Читання 13 листопада

Читання дня

Євангеліє

Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч нареченому.

П’ять з них були мудрі, а п’ять нерозумні.

Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.

Мудрі ж разом із світильниками своїми взяли оливи в посудинах своїх.

А як наречений затримався, то всі задрімали і поснули.

Опівночі ж почувся крик: ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.

Тоді встали всі діви і приготували світильники свої.

Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.

А мудрі відповіли: щоб не трапилось нестачі і у нас, і у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.

Коли ж пішли вони купувати, прийшов наречений, і ті, що були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися; пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! відчини нам.

Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.

Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

Бо Він зробить так, як один чоловік, який, вирушаючи в чужу країну, покликав своїх рабів і доручив їм майно своє: одному дав п’ять талантів*, другому два, іншому ж один, кожному по силі його, і відразу ж відійшов.

Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло і придбав інші п’ять талантів; так само і той, який одержав два таланти, придбав інші два; той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю і заховав срібло господаря свого.

Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає в них звіту.

Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю! п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів я придбав на них.

Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.

Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю! два таланти ти дав мені; ось, інші два таланти я придбав на них.

Господар його сказав йому: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.

Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій в землі; ось тобі твоє.

Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тому треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком; отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів, бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має; а негідного раба вкиньте в тьму безпросвітну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, хай слухає!

Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить одних від інших, як пастир відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.

Тоді скаже Цар тим, які праворуч Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу: бо голодний був Я, і ви дали Мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви одягнули Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.

Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним і нагодували? або спраглим, і напоїли? коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? або нагим, і одягли? коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?

І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені.

Тоді скаже й тим, які ліворуч Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його: бо голодний був Я, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не одягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.

Тоді і вони скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, або подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці, і не послужили Тобі?

Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: так як ви не зробили цього одному з менших цих, то не зробили Мені.

І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 25

Апостол

В Антіохії в тамтешній церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.

Коли вони служили Господу й постили, Дух Святий сказав: відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх.

Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.

Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру;

і, будучи в Саламіні, проповідували слово Боже в синагогах іудейських; мали ж вони й Іоанна для служіння.

Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, іудеянина, на ім’я Варіісус,

який був з проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.

А Еліма волхв (бо то значить ім’я його) противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.

Але Савл, він же й Павел, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,

сказав: о, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину диявола, ворог усякої правди! чи перестанеш ти збивати з прямих шляхів Господніх?

І нині ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця якийсь час. І зараз же обійняла його темрява й пітьма, і він, тиняючись, шукав поводиря.

Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись вченню Господньому.

Відпливши з Пафа, Павел та ті, що були з ним, прибули до Пергії, в Памфілії. А Іоанн, відлучившись від них, повернувся до Ієрусалима.

Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антіохії Пісідійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.

Після читання закону і пророків, начальники синагоги послали сказати їм: мужі браття! якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть.

Павел, підвівшись, дав знак рукою і сказав: мужі ізраїльтяни і всі богобоязливі! вислухайте.

Бог народу цього вибрав отців наших і підніс цей народ під час перебування в землі Єгипетській, і силою великою вивів їх з неї,

і близько сорока років годував їх у пустині.

І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину землю їхню.

І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.

Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.

Відкинувши його, поставив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Ієссеєвого, який здійснить усі бажання Мої (1 Цар. 13,14; Пс. 88,21).

З його ж потомства Бог за обітницею воздвиг Ізраїлеві Спасителя Іісуса.

Перед самим пришестям Його Іоанн проповідував хрещення покаяння всьому народові ізраїльському.

Закінчуючи ж путь свою, Іоанн говорив: за кого ви мене вважаєте? я не той; але ось, іде за мною, у Котрого я недостойний розв’язати взуття на ногах.

Мужі браття, сини роду Авраамового, і всі між вами, хто боїться Бога! вам послане слово спасіння цього.

Бо жителі Ієрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,

і, не знайшовши в Ньому ніякої вини, вартої смерті, просили Пілата вбити Його.

Коли ж сповнилось все написане про Нього, то, знявши з древа, поклали Його у гроб.

Але Бог воскресив Його з мертвих.

Він протягом багатьох днів являвся тим, які вийшли з Ним з Галілеї до Ієрусалима і які нині є свідками Його перед народом.

І ми благовіствуємо вам, що обітницю, дану отцям, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Іісуса,

як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій: Я нині родив Тебе (Пс. 2,7).

А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, про це сказав так: Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно (Іс. 55,3).

Тому й в іншому місці говорить: не дасиш Святому Твоєму побачити тління (Пс. 15,10).

Давид, послуживши в свій час Божій волі, упокоївся і приєднався до своїх отців, і побачив тління;

а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.

Отже, хай буде відомо вам, мужі браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів;

і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним всякий віруючий.

Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:

дивіться, погордливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам (Аввак. 1,5).

Як вони виходили з іудейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й в наступну суботу.

Коли ж присутні розходились, то багато іудеїв і шануючих Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, переконували їх перебувати в благодаті Божій.

Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.

Але іудеї, побачивши народ, сповнились заздрості і, сперечаючись та лихословлячи, перечили тому, що говорив Павел.

Тоді Павел та Варнава з дерзновінням сказали: вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.

Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі (Іс. 49,6).

Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.

І слово Господнє ширилося по всій країні.

Але іудеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей і вчинили гоніння на Павла та Варнаву і вигнали їх зі своїх меж.

Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.

А учні сповнювались радості і Духа Святого.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 13

Старий Заповіт

І звернувся Господь до Мойсея, промовляючи: Скажи Ізраїльським синам, нехай повернуться і отаборяться напроти поселення між Маґдолом і між морем, напроти Веелсепфона, – перед ними станеш табором біля моря. Тож фараон скаже своєму народові: Сини Ізраїля – вони блукають по землі, бо їх затиснула пустеля. Я ж зроблю непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та через все його військо; і всі єгиптяни пізнають, що Я – Господь! І вони зробили так. Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. І серце фараона і його слуг повернулося проти народу, і вони сказали: Що ж це ми зробили? Навіщо відпустили Ізраїльських синів, щоб на нас більше не працювали? Отже, фараон запряг свої бойові колісниці й узяв зі собою весь свій народ, і взяв шістсот добірних бойових колісниць, усю єгипетську кінноту і начальників варти над усіма. Господь же зробив непоступливим серце фараона, єгипетського царя, і той погнався слідом за Ізраїльськими синами. Але сини Ізраїля виходили під могутньою рукою! І єгиптяни погналися вслід за ними, і знайшли їх, коли вони отаборилися біля моря; і вся кіннота, і бойові колісниці фараона, і його військо, і вершники – перед поселенням, напроти Веелсепфона. Тож фараон наближався. І, поглянувши, сини Ізраїля побачили очима: єгиптяни вишикувалися позаду них, і вони дуже налякалися. І заголосили Ізраїльські сини до Господа. Вони сказали Мойсеєві: Хіба ти вивів нас, щоб погубити в пустелі, чи не було гробниць у Єгипетській землі? Що це ти з нами зробив, вивівши з Єгипту? Хіба не ці самі слова ми говорили тобі в Єгипті, кажучи: Залиши нас, щоб ми служили єгиптянам? Адже краще нам працювати на єгиптян, аніж помирати в цій пустелі. Та Мойсей сказав народові: Будьте мужніми! Стійте і дивіться на спасіння від Бога, яке Він звершить для нас сьогодні. Бо такими, як побачили ви єгиптян сьогодні, більше не побачите їх повік! Господь воюватиме за вас, а ви мовчіть. Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльським синам, нехай рушають. А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем і розділи його! І сини Ізраїля нехай пройдуть посередині моря сушею. І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней. І пізнають усі єгиптяни, що Я – Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней. І Божий ангел, який ішов перед табором Ізраїльських синів, піднявся і перейшов у їхній тил. Піднявся і стовп хмари з-перед їхнього обличчя і став позаду них. І він увійшов поміж табір єгиптян і поміж табір Ізраїля. І настала темрява та морок; проминула ніч, і за всю ніч вони не змішалися одне з одним. І простягнув Мойсей руку на море, і за цілу ніч Господь сильним південним вітром відігнав море і зробив море сушею, – вода розступилася. І ввійшли Ізраїльські сини на середину моря по суші, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. Погналися ж і єгиптяни, – всі коні фараона, колісниці та вершники, – і увійшли слідом за ними на середину моря. І сталося за ранішньої сторожі: у стовпі полум’яному й хмарному Господь поглянув на табір єгиптян і послав у табір єгиптян замішання. Він позв’язував осі їхніх колісниць і дуже ускладнив їм пересування. Тож єгиптяни сказали: Втікаймо від обличчя Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян. А Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай повернеться вода на колісниці та на вершників, і нехай вона покриє єгиптян. І простягнув Мойсей руку на море, і на світанку вода повернулася на місце, а єгиптяни втікали під водою. Тож Господь кинув єгиптян усередину моря. Вода повернулася і покрила колісниці, вершників і все військо фараона, – тих, які увійшли за ними в море. Не залишилося жодного з них. Сини ж Ізраїля пройшли сушею посеред моря, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. І того дня Господь визволив Ізраїля з-під руки єгиптян. А на березі моря Ізраїль побачив мертвих єгиптян. Тож Ізраїль побачив сильну руку – те, що вчинив Господь єгиптянам. І народ став боятися Господа і повірив Богові та Мойсеєві, Його слузі.

Вихід,
Глава 14

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії