти знав, що немає іншого Бога, крім Господа! Тож будуть забрані жаби від тебе, з ваших домів і кімнат, і від твоїх рабів, і від твого народу, – вони залишаться тільки в ріці. Мойсей і Аарон вийшли від фараона. І Мойсей закликав до Господа щодо обмеження жаб, як постановив фараон. І Господь зробив так, як сказав Мойсей, – жаби загинули в домах, в кімнатах і на полях. Їх згрібали – купа до купи, – і засмерділася земля. Побачив фараон, що настала полегша, та нечуйним було його серце, – він не слухав їх, як і сказав Господь. Тож Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни руку зі своїм посохом і вдар порох землі, й будуть блохи на людях, на слугах і в усій Єгипетській землі. Тоді Аарон простягнув руку з посохом і вдарив порох землі, й появилися блохи на людях і на чотириногих, і в усьому поросі землі були блохи – в усій Єгипетській землі. Так само вчинили своїми магічними діями й чаклуни, намагаючись вивести бліх, та не змогли. І були блохи на людях і на чотириногих. Тому чаклуни сказали фараонові: Це – перст Божий! Та фараонове серце закам’яніло, – він не послухав їх, як і сказав Господь. І Господь промовив до Мойсея: Підіймися рано-вранці й стань перед фараоном. Ось він вийде до води, а ти скажеш йому: Так говорить Господь: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився! Якщо ж не бажаєш відпустити Мій народ, то ось Я насилаю на тебе, на твоїх слуг, на твій народ і на ваші доми собачих мух, – і доми єгиптян, і земля, на якій вони є, наповняться собачими мухами. Та для землі Ґесем, на якій є Мій народ, того дня Я зроблю чудо – там не буде собачих мух, – щоб ти знав, що Я – Господь, Господь усієї землі. Я встановлю межу між Моїм народом і між твоїм народом. Уранці буде ця ознака на землі! І зробив Господь так: з’явилися численні собачі мухи в палатах фараона, в домах його слуг і на всій Єгипетській землі; і земля була знищена собачими мухами. Тож фараон закликав Мойсея та Аарона, кажучи: Підіть і принесіть жертву вашому Богові в краю. Та Мойсей сказав: Не може того бути. Адже ми будемо приносити в жертву Господу, Богові нашому, те, що огидне єгиптянам. І якщо приноситимемо в жертву перед ними те, що є огидним для єгиптян, то будемо побиті камінням. Ми підемо на три дні ходи в пустелю і принесемо жертву Господу, нашому Богові, – як Він нам звелів. І фараон сказав: Я відпущу вас. Принесіть жертву Господу, вашому Богові, в пустелі, але не йдіть надто далеко. Тож помоліться і за мене до Господа. А Мойсей сказав: Ось я вийду від тебе і помолюся до Бога, – і завтра відступлять собачі мухи від тебе, від твоїх слуг і від твого народу. Не продовжуй, фараоне, надалі обдурювати, не відпускаючи народ, аби принести жертву Господу. Мойсей вийшов від фараона і помолився до Бога. І Господь вчинив так, як сказав Мойсей, – Він прогнав собачих мух від фараона, від його слуг і від його народу. Тож не залишилося жодної. Та фараон і цим разом зробив нечуйним своє серце і не забажав відпустити народ.

Вихід,
Глава 8

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії