Читання дня
Євангеліє
Коли ж Іісус народився у Віфліємі Іудейському у дні царя Ірода, прийшли до Ієрусалима волхви* зі сходу і кажуть:
де є народжений Цар Іудейський? бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
Почувши це, Ірод цар стривожився, і весь Ієрусалим з ним.
І, зібравши всіх первосвященників і книжників народних, питав у них: де належить народитися Христу?
Вони ж сказали йому: у Віфліємі Іудейському, бо так написано через пророка:
і ти, Віфлієме, земле Іудина, нічим не менший воєводств Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Котрий упасе народ Мій, Ізраїля (Мих. 5,2).
Тоді Ірод, таємно покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
і, пославши їх до Віфлієму, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки нарешті прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
Побачивши зірку, вони зраділи радістю дуже великою,
і, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
І, одержавши у сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли в свою країну.
Коли ж вони відійшли,– ось, Ангел Господній з’являється у сні Йосифу і говорить: встань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет, і будь там, доки не скажу тобі, бо Ірод хоче шукати Немовля, щоб погубити Його.
Він встав, взяв Немовля і Матір Його вночі і пішов у Єгипет,
і там був до смерті Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка, котрий говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого (Ос. 11,1).
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався, і послав повбивати усіх немовлят у Віфліємі і в усіх околицях його, від двох років і менше, відповідно до часу, про який вивідав у волхвів.
Тоді збулося сказане через пророка Ієремію, котрий говорить:
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике: Рахіль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитись, бо їх нема (Ієр. 31,15).
По смерті ж Ірода,– ось, Ангел Господній у сні з’являється Йосифові в Єгипті
і говорить: встань, візьми Немовля і Матір Його і йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
Він встав, взяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
Почувши ж, що Архелай царствує в Іудеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди, а, одержавши у сні одкровення, пішов у землю Галілейську
і, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться (Суд. 13,5).
Євангеліє від Матфея,
Глава 2
Апостол
Досягайте любові; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати.
Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Богові; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом;
а хто пророкує, той говорить людям на повчання, умовляння і утіху.
Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.
Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква повчалася.
Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і стану говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не роз’ясню вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають роздільних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях?
І коли труба даватиме невизначений звук, то хто стане готуватися до бою?
Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер.
Скільки, наприклад, різних слів у світі, і ні одного з них нема без значення.
Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземцем; і той, хто говорить, іноземець для мене.
Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.
А тому, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.
Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій і молиться, але розум мій залишається без плоду.
Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом.
Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже: «амінь» на твою подяку? бо вона не розуміє, що ти говориш.
Ти добре дякуєш, та інший не повчається.
Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами;
але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб й інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою.
Браття! не будьте дітьми розумом: на зле будьте як діти, а розумом будьте повнолітні.
В законі написано: іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; і тоді не послухають Мене, говорить Господь (Іс. 28,11–12).
Отож мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.
Коли вся церква зійдеться разом і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас незнаючі або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
А коли всі пророкують, і увійде хтось невіруючий або незнаючий, то його всі викривають, всі осуджують.
І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: воістину з вами Бог.
Так що ж, браття? Коли ви сходитесь, і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення,– все це хай буде на повчання.
Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть по двоє, найбільше по троє, і то по одному, а один хай тлумачить.
Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові.
І пророки хай говорять по двоє чи по троє, а інші хай розмірковують.
Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший хай мовчить.
Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися.
І духи пророчі покірні пророкам,
тому що Бог не є Бог безладдя, а миру. Так буває по всіх церквах у святих.
Жінки ваші у церквах хай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а покорятися, як і закон говорить (Бут. 3,16).
Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, хай запитують про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві.
Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?
Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, хай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні.
А хто не розуміє, хай не розуміє.
Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити і мовами; тільки все повинно бути благопристойно і чинно.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 14
Старий Заповіт
Якось прийшли дочки Салпаада, сина Офера, сина Ґалаада, сина Махіра, з роду Манасії, з Йосипових синів. Ось їхні імена: Маала, Нуа, Еґла, Мелха і Терса. Вони стали перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром, і перед князями, і перед усією громадою біля входу в намет свідчення й кажуть: Наш батько помер у пустелі, та він не був серед натовпу, який збунтувався перед Господом у громаді Коре, але помер за свій власний гріх, а синів він не мав. Щоб не було викреслене ім’я нашого батька з його роду, оскільки він не має сина, то дайте нам спадок серед братів нашого батька! І Мойсей виклав їхню справу перед Господом. А Господь промовив до Мойсея, кажучи: Правильно сказали дочки Салпаада. Даси їм дар – володіння у спадщину поміж синами їхнього батька, і передаси їм частку їхнього батька. Тож скажеш ізраїльським синам, промовляючи: Якщо людина помре і не матиме сина, то передасте його спадщину його дочці. Якщо ж він не матиме і дочки, то дасте спадщину його братові. Якщо ж він не матиме і братів, то дасте спадщину братові його батька. Якщо ж не буде й братів у його батька, то дасте спадщину його найближчому родичеві з його племені, – хай він успадкує те, що його. І це стане для ізраїльських синів судовим рішенням, згідно із заповіддю Господа Мойсеєві. І сказав Господь Мойсеєві: Зійди на гору, що на тому боці, – це гора Навав, – і поглянь на Ханаанську землю, яку Я даю ізраїльським синам у власність. Ти побачиш її і приєднаєшся до свого народу, – як твій брат Аарон приєднався на горі Ор, – так само і ти. Адже ви порушили Моє слово в пустелі Сін, коли громада противилася, щоб святити Мене. Ви Мене не святили перед ними біля води. (Це – Вода Сперечання, Кадиса, у пустелі Сін). Тоді Мойсей сказав Господу: Хай Господь, Бог духів і всякого тіла, вибере чоловіка для цієї громади, який виходитиме перед ними і який входитиме перед ними, який виводитиме їх і який вводитиме їх; і Господня громада не буде, як отара, що не має пастуха. А Господь промовив до Мойсея, кажучи: Візьми до себе Ісуса, сина Навина, чоловіка, який має в собі Духа, і поклади на нього свої руки. Ти поставиш його перед священиком Елеазаром і заповіси йому перед усією громадою, і заповіси про нього перед ними, і наділиш його частиною своєї слави, щоб його слухалися ізраїльські сини. (своєї влади слави) І він стане перед священиком Елеазаром, і запитають про нього перед Господом рішення Об’явлення. За його вказівкою виходитимуть і за його вказівкою входитимуть – він та ізраїльські сини, вся громада одностайно. І Мойсей зробив так, як заповів йому Господь. Він узяв Ісуса, поставив його перед священиком Елеазаром і перед усією громадою, поклав свої руки на нього і наділив його повноваженнями, як Господь і заповів Мойсеєві.
Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 27
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії