Читання дня
Євангеліє
Коли Іісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
Тоді зібрались первосвященники, книжники і старійшини народу у дворі первосвященника, на ім’я Каіафа,
і вирішили на раді взяти Іісуса підступом і вбити;
але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося обурення в народі.
Коли ж Іісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,
підійшла до Нього жінка з алавастровою посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, возлежалому, на голову.
Побачивши це, учні Його обурились і говорили: до чого така трата?
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
Але Іісус, зрозумівши це, сказав їм: що турбуєте жінку? вона добре діло зробила для Мене:
бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте;
зливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на погребіння;
істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світі, сказано буде в пам’ять її і про те, що вона зробила.
Тоді один з дванадцяти, званий Іуда Іскаріот, пішов до первосвященників
і сказав: що дасте ви мені, і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків;
і відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
Першого ж дня опрісноків учні приступили до Іісуса і сказали Йому: де велиш нам приготувати Тобі пасху?
Він сказав: підіть у місто до такогото і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; в тебе справлю пасху з учнями Моїми.
Учні зробили, як звелів їм Іісус, і приготували пасху.
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учнями;
і коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
Вони дуже засмутились, і почали говорити Йому кожен з них: чи не я, Господи?
Він же сказав у відповідь: хто опустив зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене;
проте Син Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б цій людині не народжуватися.
При цьому і Іуда, зрадник Його, сказав: чи не я, Равві? Іісус говорить йому: ти сказав.
І коли вони їли, Іісус взяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи учням, сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
І, взявши чашу та подякувавши, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного до того дня, коли питиму з вами нове вино в Царстві Отця Мого.
І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
Тоді говорить їм Іісус: всі ви спокуситесь про Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари (Зах. 13,7);
після ж воскресіння Мого попереджу вас у Галілеї.
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться про Тебе, то я ніколи не спокушусь.
Іісус сказав Йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі учні.
Потім приходить з ними Іісус до місцевості, що зветься Гефсіманією, і говорить учням: посидьте тут, поки Я піду, помолюся там.
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
Тоді говорить їм Іісус: душа Моя сумує смертельно; побудьте тут і пильнуйте зі Мною.
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
І приходить до учнів і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: чи так не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
Ще, відійшовши вдруге, молився, кажучи: Отче Мій! якщо не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, хай буде воля Твоя.
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те ж слово.
Тоді приходить до учнів Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте? ось, наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників;
встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто зраджує Мене.
І, коли Він ще говорив, ось Іуда, один з дванадцятьох, прийшов і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і старійшин народних.
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
І, відразу ж підійшовши до Іісуса, сказав: радуйся, Равві! І поцілував Його.
Іісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Іісуса, і взяли Його.
І ось, один з тих, що були з Іісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященника, відсік йому вухо.
Тоді Іісус говорить йому: верни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів?
Як же збудуться Писання, що так повинно бути?
Тоді сказав Іісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб взяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
Це ж усе сталося, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, розбіглися.
А воїни, які взяли Іісуса, повели Його до Каіафи, первосвященника, де зібрались книжники і старійшини.
Петро ж йшов за Ним здаля, до двору первосвященника; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
Первосвященники і старійшини і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Іісуса, щоб убити Його,
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
І, вставши, первосвященник сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш? що вони проти тебе свідчать?
Іісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи ти Христос, Син Божий?
Іісус говорить йому: ти сказав; а навіть кажу вам: віднині побачите Сина Людського, Котрий сидітиме праворуч сили і йтиме на хмарах небесних.
Тоді первосвященник роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? ось, тільки що ви чули богохульство Його!
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна рабиня і сказала: і ти був з Іісусом Галілеянином.
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша, і говорить тим, що були там: і цей був з Іісусом Назореєм.
І він знову відрікся з клятвою, що не знає Цього Чоловіка.
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
Тоді він почав клястися й божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж проспіває півень, тричі відречешся від Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його;
і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.
Євангеліє від Матфея,
Глава 26:1-27:2
Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?
Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.
Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.
Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.
Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.
Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.
Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
Євангеліє від Іоанна,
Глава 13, вірші 3-17
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
З’явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
Євангеліє від Луки,
Глава 22, вірші 1-45