Читання 10 жовтня

Читання дня

Євангеліє

Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.

Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.

Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.

Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?

Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.

І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.

Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.

Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,

щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.

Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.

Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?

Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв’язали Його,

і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.

Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.

За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.

А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.

Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.

Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.

Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.

Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.

Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.

Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?

Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б’єш Мене?

Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященника Каіафи.

А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.

Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?

Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.

Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.

Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?

Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.

Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–

щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.

Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?

Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?

Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?

Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.

Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.

Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.

Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.

 

Євангеліє від Іоанна,

Глава 18

Апостол

Ти ж говори те, що згідно із здоровим вченням:

щоб старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпінні;

щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались п’янству, вчили добру;

щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей,

бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже.

Юнаків також навчай бути доброчесними.

У всьому показуй в собі взірець добрих діл, в учительстві чистоту, статечність, непошкодженість,

слово здорове, недокірливе, щоб противник був осоромлений, не маючи нічого сказати про нас поганого.

Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити,

не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога.

Бо явилась благодать Божа, спасительна для всіх людей,

яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, доброчесно, праведно і благочестиво жили в нинішньому віці,

очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа,

Котрий дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей вибраних, ревних до добрих діл.

Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто не зневажав тебе.

 

Послання до Тита святого апостола Павла,

Глава 2

Старий Заповіт

Побачила ж Рахиль, що не народила дитини Якову, і сповнилася заздрощів Рахиль до своєї сестри, і промовила до Якова: Дай мені дітей! Якщо ж ні – я помру! Тоді Яків обурився на Рахиль і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона? А вона сказала Якову: Ось моя рабиня Вала; ввійди до неї, – і народить на мої коліна, тож матиму і я дітей від неї. І вона дала йому свою рабиню Валу – за дружину, і Яків увійшов до неї. Вала, рабиня Рахилі, завагітніла й народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог присудив на мою користь, і почув мій голос, і дав мені сина. Тому-то й дала йому ім’я – Данu. І завагітніла знову Вала, рабиня Рахилі, й народила другого сина Якову. І сказала Рахиль: Підтримав мене Бог: я змагалася з моєю сестрою – і перемогла. Тож дала йому ім’я – Нефталимv.

Побачила ж Лія, що перестала народжувати, і взяла свою рабиню Зелфу, і дала її Якову за дружину. Яків увійшов до неї – і Зелфа, Ліїна рабиня, завагітніла і народила Якову сина. Тож сказала Лія: Яке щастя! Й вона дала йому ім’я – Ґадw. І ще завагітніла Зелфа, Ліїна рабиня, і знову народила Якову – другого сина. А Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. І дала йому ім’я – Асирx.

Якось вийшов Рувим у дні жнив пшениці й знайшов у полі мандраґорові яблука; він приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина. Та Лія сказала: Хіба не досить тобі того, що ти забрала мого чоловіка? Невже ще й мандраґорові яблука мого сина забереш? А Рахиль відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі він спить з тобою. Прийшов же Яків увечері з поля, а Лія вийшла йому назустріч та й сказала: Сьогодні заходь до мене, бо я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі він спав з нею. І Бог вислухав Лію, і вона завагітніла, й народила Якову п’ятого сина. І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я – Іссахар, тобто Винагорода.

І знову завагітніла Лія, і народила Якову шостого сина. І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим даром. Саме тепер вибере мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я – Завулон. А після цього народила дочку і дала їй ім’я – Діна.

Згадав же Бог Рахиль, і Бог вислухав її, і відкрив її лоно. Завагітнівши, вона народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог зняв з мене ганьбу; і дала йому ім’я – Йосипy, кажучи: Нехай додасть мені Бог іншого сина.

Сталося ж: коли народила Рахиль Йосипа, то Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я відійшов у свою місцевість і до свого краю. Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я пішов. Бо ти знаєш ту примусову роботу, котру я відробив тобі. А Лаван сказав йому: Якщо я знайшов у тебе ласку… адже через знамення я побачив, що поблагословив мене Бог з твоїм приходом. Визнач мені, скільки тобі платити, – і я дам. А Яків йому сказав: Ти знаєш, як для тебе я працював, і скільки було твоєї худоби зі мною. Адже мало було того, що належало тобі до мого приходу, а стало численним, і поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер, коли я подбаю за власний дім? А Лаван запитав його: Що тобі дати? Не давай мені нічого, – відповів йому Яків, – я знову пастиму і стерегтиму твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу: Сьогодні обійди свою отару й вилучи звідти кожну рябу овечку з-поміж овець і кожну чисто білу та крапчасту тварину між козами. Оце буде моя платня. І завтра свідчитиме про мене моя праведність, бо моя платня буде перед тобою; все, що не крапчасте або чисто біле серед кіз та рябе серед овець, – те мною вкрадене. А Лаван йому сказав: Нехай буде за твоїм словом.

І відділив того дня рябих і чисто білих козлів, і всі рябі та чисто білі кози, і все, що мало в собі біле, а все, що серед баранів було рябе, дав у руки своїх синів. І розділив їх з Яковом відстанню в три дні ходи. Яків же пас ту отару Лавана, яка залишилася.

Взяв собі Яків зеленого галуззя з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; нарізав Яків білих пасів, здираючи зелену кору; на галузках появлялося те, що набіло обстругане – полосате. І поклав палиці, котрі обстругав, у жолоби для води, щоб як вівці прийдуть пити біля палиць, то під час водопою вівці паруватимуться при галузках. І народжували вівці чисто білих, крапчастих і крапчасто-рябих ягнят. Яків розділив ягнят, а перед вівцями поставив чисто білого барана і також кожне крапчасте з ягнят. І відділив собі отари окремо – не змішував їх з вівцями Лавана. Сталося ж, що в час, коли вівці парувалися і зачинали, Яків клав палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися перед палицями. А коли вівці дали приплід, – палиць вже не клав. Тож непозначені належали Лаванові, а позначені – Якову І надзвичайно розбагатів той чоловік – і було в нього багато худоби і волів, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.

 

Книга Буття ,

Глава 30.

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії