Читання 18 березня

Читання дня

Євангеліє

І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обніс огорожею, і викопав винотоку*, і збудував башту, і, віддавши його виноградарям, відлучився.

І послав у свій час до виноградарів слугу – одержати від виноградарів плоди з виноградника.

Вони ж, схопивши його, били, і відіслали ні з чим.

Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відпустили з безчестям.

І знову іншого послав: і того вбили; і багатьох інших то били, то вбивали.

Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого.

Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець; ходім, уб’ємо його і спадщина буде наша.

І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника.

Що ж зробить господар виноградника? – Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим.

Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним;

це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).

І намагалися схопити Його, але побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли.

І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові.

Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю! ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш комунебудь догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? давати нам чи не давати?

Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: що спокушаєте Мене? принесіть Мені динарій, щоб Мені бачити його.

Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони сказали: кесаря.

Іісус сказав їм у відповідь: віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому.

Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що нема воскресіння, і запитали Його, кажучи:

Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, а дітей не залишить, то брат його хай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму.

Було сім братів: перший взяв жінку, і помер, не залишивши дітей.

Взяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само.

Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка.

Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку.

Іісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтесь, що не знаєте ні Писання, ні сили Божої?

Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити, а будуть, як Ангели на небесах.

А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав Йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? (Вих. 3,6).

Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь.

Один з книжників, слухаючи, як вони сперечалися, і побачивши, що добре Іісус відповідав їм, спитав Його: яка перша з усіх заповідей?

Іісус відповідав йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний;

і возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю,– ось перша заповідь! (Втор. 6,4–5).

Друга подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19,18). Іншої більшої за ці заповіді нема.

Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і нема іншого, крім Нього;

і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всеспалення і жертви.

Іісус, побачивши, що він розумно відповідав, сказав йому:  недалеко ти від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його.

Продовжуючи вчити в храмі, Іісус говорив: як кажуть книжники, що Христос є Син Давидів?

Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).

Отже, сам Давид називає Його Господом: як же Він Син йому? І багато народу слухало Його з насолодою.

І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях,

сидіти спереду в синагогах і возлежати на першому місці на бенкетах,–

ці, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження.

І сів Іісус проти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато.

Прийшла одна бідна вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант.

Покликавши учнів Своїх, Іісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця бідна вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю,

бо всі клали з достатку свого, а вона від нестатків своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 12

Апостол

І тому, не стерпівши більше, ми захотіли залишитися в Афінах одні,

і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співучасника нашого в благовіствуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій,

щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте, що нам так судилося.

Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте.

Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатись про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник, і не став марним труд наш.

Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас,

то ми, при всій скорботі і потребі нашій, втішалися за вас, браття, заради вашої віри;

бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі.

Яку подяку ми можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим,

і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і доповнити те, чого не вистачило вірі вашій?

Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Іісус Христос хай направить шлях наш до вас.

А вас Господь хай сповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, якою ми сповнені до вас,

щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Іісуса Христа з усіма святими Його. Амінь.

 

Перше послання до фессалонікійців святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

Аврамові виповнилося дев’яносто дев’ять років. І з’явився Аврамові Господь, і промовив до нього: Я – Бог твій. Догоджуй Мені й будь бездоганним; Я укладу Мій завіт між Мною і між тобою, і вельми тебе розмножу. Тож Аврам впав на своє обличчя, а Бог, промовляючи йому, сказав: Я постановив: ось завіт Мій з тобою, – ти будеш батьком багатьох народів, і надалі твоє ім’я не буде Аврам, а буде твоє ім’я Авраам, бо Я зробив тебе батьком багатьох народів. І надзвичайно побільшу тебе, і зроблю тебе народами, і з тебе вийдуть царі.

І укладу Мій завіт між Мною і між тобою, і між твоїм потомством після тебе в їхніх поколіннях як вічний завіт, щоби бути Богом тобі й твоїм нащадкам після тебе. Я дам тобі та твоїм нащадкам після тебе землю, в якій перебуваєш, – всю землю Ханаанську, – на вічне володіння, і Я буду їм Богом. І сказав Бог Авраамові: А ти завіт Мій зберігатимеш – ти і твої нащадки після тебе в їхніх поколіннях. І це завіт, який зберігатимеш між Мною і вами, та між нащадками твоїми після тебе в їхніх поколіннях. Тож буде обрізаний у вас кожний чоловічої статі, Обріжете вашу крайню плоть, – і це буде знаком завіту між Мною і вами. Кожне восьмиденне ваше дитя чоловічої статі у ваших поколіннях буде обрізане: і народжений у твоєму домі, і куплений в будь-якого сина чужинця, який не з твоїх нащадків. Обов’язково буде обрізаний. народжений у твоєму домі й куплений; тож Мій завіт буде на вашому тілі як вічний завіт. А необрізаний чоловічої статі, – кому восьмого дня не зроблять обрізання крайньої плоті, – вигублена буде та душа зі свого роду, бо розірвала Мій завіт.

І сказав Бог Авраамові: Твоя дружина Сара не зватиметься більше Сарою, але її ім’я буде Сарра. Поблагословлю ж її і дам тобі від неї дитину. І поблагословлю її, і постануть народи, – з неї вийдуть царі народів. І впав Авраам ниць, засміявся і сказав про себе, говорячи: Хіба у столітнього народиться син, невже Сарра, будучи дев’яностолітньою, народить? А Богові Авраам сказав: Ізмаїл, нехай живе він перед Тобою. Та Бог Авраамові сказав: Так. Ось твоя дружина Сарра народить тобі сина, і даси йому ім’я Ісаак, і Мій завіт – вічний завіт – Я укладу з ним і його нащадками, які після нього. А ось, вислухав Я тебе про Ізмаїла. Ось, поблагословив Я його, тож побільшу його і дуже розмножу його. Він породить дванадцять народностей – зроблю його великим народом. Та Мій завіт Я укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра наступного року в цей самий час. І закінчив Бог промовляти до нього, і вознісся від Авраама.

Тож Авраам узяв Ізмаїла, свого сина, всіх народжених в його домі, всіх куплених і кожного чоловічої статі з людей Авраамового дому й протягом того ж дня зробив їм обрізання крайньої плоті, – так, як звелів йому Бог. Авраамові було дев’яносто дев’ять років, коли зробив собі обрізання крайньої плоті. Його синові Ізмаїлові було тринадцять років, коли йому зроблено обрізання крайньої плоті. Того самого дня був обрізаний Авраам і його син Ізмаїл. І всіх мужів його дому – народжених в домі й куплених з чужих народів – він обрізав їх.

 

Буття,
Глава 17

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії