Читання 15 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Після того знову явився Іісус учням Своїм біля моря Тиверіадського. Явився ж так:

були разом Симон Петро, і Фома, названий Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учнів Його.

Симон Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою. Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.

А коли вже настав ранок, Іісус стояв на березі; але учні не впізнали, що це Іісус.

Іісус говорить їм: діти! чи є у вас яка їжа? Вони відповіли Йому: нема.

Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти сіті через велику кількість риби.

Тоді учень, котрого любив Іісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, підперезався одежею (бо він був нагий) і кинувся в море.

А інші учні припливли човном (бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот) і тягли сіть з рибою.

А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і на ньому рибу і хліб.

Іісус говорить їм: принесіть риби, яку ви тепер впіймали.

Симон Петро пішов і витяг на землю сіть, наповнену великими рибами, яких було сто п’ятдесят три; і від такої кількості риби не прорвалася сіть.

Іісус говорить їм: підходьте, обідайте. Ніхто ж з учнів не смів спитати Його: хто Ти? знаючи, що це Господь.

Іісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.

Це вже втретє явився Іісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.

Коли ж вони обідали, Іісус каже Симону Петрові: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси ягнят Моїх.

Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.

Говорить йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? і сказав Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.

Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.

Це Він сказав, даючи розуміти, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.

Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним учень, котрого любив Іісус, і котрий на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи! хто видасть Тебе?

Побачивши його, Петро говорить Іісусові: Господи! а він що?

Іісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, поки прийду, що тобі до того? ти йди за Мною.

І пронеслося це слово поміж браттями, що учень той не помре. Але Іісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?

Цей учень і свідчить про це, і написав це; і знаємо, що істинне свідчення його.

Багато й іншого сотворив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.

 

Євангеліє від Іоанна,
Глава 21

Апостол

Бог, Котрий багаторазово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків,

в останні ці дні говорив нам через Сина, Котрого поставив спадкоємцем усього, через Котрого і віки створив.

Цей, будучи сяйво слави і образ іпостасі Його і тримаючи все словом сили Своєї, здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч (престолу) величі на висоті.

Будучи настільки перевершуючим Ангелів, наскільки славніше над ними успадкував ім’я.

Бо кому коли з Ангелів сказав Бог: Ти – Син Мій, Я нині родив Тебе? І ще: Я буду Йому Отцем, і Він буде Мені Сином?

Також, коли вводить Первородного у всесвіт, промовляє: і хай поклоняться Йому всі Ангели Божі.

Про Ангелів сказано: Ти твориш Ангелами Своїми духів і служителями Своїми пломеніючий вогонь (Пс. 103,4).

А про Сина: престол Твій, Боже, у вік віку; жезл царства Твого – жезл правоти.

Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радості більше спільників Твоїх. (Пс. 44,7–8).

І: на початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса – діло рук Твоїх;

вони загинуть, а Ти перебуваєш, і всі постаріють, як риза,

і як одежу згорнеш їх, і зміняться; але Ти Той самий, і літа Твої не скінчаться.

Кому коли з Ангелів сказав Бог: сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

Чи не всі вони є службові духи, що посилаються служити тим, які мають успадкувати спасіння?

 

Послання до євреїв святого апостола Павла,

Глава 1

Старий Заповіт

Бог промовив до Якова: Встань і піди до місцевості Бетель, там оселися й зроби там жертовника Богові, Який з’явився тобі, коли ти втікав від обличчя свого брата Ісава. Тож сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: Усуньте з-поміж себе чужих богів, які є у вас, і очистіться, і змініть ваш одяг. Вставайте, підемо до Бетелю, спорудимо там жертовника Богові, Який вислухав мене в день смутку, Котрий був зі мною і зберіг мене в дорозі, якою я йшов.

І вони віддали Якову чужих богів, які були в їхніх руках, і сережки, що в їхніх вухах, і закопав їх Яків під модриною, що в Сікімах, і знищив їх аж до сьогодні. І вирушив Ізраїль з Сікімів, а Божий страх охопив навколишні міста, – тож не погналися за Ізраїлевими синами. Яків, – він і весь народ, який був з ним, прийшли до Лузи, котра в Ханаанській землі, що власне і є Бетелем. Він збудував там жертовника і дав назву місцевості – Бетель, бо, коли він утікав від обличчя свого брата Ісава, там йому з’явився Бог. І померла Девора – годувальниця Ревеки – нижче Бетелю, під дубом, і дав йому назву: Дуб плачу.

І знову з’явився Бог Якову в Лузі, коли той прийшов з Месопотамії сирійської, і поблагословив його Бог. І сказав йому Бог: Якове, твоє ім’я вже буде не Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я. Далі Бог сказав йому: Я – твій Бог; зростай і розмножуйся; народи і громади народів постануть з тебе, і царі вийдуть зі стегон твоїх. Адже земля, яку Я віддав Авраамові й Ісаакові, – це тобі Я її дав, – вона буде твоя. Я дам цю землю твоїм нащадкам після тебе. І Бог з того місця, де говорив з ним, піднявся від нього вгору. І поставив Яків стовп на місці, на якому Бог говорив з ним, – кам’яний стовп, і приніс на ньому жертву, і злив на нього олію. І назвав Яків місце, там де Бог говорив з ним, – Бетель.

Вирушив Яків з Бетелю і поставив свій намет неподалік від башти Ґадер. Сталося ж: коли наблизився до Хаврати, щоб іти в землю Ефрат, відбулися роди Рахилі, – тяжкі були її роди. І було, коли вона тяжко народжувала, сказала їй повитуха: Кріпися, бо й цей у тебе син. Сталося ж, коли покидала її душа, бо вона вмирала, то дала йому ім’я: Син мого болю. Батько ж назвав його: Веніамин. Рахиль померла. Її поховали в дорозі до Ефрата (це Вифлеєм). І Яків поставив стовп на її могилі. Це могильний стовп Рахилі, який існує до сьогодні.

– Сталося ж, коли поселився Ізраїль у тій землі, то Рувим пішов і увійшов до Вали – наложниці свого батька. І про це довідався Ізраїль, і йому це видалося злом. Було ж у Якова дванадцять синів. Сини Лії: Рувим, первенець Якова, Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон. Сини Рахилі: Йосип і Веніамин. Сини Вали, Рахилиної рабині: Дан і Нефталим. Сини Зелфи, Ліїної рабині: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися в нього в сирійській Месопотамії.

І прийшов Яків до Ісаака, свого батька, в Мамре, до міста на рівнині (це Хеврон) в Ханаанській землі, де жив Авраам та Ісаак. Було ж днів Ісаака, які прожив, – сто вісімдесят років. Він відійшов, помер і старцем приєднався до свого роду, у повноті віку. Його поховали Ісав та Яків – його сини.

 

Книга Буття,

Глава 35.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії