Читання 2 квітня

Читання дня

Євангеліє

Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів, і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.

І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;  і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.

А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.

Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.

Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;

інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.

І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.

Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.

Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.

День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.

Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?

Бо їх було близько п’яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.

І зробили так, і розсадили всіх.

Він же, взявши п’ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.

І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.

Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?

Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.

Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.

Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,

сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.

Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.

Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?

Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.

Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.

Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.

І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.

І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:

явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.

Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.

Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.

Коли ж він це говорив, з’явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.

І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.

І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.

Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:

його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.

Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.

Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.

Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.

І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:

вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.

Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.

Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?

Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою

і сказав їм: хто прийме це дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.

При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.

Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.

Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;

і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;

але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.

Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?

Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;

бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.

А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.

Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.

І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.

Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

 

Євангеліє від Луки,
Глава 9

Апостол

Отож зміцнюйся, сину мій, у благодаті Христом Іісусом,

і що чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б спроможні й інших навчити.

Отож терпи страждання, як добрий воїн Іісуса Христа.

Ніякий воїн не зв’язує себе ділами житейськими, щоб догодити воєначальникові.

А якщо хто і подвизається, не увінчається, якщо незаконно буде подвизатися.

Трудящому землеробові першому належить вкусити від плодів.

Розумій, що я кажу. Хай дасть тобі Господь розуміння в усьому.

Пам’ятай Господа Іісуса Христа від сім’я Давидового, що воскрес з мертвих за благовістям моїм,

за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; але для слова Божого нема кайданів.

Тому я все терплю заради вибраних, щоб і вони одержали спасіння в Христі Іісусі з вічною славою.

Вірне слово: коли ми з Ним померли, то з Ним і оживемо;

коли терпимо, то з Ним і царювати будемо; коли відречемся, і Він відречеться від нас;

коли ми невірні, Він перебуває вірним, бо Себе зректися не може.

Це нагадуй, заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нітрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають.

Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини.

А від непотрібного марнослів’я віддаляйся; бо вони ще більший успіх матимуть у нечесті,

і слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Такі є Іменей і Філіт,

які відступили від істини, кажучи, що воскресіння вже було, і руйнують у деяких віру.

Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: пізнав Господь Своїх; і: хай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа.

А у великому домі є сосуди не тільки золоті і срібні, але й дерев’яні та глиняні; і одні у почесному, а інші у низькому вживанні.

Отже, хто буде чистий від цього, той буде сосудом на честь, освяченим і благопотрібним Владиці, придатним на всяке добре діло.

Юнацьких похотей уникай, а держись правди, віри, любові, миру з усіма, хто кличе Господа від чистого серця.

Від нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки;

раб же Господа не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, повчальним, незлобивим,

з лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння для пізнання істини,

щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав їх до волі своєї.

 

Друге послання до Тимофія святого апостола Павла,
Глава 2

Старий Заповіт

Вставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості. А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк – його зустріли Божі ангели. Коли Яків їх побачив, то сказав: Це – Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.

Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, в землю Сеїр, до місцевості Едом, і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер. І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе. І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним – чотириста чоловік. І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори. Якщо прийде Ісав до одного табору, – сказав Яків, – і знищить його, то другий табір врятується. Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження – і зроблю тобі добро! Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори. Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю. Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добраaa й зроблю твоїх нащадків – як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.

Він провів там ту ніч. Й узяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву: двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів, тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят. Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом. Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо, яке йде перед тобою? – ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами. Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете. Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! – оскільки він говорив собі: Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу. І дари випереджували його особу, – він ту ніч провів у таборі.

Встав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок. І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому. Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку. Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним. І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене. А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків. Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми. А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє ім’я. Чого оце питаєш про Моє ім’я? – промовив Той, і поблагословив його там. І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, – сказав він, – та моя душа спаслася.

І засяяло йому сонце, коли проминув Образ Божий. Він кульгав на своє стегно. Ось чому ізраїльські сини досі не їдять сухожилля, що затерпло, яке міститься в м’язі стегна, бо Він доторкнувся до сухожилля широкої частини стегна Якова – і воно затерпло.

 

Буття,
Глава 32

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії