Читання дня
Євангеліє
Іісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
Царство Небесне подібне до чоловіка – царя, який справляв весілля синові своєму
і послав рабів своїх покликати званих на весілля; і не хотіли прийти.
Знову послав інших рабів, кажучи: скажіть званим: ось, я приготував мій обід, телят моїх і що відгодоване, заколоте і все готове; приходьте на весілля.
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто до торгівлі своєї.
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
Почувши про це, цар розгнівався, і, пославши військо своє, винищив тих убивців і спалив місто їхнє.
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а званні не були достойні;
отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося возлежалими.
Цар, увійшовши подивитись на возлежалих, побачив там чоловіка, вдягненого не у весільний одяг,
і каже йому: друже! як ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і вкиньте у тьму безпросвітну; там буде плач і скрегіт зубів;
бо багато званих, та мало вибраних.
Євангеліє від Матфея,
Глава 22, вірші 1-14
Апостол
А утверджуючий нас з вами у Христі і Котрий помазав нас є Бог,
Він і поклав печать на нас і дав запоруку Духа в серця наші.
Бога закликаю в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Корінфа,
не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді.
Отож я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.
Бо коли я засмучую вас, то хто втішить мене, як не той, хто засмучений мною?
Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо у всіх вас впевнений, що моя радість є радість і для всіх вас.
Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, яку я без міри маю до вас.
Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 1, 21-24
Глава 2, вірші 1-4
Старий Заповіт
І сказав Господь Аврамові: Вийди зі своєї землі й зі свого роду, і з дому свого батька – в землю, котру тобі покажу. І зроблю тебе великим народом, і поблагословлю тебе, звеличу твоє ім’я, – і ти будеш благословенним. Я поблагословлю тих, які благословляють тебе, а тих, які проклинають тебе, – прокляну; і благословенні будуть в тобі всі племена землі.
І пішов Аврам, як і звелів йому Господь, а з ним пішов Лот. Аврамові було сімдесят п’ять років, коли він вийшов із Харана. Аврам взяв свою дружину Сару і Лота – сина свого брата, і все їхнє майно, котре надбали, і всяку душу, яку придбали в Харані, й вийшли, щоб іти до Ханаанської землі; і вони прибули в Ханаанську землю; і Аврам пройшовся тією землею по її довжині – аж до місця Сихем, до високого дуба. А жили тоді на [тій] землі Ханаанці.
І з’явився Господь Аврамові та сказав йому: Твоєму потомству дам цю землю. І збудував там Аврам жертовник Господеві, Який йому з’явився. А звідти він вирушив до гори на схід від Бетелю і поставив там свій намет: Бетель – на захід, а на схід – Анґе. І збудував там жертовник Господу, і прикликав Ім’я Господнє. І піднявся Аврам, і пішовши, отаборився в пустелі.
Та на землі настав голод. Тож пішов Аврам до Єгипту, щоб там жити, бо на землі запанував голод. Сталося, коли наблизився Аврам, щоб увійти до Єгипту, то сказав Аврам своїй дружині Сарі: Я знаю, що ти жінка вродлива. І станеться, коли побачать тебе єгиптяни, то скажуть: Вона його дружина; і вб’ють мене, а тебе залишать. Тому говори так: Я його сестра. Щоб мені було добре через тебе і щоб живою була моя душа через тебе.
Сталося, коли увійшов Аврам у Єгипет, то побачили єгиптяни його жінку, яка була дуже гарна. І побачили її вельможі фараона, й розхвалили її перед фараоном, і ввели її до фараонового дому. Тож через неї Аврамові поводилося добре; і були в нього вівці, телята і осли, раби та рабині, мули й верблюди. І покарав Бог фараона і його дім великими та тяжкими карами – через Сару, Аврамову дружину. Тож фараон, покликавши Аврама, сказав: Що ж це ти мені зробив? Чому не сказав мені, що вона – твоя дружина? Навіщо сказав ти: Вона – моя сестра? Тож я взяв її собі за дружину. І ось тепер твоя дружина перед тобою: забирай та йди геть! І наказав фараон мужам відносно Аврама, щоби провели його, дружину його, все, що було в нього, і Лота з ним.
Книга Буття,
Глава 12.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії