Читання дня
Євангеліє
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященники і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити; але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
І коли Він був у Віфанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, – прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
Іісус же сказав: облиште її; навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм благодіяти; а Мене не завжди маєте.
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло до погребіння.
Істинно кажу вам: по всьому світі, де буде проповідане це Євангеліє, буде сказано, на спомин про неї, і про те, що вона зробила.
І пішов Іуда Іскаріот, один з дванадцяти, до первосвященників, щоб видати Його їм.
Вони ж, почувши, зраділи, і пообіцяли дати йому срібняків. І він шукав, як би в зручний час видати Його.
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, учні сказали Йому: де хочеш їсти пасху? ми підемо і приготуємо.
І посилає двох з учнів Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
і куди він увійде, скажіть господареві дому того: Учитель говорить: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
І коли вони возлежали і їли, Іісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, той, хто їсть зі Мною, зрадить Мене.
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? і інший: чи не я?
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцятьох, який вмочає зі Мною в блюдо.
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б тій людині не родитися.
І коли вони їли, Іісус взяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, їжте; це є Тіло Моє.
І, взявши чашу та подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плода виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
І, проспівавши, пішли на гору Єлеонську.
І сказав їм Іісус: цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: уражу пастиря і розбіжаться вівці (Зах. 13,7).
По воскресінні ж Моєму, буду раніш за вас у Галілеї.
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
І говорить йому Іісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
Прийшли до селища, що зветься Гефсіманія; і Він сказав учням Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
І взяв з собою Петра, Якова та Іоанна; і почав жахатися й сумувати.
І сказав їм: смертельно сумує душа Моя; побудьте тут і пильнуйте.
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минув Його час цей;
і говорив: Авва Отче! все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю; але не чого Я хочу, а чого Ти.
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне! ти спиш? не міг ти пильнувати одної години?
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
І знову відійшов і молився, сказавши те саме слово.
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі в них обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
Встаньте, підемо: ось, наблизився той, хто видає Мене.
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвященників і книжників і старійшин.
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Равві! Равві! і поцілував Його.
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча і вдарив раба первосвященника і відсік йому вухо.
Тоді Іісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
Кожний день Я бував з вами в храмі і вчив, і ви не брали Мене. Але хай збудуться Писання.
Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов вслід за Ним; і воїни схопили його.
Але він, покинувши покривало, нагий утік від них.
І привели Іісуса до первосвященника; і зібрались до нього всі первосвященники і книжники та старійшини.
Петро віддалік ішов вслід за Ним аж до середини двору первосвященника; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
Первосвященники ж і весь синедріон шукали свідчення на Іісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не були достатні.
І деякі, вставши, неправдиво свідчили проти Нього і говорили:
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
Але й таке свідчення їхнє не було достатнім.
Тоді первосвященник став посередині і спитав Іісуса: що ж Ти нічого не відповідаєш? що вони проти Тебе свідчать?
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященник спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
Іісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, сидячого праворуч сили і грядущого на хмарах небесних.
Тоді первосвященник, розірвавши одяг свій, сказав: навіщо ще нам свідки?
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі визнали Його повинним смерті.
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
Коли Петро був на дворі внизу, прийшла одна із служниць первосвященника
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Іісусом Назарянином.
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галілеянин, і мова твоя схожа.
Він же почав клястися і божитися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Іісусом: перш ніж двічі проспіває півень, тричі відречешся від Мене; і почав плакати.
Євангеліє від Марка,
Глава 14
Апостол
Про часи ж і строки, браття, нема потреби вам писати,
бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі.
Бо коли говоритимуть: мир і безпека, тоді несподівано спаде на них погибель, подібно як муки родів приходять на ту, що має в утробі, і не уникнуть.
Але ви, браття, не в темряві, щоб день застав вас, як злодій;
бо всі ви – сини світла і сини дня: ми – не сини ночі, ні темряви.
Отже, не будемо спати, як і інші, а будемо пильнувати і трезвитись.
Бо ті, що сплять, вночі сплять, і ті, що упиваються, вночі упиваються.
Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любові та в шолом надії спасіння,
тому що Бог визначив нас не для гніву, а на одержання спасіння через Господа нашого Іісуса Христа,
Котрий помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Ним.
Тому втішайте один одного і повчайте один одного, як ви і робите.
Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас,
і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою.
Благаємо вас також, браття, наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте слабких, будьте довготерпеливі до всіх.
Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім.
Завжди радійте.
Безперестанно моліться.
За все дякуйте: бо така про вас воля Божа у Христі Іісусі.
Духа не вгашайте.
Пророцтва не зневажайте.
Все досліджуйте, доброго держіться.
Утримуйтесь від усякого роду зла.
Сам же Бог миру хай освятить вас у всій повноті, і ваш дух і душа і тіло у всій цілості хай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Іісуса Христа.
Вірний, Хто прикликує вас, Котрий і сотворить це.
Браття! моліться за нас.
Вітайте всіх братів цілуванням святим.
Заклинаю вас Господом прочитати це послання всім святим браттям.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами. Амінь.
Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 5
Старий Заповіт
А ввечері до Содома прибули два ангели. Лот сидів при содомській брамі. Побачивши їх, Лот пішов їм назустріч, вклонився обличчям до землі та сказав: Ось, панове, зайдіть до дому вашого раба і переночуйте, помийте ваші ноги, а вставши зранку, підете своєю дорогою. Та вони сказали: Ні, ми зупинимося на площі. Він же наполягав – тож завернули до нього і ввійшли до його дому. Він зробив їм гостину – напік їм опрісноків, і вони поїли перш ніж лягти спати.
А чоловіки міста, содомці – від малого до старого, увесь народ разом – оточили дім. Вони викликали Лота та й гукали до нього: Де ті чоловіки, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. Тож Лот вийшов до них до входу, замкнув за собою двері, а їм сказав: Ні, брати, не чиніть зла. Та є у мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка – їх виведу до вас і робіть з ними все, що вам до вподоби. Лише цим мужам не робіть нічого поганого, – адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку. Ті ж сказали: Відійди геть! Сам ти прийшов сюди жити, а не чинити суд. Тож тепер тобі більше зла заподіємо, ніж їм. Вони сильно налягали на чоловіка – Лота; і підступили, щоб вибити двері. Та мужі, висунувши руки, втягли Лота до себе, в дім, а двері будинку замкнули. На чоловіків же, які були перед дверима дому, наслали сліпоту – від малого до великого, – і ті вибились із сил, шукаючи дверей. А Лотові мужі сказали: Чи є хто тут із твоїх, – зяті, сини чи дочки, або, може, хтось інший з твоїх є у місті? Виведи [їх] з цього місця! Адже ми знищимо це місце, оскільки піднялося їхнє волання перед Господа; тож послав нас Господь знищити його. Лот вийшов і промовив до своїх зятів, які взяли його дочок, говорячи: Встаньте і вийдіть з цього місця, бо Господь знищить місто. Та його зятям здалося, що він жартує.
А коли настав світанок, ангели підганяли Лота, кажучи: Вставай, бери свою дружину, обох дочок, яких маєш, і виходь, аби і ти не загинув разом із беззаконнями міста. Вони перелякалися. Тож ангели схопили його за руку, і його дружину за руку, і обох його дочок за руки, – бо його помилувано [Господом]. І сталося, коли вивели їх звідти, то сказали: Рятуйj свою душу! Не оглядайся назад і не зупиняйся ніде в околиці. Рятуйся на горі, щоби раптом ти не був захоплений.
А Лот сказав їм: Прошу, Господи, оскільки Твій раб знайшов в Тебе милість, і Ти поширив Свою справедливість, яку чиниш для мене, щоб жила моя душа, аби не захопило мене лихо і я не загинув, адже я не зможу врятуватися на горі! Ось близько це місто, куди я можу втекти; воно мале, там я врятуюся. Хіба ж воно не маленьке? І житиме душа моя. І сказав йому: Ось Я поважаю твою особу і це слово, щоб не знищити місто, про яке ти сказав; отже, мерщій рятуйся там, бо не зможу здійснити справу, доки ти не ввійдеш туди. Тому дав назву тому місту – Сиґор.
Сонце зійшло над землею, і Лот увійшов до Сиґора, а Господь послав дощ на Содом і Гоморру – сірку й вогонь від Господа з неба; і зруйнував ті міста й усю околицю, всіх мешканців міст і все, що виростало із землі. А його дружина озирнулася назад – і стала соляним стовпом.
Вранці Авраам поспішив до місця, де стояв перед Господом, поглянув в напрямку Содома й Гоморри та навколишньої землі і побачив: аж ось – підноситься полум’я з землі, наче дим з печі. І сталося, що коли знищував Бог усі міста околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з місця спустошення, коли Господь знищував міста, в яких жив Лот.
Вийшов Лот із Сиґора і поселився на горі – сам та його обидві дочки з ним. Оскільки побоявся жити в Сиґорі, то оселився в печері – сам та обидві його дочки з ним. Якось сказала старшадочка молодшій: Батько наш старий, і немає нікого на землі, хто ввійшов би до нас – за звичаєм всієї землі. Давай напоїмо нашого батька вином, переспимо з ним і воскресимо нащадків від нашого батька. Тож тієї ночі напоїли свого батька вином, і старша, ввійшовши, переспала зі своїм батьком тієї ночі; і не знав він, коли вона лягла й коли встала. А наступного дня трапилося, що старша сказала молодшій: Ось, я вчора переспала з батьком; напоїмо його вином і цієї ночі, і ти ввійдеш, переспиш з ним, та й воскресимо нащадків від нашого батька. Тож вони і цієї ночі напоїли свого батька вином, і, ввійшовши, молодша переспала зі своїм батьком; і не знав він, коли вона лягла й коли встала.
І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. Старша народила сина й дала йому ім’я – Моав, говорячи: Від батька мого. Він – батько моавійців аж до сьогодні. Народила і молодша сина й дала йому ім’я Аммон: син мого роду. Він – батько аммонійців аж до сьогодні.
Буття,
Глава 19
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії