Читання 9 березня

Читання дня

Євангеліє

І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.

І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:

слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;

і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.

Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;

коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.

Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.

А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.

І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!

Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.

І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;

так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.

І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?

Сіяч слово сіє.

Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.

Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,

але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.

Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,

але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.

А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.

І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?

Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.

Коли хто має вуха слухати, хай слухає!

І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.

Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.

І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;

і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,

бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.

Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.

І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?

Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;

а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.

І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.

Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.

Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.

І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.

І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.

А Він спав на кормі на узголів’ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.

І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?

І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?

 

Євангеліє від Марка,
Глава 4

Апостол

Втім, браття мої, радуйтесь у Господі. Писати вам про те для мене необтяжливо, а для вас повчально.

Стережіться псів, стережіться лихих працівників, бережіться обрізання,

бо обрізання – ми, що служимо Богові духом і хвалимось Христом Іісусом, і не надіємось на плоть.

Хоч я можу надіятись і на плоть. Якщо хто інший думає надіятись на плоть, то більше я,

обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, коліна Веніамінового, єврей з євреїв, за вченням фарисей,

за ревністю – гонитель Церкви Божої, за правдою законною – непорочний.

Але те, що для мене було перевагою, те заради Христа я вважав за ніщо.

Та і все вважаю за ніщо заради переваги пізнання Христа Іісуса, Господа мого: для Нього я від усього відмовився, і все вважаю за сміття, щоб придбати Христа

і знайтись у Ньому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога за вірою;

щоб пізнати Його і силу воскресіння Його, і участь у стражданнях Його, уподібнюючись смерті Його,

щоб досягти воскресіння мертвих.

Кажу так не тому, що я вже досяг або вдосконалився, але прагну, чи не досягну я, як досяг мене Христос Іісус.

Браття, я не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те, що позаду, я пориваючись вперед,

прагну до мети, до почесті вишнього покликання Божого в Христі Іісусі.

Отже, хто з нас досконалий, так повинен думати; якщо ж ви про щось інакше думаєте, то і це Бог вам відкриє.

Втім, до чого ми досягли, так і повинні думати і за тим правилом жити.

Наслідуйте, браття, мене і дивіться на тих, котрі діють за образом, який маєте в нас.

Бо багато тих, про кого я часто говорив вам, а тепер навіть із сльозами кажу, поводяться як вороги хреста Христового.

Кінець їхній – погибель, бог їхній – черево, і слава їхня – в соромі, вони думають про земне.

А наше жительство – на небесах, звідки ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Іісуса Христа,

Котрий принижене тіло наше преобразить так, що воно буде відповідне славному Тілу Його, силою, якою Він діє і покоряє Собі все.

 

Послання до филипійців святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

І згадав Бог Ноя, всіх звірів, усю худобу, всіх птахів і всіх плазунів, які були з ним у ковчезі, тож навів Бог вітер на землю, – і вода спинилася: джерела безодні та загати небесні закрилися, і дощ перестав лити з неба. Вода почала спадати й сходити з землі, – після ста п’ятдесяти днів почала спадати та зменшуватися вода. А сьомого місяця, двадцять сьомого дня місяця ковчег сів на Араратських горах. Вода ж, відступаючи, спадала до десятого місяця. А одинадцятого місяця, першого дня місяця, з’явилися вершини гір.

І сталося, що після сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке зробив, і випустив крука, щоби побачити, чи відступила вода. І вилетівши, той не повернувся, доки не висохла вода наповерхні землі. А після нього він послав голубку, щоби побачити, чи зійшла вода з поверхні землі. Та голубка, не знайшовши спочинку для своїх ніг, повернулася до нього, до ковчега, бо вода була на всій поверхні усієї землі; простягнувши свою руку, він узяв і впустив її до себе в ковчег.

Почекавши ще наступних сім днів, він знову послав голубку з ковчега; під вечір голубка повернулася до нього, вона мала у своєму дзьобі оливкову галузку з листям. Тож дізнався Ной, що зійшла вода з землі. І, почекавши ще інших сім днів, знову послав голубку, і вона вже більше до нього не повернулася. І сталося на шістсот першому році життя Ноя, першого місяця, першого дня місяця: зійшла вода з землі. Тож розкрив Ной верх ковчега, якого зробив, і побачив, що зійшла вода з поверхні землі. А другого місяця, двадцять сьомого дня місяця земля висохла.

І звернувся Господь Бог до Ноя, кажучи: Вийдіть з ковчега: ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів із тобою! І всіх звірів, які з тобою, кожну істоту – від птахів аж до худоби, і усіх плазунів, які повзають по землі, – виведи з собою. Тож зростайте і розмножуйтеся на землі. І вийшов Ной та його дружина, його сини та дружини його синів із ним, і всі звірі, вся худоба, всякий птах і всякий плазун, який рухається по землі: за своїм родом вони вийшли з ковчега.

І збудував Ной жертовник Богові. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику. І сприйняв Господь Бог приємний запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не буду більше проклинати землю через діла людей, бо розум людини пильно звернений до зла змолоду; тому більше не знищуватиму кожну живу істоту, так, як Я вчинив. У всі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і весна, день і ніч не припиняться.

Буття,
Глава 8

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії