Читання 20 квітня

Читання дня

Євангеліє

Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, Він явив.

І ось свідчення Іоанна, коли іудеї послали з Ієрусалима священників і левітів спитати його: хто ти?

Він оголосив, і не відрікся, і оголосив, що я не Христос.

І спитали його: то що ж? ти Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.

Тоді сказали йому: хто ж ти? щоб нам відповідь дати тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?

Він сказав: я глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, як сказав Ісаія пророк (Іс. 40,3).

А посланці були з фарисеїв;

і вони запитали його: що ж ти хрестиш, якщо ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?

Іоанн сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Котрого ви не знаєте.

Він-то Грядущий за мною, але Котрий став попереду мене. Я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.

Це сталося у Віфаварі по той бік Іордана, де хрестив Іоанн.

Другого дня бачить Іоанн Іісуса, Котрий ішов до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу.

Це Той, про Котрого я сказав: за мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене.

Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явлений був Ізраїлеві.

І свідчив Іоанн, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.

Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.

І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.

Другого дня знову стояв Іоанн та двоє з його учнів.

І, побачивши Іісуса, Котрий ішов, сказав: ось Агнець Божий.

Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Іісусом.

Іісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві! (що означає: учитель), де Ти живеш?

Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день. А було близько десятої години.

Один з тих двох, які чули від Іоанна про Іісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.

Він перший знаходить свого брата Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос;

і привів його до Іісуса. Іісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь (Петро).

На другий день Іісус захотів йти до Галілеї, і знаходить Филипа і каже йому: йди за Мною.

Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.

Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Котрого писали Мойсей у законі і пророки, Іісуса, сина Йосифа, з Назарету.

Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарету? Филип говорить йому: піди і подивись.

Іісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.

Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Іісус відповів йому: перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.

Нафанаїл відповів Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.

Іісус сказав йому у відповідь: ти віриш, тому що Я тобі сказав: Я бачив тебе під смоковницею; побачиш більше цього.

І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які піднімаються і спускаються до Сина Людського.

Євангеліє від Іоанна,
Глава 1, вірші 18-51

Апостол

Коли настав день П’ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.

І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.

І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.

І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.

В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.

Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.

І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?

Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,

парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,

Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти*,

критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?

І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?

А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.

Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:

вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;

але це те, що провіщав пророк Іоіль:

і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.

І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.

І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.

Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.

І буде: всякий, хто призове ім’я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).

Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,

Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;

але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.

Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.

Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,

бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.

Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).

Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.

Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),

він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).

Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.

Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.

Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,

доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).

Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп’яли.

Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?

Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім’я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,

бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.

І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.

Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.

Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.

Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.

Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.

І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.

І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,

хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.

Діяння апостолів,
Глава 2