Читання 20 січня

Читання дня

Євангеліє

За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.

Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.

Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.

Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:

а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?

Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.

Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.

Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.

Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.

Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,

бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.

Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,

взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!

Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:

не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).

Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.

Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.

Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.

Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.

Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;

вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.

Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.

Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.

Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.

Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.

Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.

Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.

Отче! прослав ім’я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.

Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.

Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.

Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.

І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.

Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?

Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.

Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.

Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,

щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).

Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:

засліпив цей народ очі свої, окам’янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).

Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.

Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,

бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.

Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.

І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.

Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.

І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.

Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.

Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.

І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 12

Апостол

І я, браття, не міг з вами говорити як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами у Христі.

Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силах,  і зараз ще не в силах, бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? і чи не за людським звичаєм живете?

Бо коли хтось говорить: я – Павлів, а другий: я – Аполлосів, то хіба не плотські ви?

Хто такий Павел? хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і до того ж як кожному дав Господь.

Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; а тому і хто насаджує і хто поливає є ніщо, а все Бог, Котрий вирощує.

Хто ж насаджує і поливає є одне; але кожний одержить свою нагороду за свій труд.

Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа будова.

Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівник, поклав основу, а інший будує на ній; але хай кожний пильнує, як він будує.

Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос.

Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, – діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є.

У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.

А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім сам спасеться, але так, ніби з вогню.

Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?

Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.

Ніхто не обманюй самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у віці цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.

Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: Він уловлює мудрих у лукавстві їхньому (Іов. 5,13).

І ще: Господь знає міркування мудреців, що вони суєтні (Пс. 93,11).

Отож ніхто не хвались людьми, бо все ваше: чи Павел, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє,– все ваше; ви ж – Христові, а Христос – Божий.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Поговори з ізраїльськими синами і скажи їм: Коли ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, то приноситимете дар Господу – всепалення або жертвоприношення з великої рогатої худоби чи з овець, щоб звеличити обітницю, чи то дану добровільно, чи під час ваших свят, щоб зробити любі пахощі Господу. Той, хто приносить свій дар Господу, нехай також принесе жертву з пшеничного питльованого борошна – десяту частину ефи, замішаного на четвертій частині гіна олії. А на всепалення чи на жертву ти виливатимеш вино, як жертву виливання, – четверту частину гіна. На одне ягня стільки приноситимеш. Це – дар, любі пахощі для Господа. До барана, коли будеш приносити його на всепалення чи в жертву, приноситимеш ще й жертву з питльованого пшеничного борошна – дві десятих частин ефи, замішаного на одній третій частині гіна олії. А як жертву виливання будеш приносити третю частину гіна вина – на любі пахощі для Господа. Якщо ж приноситимеш на всепалення чи в жертву щось з великої рогатої худоби, щоб звеличити обітницю, або як жертву за спасіння Господу, – то з бичком принесеш жертву з трьох десятих частин ефи питльованого пшеничного борошна, замішаного на половині гіна олії; і пів гіна вина як жертву виливання – дар, любий запах для Господа. Так чинитимеш з кожним бичком, кожним бараном, кожним ягням з овець чи кіз. За кількістю того, що тільки будете приносити, стільки принесете на одного – за їхньою кількістю. Кожний місцевий мешканець хай так робить; це для того, щоб принести дари на любі пахощі Господу. Якщо ж буде у вашій землі захожий або той, хто народиться між вами у ваших поколіннях, і принесе дар, любі пахощі для Господа, то як робите ви, так хай робить і громада для Господа. Буде один закон і для вас, і для захожих, які є між вами: закон вічний у ваші роди. Як ви, так і чужинець буде перед Господом. Буде один закон і одна заповідь для вас і для чужинця, який приєднався до вас. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Говори ізраїльським синам і скажи їм: Коли ввійдете в землю, – туди, куди Я вас веду, і буде, коли їстимете хліб з врожаю землі, то відкладайте окремий дар для Господа. Перший виріб з вашого тіста – хлібину – відкладатимете як окремий дар для Нього. Як відокремлене від току, так і його відокремлюватимете: перший виріб з вашого тіста. І даватимете Господу окремий дар у ваших родах. Коли ж будете зовсім грішити і не будете виконувати всіх цих заповідей, котрі Господь сказав Мойсеєві (як заповів вам Господь через керівництво Мойсея – від того дня, коли наказував вам Господь, і пізніше у ваших родах) то буде: якщо поза очима громади станеться щось ненавмисно, то нехай уся громада принесе одного бичка без вади у всепалення, як любі пахощі для Господа, й при ньому – жертву і її жертву виливання згідно з приписом; і одного козла – за гріх. І священик звершить викуплення за всю громаду ізраїльських синів, – і проститься їм. Бо це несвідоме, і вони самі принесли дар Господу за свій гріх перед Господом, за свої несвідомі провини. І буде прощено всій громаді ізраїльських синів і чужинцеві, який буде між вами, бо то несвідома провина всього народу. Якщо ж одна душа згрішить несвідомо, хай принесе однолітню козу за гріх, і священик звершить викуплення за душу, яка була в незнанні й несвідомо згрішила перед Господом; хай звершить викуплення за неї. І для місцевого мешканця між ізраїльськими синами, і для чужинця, який є між ними, нехай буде один закон – для того, хто вчинить щось несвідомо. А та душа, яка чинитиме зухвалою рукою, – чи з місцевих, чи з чужинців, – вона викличе гнів Бога. Та душа буде повністю вигублена з-поміж свого народу. Бо зневажила Господнє слово і знехтувала Його заповідями. Буде винищенаg та душа, – її гріх – на ній. Ізраїльські сини перебували в пустелі і знайшли чоловіка, який збирав дрова суботнього дня. І ті, хто виявив, як він збирав дрова, привели його до Мойсея і Аарона, до всієї громади ізраїльських синів. Його посадили у в’язницю, бо не вирішили, що з ним слід робити. І Господь промовив до Мойсея, кажучи: Неодмінно хай помреh той чоловік, – уся громада нехай поб’є його камінням! І вся громада вивела його за табір, і побила його камінням – уся громада поза табором, як і сказав Господь Мойсеєві. І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до синів ізраїльських і скажи їм: хай зроблять собі китиці на краях свого одягу, – так буде на їхні роди; і прикріплять на китицях країв одягу синє прядиво. І будуть вам китиці, як побачите їх, на спогад про всі Господні заповіді; і будете виконувати їх, і ви не будете звертати за вашими ОРТ думками і услід баченого вашими очима, в чому ви, йдучи вслід за ними, чинили розпусту. Щоб пам’ятали ви й виконували всі Мої заповіді – і будете святими перед вашим Богом. Я – Господь, ваш Бог, Який вивів вас із Єгипетської землі, щоби бути вам Богом; Я – Господь, Бог ваш!

Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 15

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії