Читання дня
Євангеліє
Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, Він явив.
І ось свідчення Іоанна, коли іудеї послали з Ієрусалима священників і левітів спитати його: хто ти?
Він оголосив, і не відрікся, і оголосив, що я не Христос.
І спитали його: то що ж? ти Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
Тоді сказали йому: хто ж ти? щоб нам відповідь дати тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?
Він сказав: я глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, як сказав Ісаія пророк (Іс. 40,3).
А посланці були з фарисеїв;
і вони запитали його: що ж ти хрестиш, якщо ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?
Іоанн сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Котрого ви не знаєте.
Він-то Грядущий за мною, але Котрий став попереду мене. Я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.
Це сталося у Віфаварі по той бік Іордана, де хрестив Іоанн.
Другого дня бачить Іоанн Іісуса, Котрий ішов до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу.
Це Той, про Котрого я сказав: за мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене.
Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явлений був Ізраїлеві.
І свідчив Іоанн, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
Другого дня знову стояв Іоанн та двоє з його учнів.
І, побачивши Іісуса, Котрий ішов, сказав: ось Агнець Божий.
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Іісусом.
Іісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві! (що означає: учитель), де Ти живеш?
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день. А було близько десятої години.
Один з тих двох, які чули від Іоанна про Іісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
Він перший знаходить свого брата Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос;
і привів його до Іісуса. Іісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь (Петро).
На другий день Іісус захотів йти до Галілеї, і знаходить Филипа і каже йому: йди за Мною.
Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Котрого писали Мойсей у законі і пророки, Іісуса, сина Йосифа, з Назарету.
Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарету? Филип говорить йому: піди і подивись.
Іісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Іісус відповів йому: перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
Нафанаїл відповів Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.
Іісус сказав йому у відповідь: ти віриш, тому що Я тобі сказав: Я бачив тебе під смоковницею; побачиш більше цього.
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які піднімаються і спускаються до Сина Людського.
Євангеліє від Іоанна,
Глава 1, вірші 18-51
Апостол
Коли настав день П’ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.
І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.
І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.
І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.
Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.
І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,
парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,
Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти*,
критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?
І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?
А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.
Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
але це те, що провіщав пророк Іоіль:
і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
І буде: всякий, хто призове ім’я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).
Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.
Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.
Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).
Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.
Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),
він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).
Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.
Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп’яли.
Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?
Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім’я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.
Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.
Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.
Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.
Діяння апостолів,
Глава 2