Читання 4 листопада

Читання дня

Євангеліє

Коли минуло шість днів, Іісус взяв Петра, Якова та Іоанна, брата його, і вивів їх на високу гору одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.

І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.

При цьому Петро сказав Іісусові: Господи! добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.

Коли він ще говорив це, хмара світла осінила їх, і ось, голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте.

І, почувши, учні впали ниць і дуже злякались.

Але Іісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.

Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, крім одного Іісуса.

І коли вони сходили з гори, Іісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

І спитали Його учні Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніше?

Іісус сказав їм у відповідь: так, Ілля має прийти раніше і все приготувати; але кажу вам, що Ілля вже прийшов і його не впізнали, а обійшлися з ним, як хотіли; так і Син Людський постраждає від них.

Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Іоанна Хрестителя.

Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, сказав: Господи! помилуй сина мого; він у час нового місяця біснується і тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь і часто у воду; я приводив його до учнів Твоїх, та вони не змогли зцілити його.

Іісус же, відповідаючи, сказав: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами? доки терпітиму вас? приведіть його до Мене сюди.

І заборонив йому Іісус, і біс вийшов з нього; і отрок видужав у ту ж мить.

Тоді учні, підійшовши до Іісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?

Іісус же сказав їм: через невір’я ваше; бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: «перейди звідси туди», і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас; цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.

Під час перебування їх у Галілеї, Іісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людські, і вб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.

Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дідрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дідрахми?

Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Іісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне? царі земні з кого беруть мито або податки: зі своїх синів, чи з чужих?

Петро говорить Йому: з чужих. Іісус сказав йому: отож сини вільні; але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рота і знайдеш статир**; візьми його і віддай їм за Мене і за себе.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 17

Апостол

Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфірою, продавши маєток,

затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг Апостолів.

А Петро сказав: Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти в серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю?

Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові.

Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це.

Вставши, юнаки взяли його, винесли і поховали.

Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що сталося.

Петро ж спитав її: скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона відповіла: так, за стільки.

А Петро сказав їй: що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? ось, входять в двері ті, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть.

Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд з чоловіком її.

І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це.

Руками ж Апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому.

Із сторонніх же ніхто не наважувався приєднатися до них, а народ величав їх.

А віруючих все більше й більше приєднувалось до Господа, багато чоловіків та жінок,

так що недужих виносили на вулиці й клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них.

До Ієрусалима також сходилось багато народу з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися.

А первосвященник і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнились заздрощів,

наклали руки свої на Апостолів і ув’язнили їх у народну темницю.

Ангел же Господній уночі відчинив двері темниці і, вивівши їх, сказав:

ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі ці слова життя.

Вони, вислухавши, ввійшли вранці до храму і навчали. А первосвященник і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до темниці привести Апостолів.

Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у темниці і, повернувшись, доповіли,

кажучи: темницю ми знайшли замкненою з усією пильністю, і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.

Почувши ці слова, первосвященник, начальник сторожі та інші первосвященники, не могли зрозуміти, що б це означало.

Але один хтось прийшов і доніс їм, кажучи: ось, мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ.

Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб не побили їх камінням.

Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященник, кажучи:

чи не суворо ми заборонили вам учити про це ім’я? а ви ось наповнили Ієрусалим вченням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того.

Петро ж і Апостоли сказали у відповідь: Богові треба коритися більше, ніж людям.

Бог отців наших воскресив Іісуса, Котрого ви вбили, повісивши на древі.

Бог Своєю десницею возніс Його як Начальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.

Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого дав Бог тим, хто покоряється Йому.

Вони ж, почувши це, розлютилися й радились убити їх.

Підвівшись у синедріоні, один фарисей, на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести Апостолів на короткий час,

а їм сказав: мужі ізраїльські! уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.

Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за якогось великого, і до ньогоприєдналось близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли.

Після нього під час перепису з’явився Іуда галілеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.

І нині, кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло – від людей, то воно зруйнується;

а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб не стати вам і богоборцями.

Вони послухались його; і, покликавши Апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Іісуса, відпустили їх.

Вони ж пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Іісуса сподобились зазнати безчестя.

І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовіствувати про Іісуса Христа.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 5

Старий Заповіт

Після того Мойсей та Аарон увійшли до фараона й сказали йому: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти Мій народ, щоб вони зробили свято для Мене в пустелі! Та фараон сказав: Хто Він, щоб я прислухався до Його голосу, аби відпустити Ізраїльських синів? Я не знаю Господа та й Ізраїля не відпущу! А вони кажуть йому: Бог євреїв покликав нас! Отже, ми підемо в триденну подорож у пустелю, щоби принести жертву нашому Богові, аби часом не спіткала нас смерть або згуба. А єгипетський цар сказав їм: Мойсею і Аароне! Навіщо ви відвертаєте мій народ від праці? Нехай кожен із вас повертається до своєї роботи! Ось тепер народу на цій землі стало багато, – сказав фараон, – тож не даватимемо їм спочинку від праці. І фараон наказав наглядачам над народом і обліковцям, кажучи: Більше народові не давати соломи для виготовлення цегли, як учора й позавчора. Хай самі йдуть і збирають собі солому! А норму цегли накладеш на них таку ж, скільки вони виробляють кожного дня, нічого не зменшуй, адже вони – бездіяльні! Тому вони і кричать, заявляючи: Підемо і принесемо жертву нашому Богові! Нехай важкою стане праця цих людей, і хай за неї дбають, а пустими балачками хай не переймаються! Тож наглядачі та обліковці підганяли їх і зверталися до народу, кажучи: Так говорить фараон: Більше я не даю вам соломи! Ви самі йдіть, і де лише знайдете, збирайте солому, а норма ваша зовсім не зменшується. Тож народ розсіявся по всьому Єгипті, щоби збирати стерню на солому. А наглядачі підганяли їх, говорячи: Виконуйте роботи, призначені на кожний день, – так само, як тоді, коли вам давали солому! Тож обліковців з роду синів Ізраїля, яких наставили над ними наглядачі фараона, бичували і приказували: Чому ви не закінчили і сьогодні призначеної вам кількості цегли, як учора й позавчора? А обліковці з Ізраїльських синів прийшли і заволали до фараона, кажучи: Навіщо так чиниш з твоїми слугами? Соломи не дають твоїм слугам, а цеглу кажуть нам робити! Дивись, твоїх рабів бичували, – так що ти кривдиш свій народ. А той сказав їм: Ви – бездіяльні, нероби! Тому й кажете: Підемо принесемо жертву нашому Богові. Тепер ідіть і працюйте, бо соломи вам не дадуть, а призначену кількість цегли ви здаватимете! Обліковці з Ізраїльських синів бачили, що вони в біді, бо їм говорили: Не зменшуйте кількості цегли, призначеної на день. А коли вони виходили від фараона, то зустріли Мойсея і Аарона, які йшли їм назустріч, і вони сказали їм: Нехай спогляне на вас Бог і хай судить, бо ви зробили огидним наш запах перед фараоном і перед його слугами, оскільки дали йому в руки меча, щоб нас повбивав. А Мойсей повернувся до Господа і сказав: Господи, чому вчинив Ти зло цьому народові? І чому Ти послав мене? Відколи я ввійшов до фараона говорити від Твого імені, він чинить зло цьому народові. Свого народу Ти не визволив.

Вихід,
Глава 5

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії