Читання 30 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Того ж дня, вийшовши з дому, Іісус сів біля моря.

І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі.

І повчав їх багато притчами, кажучи: ось вийшов сіяч сіяти; і коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його; інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.

Коли ж зійшло сонце, зів’яло, і, не маючи кореня, засохло; інше впало в терни, і виросли терни і заглушили його; інше впало на добру землю і принесло плід: одне в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять.

Хто має вуха слухати, хай слухає!

І, приступивши, учні сказали Йому: чому притчами говориш їм?

Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано, бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має;тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; і збувається над ними пророцтво Ісаії, яке говорить: слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима дивитись будете – і не побачите, бо згрубіло серце людей цих і вухами ледве чують, і очі свої зімкнули, щоб не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).

Ваші ж очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують, бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.

Ви ж вислухайте значення притчі про сіяча: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його – ось кого означає посіяне при дорозі.

А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його; але не має кореня в собі і тому непостійний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.

А посіяне в тернах означає того, хто чує слово, але турбота віку цього і спокуса багатством заглушає слово, і воно буває безплідне.

Посіяне ж на добрій земліозначає того, хто слухає слово і розуміє, який і буває плодоносним, так що один приносить плід в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять.

Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму; коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.

Коли зійшла зелень і показався плід, тоді з’явились і плевели.

Прийшли раби домовладики і сказали йому: господарю! чи не добре насіння ти сіяв на полі твоєму? звідки ж плевели на ньому?

Він же сказав їм: це зробив ворог людей. А раби сказали йому: чи хочеш, ми підем і виберем їх?

Але він сказав: ні, щоб, вибираючи плевели, ви не вирвали разом з ними і пшеницю.

Залиште рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу плевели і зв’яжіть їх у снопи, щоб спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою.

Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своєму, яке, хоч найменше від усіх насінин, але, коли виросте, буває більшим всіх злаків і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.

Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала в три мірки борошна, доки все не вкисне.

Усе це говорив Іісус людям притчами і без притчі не говорив їм, щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої; сповіщу сокровенне від створення світу (Пс. 77,2).

Тоді Іісус, відпустивши людей, увійшов у дім. І, підійшовши до Нього, учні Його сказали: поясни нам притчу про плевели на полі.

Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;

поле є світ; добре насіння – це сини Царства, а плевели – сини лукавого;

ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець віку, а женці – Ангели.

Тому як збирають плевели і спалюють вогнем, так буде при кінці віку цього:

пошле Син Людський Ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів; тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, хай слухає!

Ще Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.

Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перла, і, знайшовши одну коштовну перлину, пішов і продав усе, що мав, і купив її.

Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що захопив риби всякого роду, який, коли наповнився, витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.

Так буде при кінці віку: зійдуть Ангели і відділять злих від праведних, і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.

І запитав їх Іісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!

Він же сказав їм: тому кожен книжник, навчений Царства Небесного, подібний до господаря, який виносить зі своєї скарбниці нове й старе.

І, коли скінчив Іісус притчі ці, пішов звідти.

І, прийшовши у Свою вітчизну, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Нього така премудрість і сили? чи Він не теслярів син? чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосій, і Симон, і Іуда? і сестри Його, чи не всі між нами? звідки ж у Нього все це?

І спокушались про Нього. Іісус же сказав їм: не буває пророк без честі, хіба тільки у вітчизні своїй і в домі своїм.

І не сотворив там багатьох чудес через невір’я їхнє.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 13

Апостол

Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Іісус творив і чому вчив від початку

до того дня, коли Він вознісся, давши Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,

перед якими після страждань Своїх і являв Себе живим з багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже.

І, зібравши їх, Він звелів їм: не відлучайтесь з Ієрусалима, а ждіть обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,

бо Іоанн хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещені Духом Святим.

Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлю?

Він же сказав їм: не ваше діло знати часи і строки, які Отець поклав у Своїй владі,

але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Мені свідками в Ієрусалимі та по всій Іудеї і Самарії та аж до краю землі.

Сказавши це, Він піднявся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з виду їхнього.

І коли вони дивились на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білій одежі

і сказали: мужі галілейські, що ви стоїте і дивитесь на небо? Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо.

Тоді вони повернулися до Ієрусалима з гори, що зветься Єлеон і знаходиться поблизу Ієрусалима, на відстані суботньої путі.

І, прийшовши, увійшли до горниці, де й перебували, Петро та Яків, Іоанн та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зілот, і Іуда, брат Якова.

Усі вони однодушно перебували в молитві й молінні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Іісуса, та з братами Його.

В ті дні Петро, ставши посеред учнів, сказав

(зібралося ж близько ста двадцяти чоловік): мужі браття! Належало статися тому, що в Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього проводиря тих, що взяли Іісуса;

він був причислений до нас і одержав жереб служіння цього;

але придбав землю за неправедну плату і коли впав додолу, розпалось черево його і випали всі нутрощі його;

і це стало відоме всім жителям Ієрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою Акелдама, тобто земля крові.

У книзі ж Псалмів написано: хай опустіє двір його, і хай не буде жильця в ньому; і: гідність його хай прийме інший (Пс. 68,26; 108,8).

Отож треба, щоб один з тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував і ходив з нами Господь Іісус,

починаючи від хрещення Іоаннового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його.

І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Іустом, та Матфія;

24 і помолились і сказали: Ти, Господи, Серцевидець всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти вибрав

прийняти жереб цього служіння і Апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти в своє місце.

І кинули про них жереб, і впав жереб на Матфія, і він причислений до одинадцяти Апостолів.

 

Діяння святих апостолів,
Глава 1

Старий Заповіт

І Йосип, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його. Своїм слугам-бальзамувальникам Йосип звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля. І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.

Коли ж минули дні оплакування, Йосип сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова: Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: В гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, – там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька та й повернуся. А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.

І Йосип пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю, і весь дім Йосипа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі. І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір. Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосип вчинив семиденну жалобу за своїм батьком. І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту. Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, – там його і поховали. Його сини перенесли його до Ханаанської землі та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, – печеру для гробниці, що напроти Мамре. І Йосип повернувся до Єгипту, – сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.

Брати Йосипа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосип усього та таки не помстивсяao нам за все зло, яке ми йому заподіяли. І, прийшовши до Йосипа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи: Так скажіть Йосипові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосип розплакався, коли вони йому це говорили. А вони підійшли до нього та й сказали: Ось ми – твої раби. Та Йосип до них промовив: Не бійтеся, адже я – Божий. Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ. І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.

І жив Йосип у Єгипті, – він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосип сто десять років. І побачив Йосип Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосипа. І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідаєap вас і виведе вас з цієї землі у землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову. І Йосип взяв з синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, – а Він неодмінно відвідає, – то заберете звідси й мої кості з собою. Йосип помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.

 

Книга Буття,
Глава 50.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії