Читання 10 березня

Читання дня

Євангеліє

І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.

І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,

він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,

бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;

завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;

побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,

і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!

Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.

І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо нас багато.

І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.

Паслось же там біля гори велике стадо свиней.

І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.

Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.

Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.

Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.

Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.

І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.

І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.

Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.

І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.

Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.

І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім’я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його

і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.

Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.

Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,

багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–

почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,

бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.

І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.

У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?

Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?

Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.

Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.

Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.

Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?

Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.

І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.

Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.

І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.

І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.

І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.

В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.

І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.

 

Євангеліє від Марка,
Глава 5

Апостол

Отже, браття мої улюблені й жадані, радість і вінець мій, стійте так у Господі, улюблені.

Благаю Єводію, благаю Синтихію мислити те саме в Господі.

Так, благаю і тебе, щирий співробітнику, допомагай їм, тим, що подвизалися в благовісті разом зі мною і з Климентом та з іншими співробітниками моїми, чиї імена – в книзі життя.

Радуйтесь завжди в Господі, і ще кажу: радуйтесь.

Лагідність ваша хай буде відома всім людям. Господь близько.

Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом,

і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Іісусі.

Нарешті, браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота й похвала, про те помишляйте.

Чого ви навчились, що прийняли і чули і бачили в мені, те виконуйте,– і Бог миру буде з вами.

Я дуже зрадів у Господі, що ви вже знову почали турбуватися про мене; ви і раніше турбувались, але вам не сприяли обставини.

Говорю це не тому, що маю потребу, бо я навчився бути задоволеним тим, що в мене є;

умію жити і в нестатку, вмію жити і в достатку; навчився всього і у всьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатку.

Усе можу в Іісусі Христі, Який мене зміцнює.

А втім ви добре зробили, взявши участь у моїй скорботі.

Ви знаєте, филипійці, що з початку благовістя, коли я вийшов з Македонії, жодна церква не виявила мені уваги подавання та приймання, крім вас одних;

ви і до Фессалоніки і раз і два присилали мені на потребу.

Кажу це не тому, що я шукав подавання; але шукаю плоду, який примножується на користь вашу.

Я одержав усе і маю з достатком; я задоволений, одержавши від Єпафродіта надіслане вами, як благовонне куріння, жертву приємну, благоугодну Богові.

Бог мій хай сповнить усяку потребу вашу, за багатством Своїм у славі, Христом Іісусом.

Богові ж і Отцеві нашому слава на віки вічні! Амінь.

Вітайте кожного святого у Христі Іісусі. Вітають вас браття, що перебувають зі мною.

Вітають вас усі святі, а найбільше з кесаревого дому.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з усіма вами. Амінь.

 

Послання до филипійців святого апостола Павла,
Глава 4

Старий Заповіт

І поблагословив Бог Ноя та його синів, і сказав їм: Зростайте та розмножуйтеся, наповнюйте землю і володійте нею. Страх і трепет перед вами будуть у всіх звірів землі, у всіх небесних птахів і в усього, що рухається по землі, й в усіх морських риб: вам у руки Я віддав їх. І все, що плазує, що живе, буде вам на поживу; як зелені рослини – віддав Я вам усе. Лише м’яса з кров’ю душі не їжте. Адже й вашої крові, душ ваших, Я вимагатиму, – з руки всякого дикого звіра вимагатиму її, і з руки людини-брата вимагатиму людської душі. Хто проливатиме людську кров, – його кров проллється за неї, бо за образом Божим створив Я людину. Ви ж зростайте і розмножуйтеся, наповнюйте землю і множтеся на ній.

І звернувся Бог до Ноя та до його синів, які були з ним, кажучи: Ось Я укладаю Мій завіт з вами та вашими нащадками, які будуть після вас: з кожною живою душею серед вас, з птахами, худобою і всяким звіром землі, – з усіма, які вийшли з ковчега. І укладу Мій завіт з вами, і більше не загине жодна істота від вод потопу, і не будуть більше води потопу знищувати всю землю. І промовив Господь Бог до Ноя: Ось знак завіту, який Я на вічні покоління укладаю між Мною і вами, і між усякою живою душею, яка є з вами, – даю Мою райдугу в хмарі. Тож вона буде знаком завіту між Мною і землею. І буде: коли наведу Я хмари на землю, то з’явиться Моя веселка в хмарі, і пригадаю Мій завіт, який є між Мною і вами, і між кожною живою душею в усякому створінні, – і води не стануть більше потопом, щоби знищити кожну істоту. І буде райдуга в хмарах, і Я бачитиму, щоби пам’ятати вічний завіт між Мною і між кожною живою душею в усякому створінні, яке є на землі. І сказав Бог Ноєві: Це знак завіту, який Я уклав між Мною і між кожною істотою, яка є на землі.

Сини ж Ноя, які вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам був батьком Ханаана. Оці троє – Ноєві сини; від них розсіялися люди по всій землі.

Ной став першою людиною-рільником, і насадив виноградник. Він випив вина і сп’янів, і перебував нагий у своєму житлі. А Хам, батько Ханаана, побачив наготу свого батька і, вийшовши, розповів двом своїм братам надворі. Тоді Сим і Яфет, взявши плаща, обидва накинули собі на плечі й, повернені спинами, підійшли та прикрили наготу свого батька; їхні обличчя були повернені назад – тож не побачили наготи свого батька.

Ной витверезився від вина й дізнався, як з ним учинив його молодший син. І промовив він: Проклятий Ханаан. Він буде рабом своїм братам.

Благословенний Господь, Бог Сима, – сказав він, – а Ханаан буде йому рабом. Нехай поширить Бог Яфета і нехай живе в помешканнях Сима, – а Ханаан нехай буде їхнім рабом.

Після потопу Ной прожив триста п’ятдесят років. А всіх днів Ноя було дев’ятсот п’ятдесят років; і він помер.

Буття,
Глава 9

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії