Читання дня
Євангеліє
Іісус же пішов на гору Єлеонську.
А вранці знов прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
Ось книжники і фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбстві, і, поставивши її посередині, сказали Йому:
Учителю! цю жінку взяли нині в перелюбстві;
а Мойсей у законі заповів нам побивати таких камінням, а Ти що скажеш?
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Іісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
Коли ж продовжували питати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
Вони ж, почувши це, і будучи докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Іісус і жінка, яка стояла посередині.
Іісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! де ті, що звинувачували тебе? ніхто не осудив тебе?
Вона відповіла: ніхто, Господи. Іісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди і більше не гріши.
Іісус знову говорив до народу і сказав їм: Я світло світові; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
Іісус сказав їм у відповідь: якщо Я і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве; бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
Ви судите по плоті; Я не суджу нікого.
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який послав Мене.
А і в законі вашому написано, що свідчення двох чоловік є правдиве (Втор. 19,15).
Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Котрий послав Мене.
Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Іісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
Ці слова говорив Іісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
Знову сказав їм Іісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
Говорили ж іудеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
Він сказав їм: ви від нижніх, Я від вишніх; ви від світу цього, Я не від цього світу.
Тому Я і сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Іісус відповів їм: від початку Сущий, як і кажу вам.
Багато маю говорити і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
Сказав же їм Іісус: коли вознесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
Коли Він це говорив, багато увірували в Нього.
Тоді Іісус сказав іудеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно Мої учні,
і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
Йому відповідали: ми рід Авраама і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
Іісус відповів їм: істинно, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
Але раб не перебуває в домі вічно, син перебуває вічно.
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
Знаю, що ви рід Авраама, однак шукаєте вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; а ви робите те, що бачили в отця вашого.
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Іісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то діла Авраамові робили б.
А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам істину, яку чув від Бога: Авраам цього не робив.
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; одного Отця маємо, Бога.
Іісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
Чому ви не розумієте Моїх слів? тому що не можете чути слова Мого.
Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивця споконвіку і не встояв в істині, бо нема в ньому істини. Коли говорить він неправду, говорить своє, бо він лжець і батько неправди.
А як Я істину говорю, то не вірите Мені.
Хто з вас звинуватить Мене у неправді? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви не слухаєте тому, що ви не від Бога.
На це іудеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
Іісус відповів: у Мені біса нема; але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
А втім, Я не шукаю слави Моєї: є Той, Хто шукає і судить.
Істинно, істинно кажу вам: хто буде дотримуватися слова Мого, той не побачить смерті повік.
Іудеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слова Мого буде дотримуватися, той не зазнає смерті повік.
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? і від пророків, які померли: чим Ти Себе робиш?
Іісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Котрого ви говорите, що Він Бог ваш.
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібний до вас лжець. Але Я знаю Його і дотримую слово Його.
Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив і зрадів.
На це сказали Йому іудеї: Тобі нема ще й п’ятидесяти років,– і Ти бачив Авраама?
Іісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніше, ніж був Авраам, Я є.
Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Іісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і пішов далі.
Євангеліє від Іоанна,
Глава 8
Апостол
Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсильних і не собі догоджати.
Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.
Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене (Пс. 68,10).
А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втіхою з Писання зберігали надію.
Бог же терпіння і втіхи хай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Іісуса, щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іісуса Христа.
Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
Розумію те, що Іісус Христос став служителем для обрізаних – заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям, а для язичників – з милості, щоб славили Бога, як написано: за те буду славити Тебе (Господи) між язичниками і буду співати імені Твоєму (Пс. 17,50).
І ще сказано: звеселіться, язичники, з народом Його (Втор. 32,43).
І ще: хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи (Пс. 116,1).
Ісаія також говорить: буде корінь Ієссеїв, і встане володіти народами; на Нього язичники надіятися будуть (Іс. 11,10).
Хай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.
І сам я впевнений за вас, браття мої, що і ви повні благості і усякого пізнання, і можете повчати один одного; але писав вам, браття, з деякою сміливістю, частково ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю бути служителем Іісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові.
Отож я можу похвалитися в Іісусі Христі в тому, що стосується Бога, бо не наважуюсь сказати що-небудь таке, чого не сотворив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом, силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Ієрусалима і околиць до Іллірику.
Притому я старався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не створювати на чужій основі, але, як написано: ті, кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються (Іс. 52,15).
Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.
Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, а з давніх літ маючи бажання прийти до вас, як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо надіюсь, що, проходячи, побачусь з вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б частково, спілкуванням з вами.
А тепер я йду до Ієрусалима, щоб послужити святим, бо Македонія і Ахаія стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Ієрусалимі.
Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному.
Виконавши це і вірно вручивши їм цей плід старанності, я вирушу через ваші місця до Іспанії, і впевнений, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословінням благовістя Христового.
Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Іісусом Христом і любов’ю Духа, подвизатися зі мною в молитвах за мене до Бога, щоб позбутися мені невіруючих в Іудеї і щоб служіння моє для Ієрусалима було приємне святим, щоб мені в радості, якщо Богові угодно, прийти до вас і заспокоїтись з вами.
Бог же миру хай буде з усіма вами. Амінь.
Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 15
Старий Заповіт
І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Зроби собі дві срібні сурми – зробиш їх кованими; і будуть служити тобі для скликання громади і для того, щоб рушав табір. І затрубиш у них, і збереться вся громада біля входу в намет свідчення. Якщо затрублять тільки в одну, то прийдуть до тебе всі начальники, ізраїльські князі. А затрублять умовний сигнал, то підіймуться табори, розташовані на сході. А затрублять другий сигнал, то підведуться табори, розташовані на півдні. А затрублять третій сигнал, то підведуться табори, розташовані в напрямку моря (на заході). А затрублять четвертий сигнал, то підведуться табори, розташовані на півночі. Трубитимуть сигнал при їхньому рушанні. А коли збиратимете громаду, – трубіть без умовного сигналу. Трубитимуть у сурми сини Аарона, священики; і буде це для вас вічним законом у ваші покоління. Якщо підете в бій на вашій землі проти ворогів, які протистоять вам, і дасте знак трубами, то будете згадані перед Господом, і врятуєтеся від ваших ворогів. І в дні вашої радості, і на ваші свята, і на початку ваших місяців трубитимете в сурми – на всепалення, і на ваші жертви спасіння, і буде про вас згадка перед вашим Богом. Я – Господь, ваш Бог! І сталося другого року, другого місяця, двадцятого дня місяця – піднялася хмара з-понад намету свідчення. Тож ізраїльські сини вирушили зі своїм майном в Синайську пустелю. А в пустелі Фаран хмара зупинилася. І перші вирушили за Господнім голосом – під керівництвом Мойсея. Першими вирушили підрозділи табору Юдиних синів – зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Наассон, син Амінадава. Над військовими силами племені синів Іссахара – Натанаїл, син Соґара, А над військовими силами племені Завулонових синів – Еліяв, син Хелона. Тож намет складали, і сини Ґедсона та сини Мерарі, які переносили намет, рушали в дорогу. І вирушили підрозділи Рувимового табору зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Елісур, син Седіура. Над військовими силами племені Симеонових синів – Саламіїл, син Сурісадая. А над військовими силами племені Ґадових синів – Елісаф, син Раґуїла. І вирушатимуть сини Каата, носії святині, й встановлюватимуть намет, перш ніж прибудуть інші. І вирушили підрозділи Єфремового табору зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Елісама, син Еміуда. Над військовими силами племені Манасієвих синів – Ґамалиїл, син Фадасура. А над військовими силами племені Веніаминових синів – Авідан, син Ґадеоні. І вирушали підрозділи табору Данових синів – останні з усіх таборів – зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Ахієзер, син Амісадая. Над військовими силами племені Асирових синів – Фаґаїл, син Ехрана. А над військовими силами племені Нефталимових синів – Ахіре, син Енана. Ось війська синів Ізраїля – вони вирушили разом зі своїми військовими силами. Якось Мойсей сказав Ιωβαβ Оваву, синові мідійця Раґуїла, тестеві Мойсея: Ми вирушаємо до місця, про яке Господь сказав: Я дам його вам! Іди з нами, і зробимо тобі добре, бо Господь добрі речі прорік про Ізраїль! А той відповів йому: Не піду, але повернуся у свою землю й до мого роду. Та Мойсей сказав: Не залишай нас, адже ти був з нами в пустелі, тож будеш між нами старійшиною. І буде, якщо ти підеш з нами, і і станеться з нами добро, яке вчинить Господь, то добре й ми вчинимо з тобою. І вони вирушили від Господньої гори шляхом у три дні. А перед ними рухався ковчег Господнього завіту шляхом у три дні, щоб виявити для них місце для відпочинку. І сталося, коли підіймали ковчег, то Мойсей сказав: Підіймися, о Господи, хай розпорошаться Твої вороги! І всі, хто Тебе ненавидить, нехай повтікають! А в час відпочинку він сказав: Повернися, о Господи, до тисяч, до десятків тисяч в Ізраїлі! І була хмара, що отінювала їх вдень, коли вони вирушали з табору.
Четверта книга Мойсея
Числа,
Глава 10
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії