Читання 24 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.

І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи! коли хочеш, можеш очистити мене.

Іісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.

І говорить йому Іісус: гляди ж, нікому не розказуй, але піди, покажися священникові і принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм.

Коли ж увійшов Іісус у Капернаум, підійшов до Нього сотник і благав Його:

Господи! слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.

Іісус говорить йому: Я прийду і зцілю його.

Сотник же, відповідаючи, сказав: Господи! я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою, але промов тільки слово, і видужає слуга мій;

бо я і підвладна людина, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: «іди», і йде; і другому: «прийди», і приходить; і слузі моєму: «зроби це», і зробить.

Почувши це, Іісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

Кажу ж вам, що багато прийдуть від сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;

а сини царства вигнані будуть у тьму безпросвітню: там буде плач і скрегіт зубів.

І сказав Іісус сотникові: іди, і як вірив ти, хай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.

Прийшовши до Петрового дому, Іісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,

і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і служила їм.

Коли ж настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,

щоб справдилося сказане пророком Ісаією, який говорить: Він взяв на Себе недуги наші і поніс хвороби (Іс. 53,4).

А як побачив Іісус довкола Себе багато народу, звелів учням відпливти на другий бік.

Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

І каже йому Іісус: лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має де голову прихилити.

Інший же з учнів Його сказав Йому: Господи! дозволь мені спершу піти і поховати батька мого.

Але Іісус сказав йому: іди за Мною, і залиши мертвим ховати своїх мерців.

І коли увійшов Він у човен, за Ним пішли учні Його.

І ось, піднялись хвилі великі на морі, аж човен покривало хвилями; а Він спав.

Тоді учні Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи! рятуй нас, гинемо.

І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловірні? Потім, вставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.

Люди ж, дивуючись, говорили: хто це, що і вітри і море підкоряються Йому?

І коли Він прибув на інший берег, в країну Гергесинську, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.

І ось, вони закричали: що Тобі до нас, Іісусе, Сину Божий? прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.

А далеко від них паслося велике стадо свиней.

І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.

І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли в стадо свиней. І ось, все стадо свиней кинулося з кручі в море і втопилось у воді.

Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все, і про те, що було з біснуватими.

І ось, все місто вийшло назустріч Іісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов за межі їхні.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 8

Апостол

І перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне:

бо побудована була скінія перша, в якій був світильник, і трапеза та жертовні хліби, і яка називається «святе».

За другою ж завісою була скінія, названа «Святе святих»,

яка мала золоту кадильницю і обкладений з усіх сторін золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,

а над ним херувими слави, осіняючі очистилище; про що не слід тепер говорити докладно.

При такому влаштуванні, до першої скінії завжди входять священники відправляти Богослужіння;

а до другої – раз на рік один тільки первосвященник, не без крові, яку приносить за себе і за гріхи невідання народу.

Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть попередня скінія.

Вона є образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть зробити в совісті досконалим того, хто приносить.

І вони зі стравами і напоями, та різноманітними омиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.

Але Христос, Первосвященник майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,

і не з кров’ю козлів і телят, але зі Своєю Кров’ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне викуплення.

Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,

то тим більше Кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу живому і істинному!

І тому Він є ходатай нового завіту, щоб внаслідок смерті Його, яка сталася для викуплення від злочинів, заподіяних в першому завіті, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.

Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,

бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.

Чому і перший завіт був утверджений не без крові.

Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, взяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом, і окропив як саму книгу, так і весь народ,

кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог (Вих. 24,8).

Також окропив кров’ю і скінію та всі богослужбові сосуди.

Та майже все за законом очищається кров’ю, і без проливання крові не буває прощення.

Отож образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне – жертвами, кращими від цих.

Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, влаштоване за зразком істинного, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже,

і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров’ю;

інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.

І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,

так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,
Глава 9

Старий Заповіт

А тим часом Йосип наказав тому, хто над його домом, говорячи: Наповніть мішки людей поживою, скільки лише можуть підняти, і вкладіть гроші кожного зверху в його мішок, а в мішок наймолодшого покладіть мою срібну чашу та ціну за його пшеницю! Все відбулося згідно з наказом Йосипа, так, як він сказав. Настав ранок. Чоловіків відпустили, – їх та їхніх ослів. І коли вони вийшли з міста, але ще не відійшли далеко, Йосип сказав тому, хто над його домом: Встань і наздоганяй чоловіків! Дожени їх і скажи їм: Навіщо ви відплатили злом за добро? Навіщо ви вкрали мою срібну чашу? Хіба це не та, з якої мій володар п’є? Він же в ній займається ворожбою! Ви зробили зло, отаке вчинивши! Знайшовши їх, той виказав їм ці слова. Вони ж відповіли йому: Навіщо володар говорить такі речі? Неможливо, щоб твої раби вчинили згідно з цими словами. Якщо ми з Ханаанської землі повернули тобі гроші, котрі знайшли в наших мішках, то як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого володаря? В кого тільки з твоїх рабів буде знайдена чаша, той нехай загине, а ми станемо рабами нашого володаря! Він же промовив: Тож тепер, як ви кажете, так нехай і буде: в кого тільки буде знайдена чаша, той стане моїм рабом, а ви будете невинні. І кожен поспішно стягнув на землю свого мішка. І кожен відкрив свій мішок, а той шукав, почавши від старшого, доки не прийшов до наймолодшого, – і знайшов чашу у Веніаминовому мішку. І вони розірвали на собі одяг, і кожен з них поклав свій мішок на свого осла, і вони повернулися до міста.

І Юда та його брати ввійшли до Йосипа, коли він ще був там, і попадали перед ним на землю. А Йосип їм сказав: Що ж це за вчинок ви зробили? Невже ви не знали, що такий чоловік, як я, займається ворожбою? Юда ж сказав: Що відповімо володареві, або що говоритимемо, або чим оправдаємося? Адже Бог виявив несправедливість твоїх рабів! Ось ми – раби нашого володаря; і ми, і той, у кого знайшлася чаша. Та Йосип сказав: Не може бути, щоб я вчинив за цим словом; чоловік, у якого була знайдена чаша, – він буде моїм рабом! Ви ж безпечно вирушайте до вашого батька.

Юда ж, підійшовши до нього, сказав: Володарю, я благаю! Дозволь твоєму рабові промовити слово до тебе і не прогнівайся на свого раба, адже ти другий після фараона. Володарю, ти запитав своїх рабів, кажучи: Чи маєте батька або брата? І ми сказали володареві: Є в нас старий батько і дитина його старості, – наймолодший у нього; його брат помер, і він один залишився у своєї матері, тож батько полюбив його. Ти сказав своїм рабам: Приведіть його до мене, і я подбаю про нього. Та ми відповіли володареві: Не може юнак залишити батька, бо коли залишить батька, то той помре. Ти ж сказав своїм рабам: Якщо ваш наймолодший брат не прибуде з вами, вам не бачити більше мого обличчя. І вийшло так, що коли ми прийшли до твого раба, – нашого батька, – то сповістили йому слова володаря. І наш батько сказав нам: Ідіть знову й купіть нам трохи хліба. Ми ж відповіли: Не можемо піти! Але підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами, оскільки не зможемо побачити обличчя того чоловіка, якщо наймолодшого брата не буде з нами! Тож наш батько, твій раб, сказав нам: Ви знаєте, що двох синів мені народила дружина, і один пішов від мене, і ви сказали, що звір з’їв його, – і я його більше ніколи не бачив; тому, якщо заберете і цього з-перед мого обличчя, і скоїться йому лихо в дорозі, то смутком зведете мою старість до аду. Тепер же, якщо йду до твого раба, – нашого батька, – і юнака з нами нема, а душа того прив’язана до його душі, – і станеться: коли він побачить, що з нами немає юнака, то помре. І твої раби горем зведуть старість твого раба, а нашого батька, до аду. Оскільки твій раб одержав юнака від батька зі словами: Якщо не приведу його до тебе й не поставлю його перед тобою, то матиму гріх перед батьком на всі дні життя. Тому, нехай тепер залишиться твій раб замість хлопця рабом володареві, а юнак нехай іде з братами. Бо як піду до батька, коли з нами немає юнака? Хіба для того, щоби побачити нещастя, яке спіткає мого батька.

 

Книга Буття,
Глава 44.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії