Читання дня
Євангеліє
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
І шукали первосвященники і книжники, як би погубити Його, бо боялися народу.
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,
і він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.
Вони зраділи і згодились дати йому грошей;
і він обіцяв і шукав нагоди, щоб видати їм Його не при народі.
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
І послав Іісус Петра і Іоанна, сказавши: підіть приготуйте нам їсти пасху.
Вони ж сказали Йому: де Ти велиш нам приготувати?
Він сказав їм: ось, як увійдете в місто, зустрінете ви чоловіка, що нестиме глек води: ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде,
і скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти пасху з учнями Моїми?
І він покаже вам горницю велику, прибрану; там приготуйте.
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.
І коли настав час, Він возліг і дванадцять Апостолів з Ним,
і сказав їм: дуже бажав Я цю пасху їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
І, взявши чашу, віддав хвалу і сказав: прийміть її та розділіть між собою;
бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
І, взявши хліб і дякуючи, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це творіть на Мій спомин.
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
І ось, рука зрадника Мого зі Мною на столі.
Проте Син Людський іде як призначено; але горе тій людині, через яку Він видається.
І вони почали питати один одного, котрий з них є той, що має це зробити.
Сталася ж між ними і суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Він же сказав їм: царі народів панують над ними і володарі їхні благодійниками звуться,
а ви не так: але хто з вас більший, будь як менший, і начальник – як слуга.
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто прислуговує? чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моїм, і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
Сказав же Господь: Симоне! Симоне! ось, сатана просив, щоб сіяти вас як пшеницю,
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Він відповідав Йому: Господи! з Тобою я готовий і в темницю, і на смерть іти.
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене.
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестачу? Вони відповідали: ні в чому.
Тоді Він сказав їм: але тепер хто має мішок, той візьми його, також і торбу, а в кого нема, продай одежу свою і купи меч,
бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і цьому написаному: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця (Іс 53,12).
Вони сказали: Господи! ось тут два мечі. Він сказав їм: досить.
І, вийшовши, пішов, як звичайно, на гору Єлеонську, за Ним пішли й учні Його.
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
І Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
говорячи: Отче! о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! а втім, не Моя воля, а Твоя хай буде!
З’явився ж Йому Ангел з небес і укріплював Його.
І, перебуваючи в борінні, усердніше молився, і був піт Його, як краплі крові, що падають на землю.
Вставши від молитви, Він прийшов до учнів і знайшов, що вони спали з печалі,
і сказав їм: що ви спите? встаньте і моліться, щоб не впасти в спокусу.
Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а поперед нього йшов один з дванадцятьох, який звавсь Іуда, і він приступив до Іісуса, щоб поцілувати Його, бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
Іісус же сказав йому: Іудо! чи поцілунком видаєш Сина Людського?
Ті ж, що з Ним були, побачивши, до чого йдеться, сказали Йому: Господи! чи не вдарити нам мечем?
І один з них вдарив слугу первосвященника, і відсік йому праве вухо.
Тоді Іісус сказав: облиште, досить. І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
Первосвященникам же й начальникам храму та старійшинам, що зібрались проти Нього, Іісус сказав: мов на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб взяти Мене?
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
Взявши Його, повели і привели Його в дім первосвященника. Петро ж йшов слідом віддалік.
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли вкупі, сів і Петро між ними.
Одна служниця, побачивши його, що він сидить біля вогню, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: я не знаю Його.
Невдовзі потім другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: ні!
Минуло ще з годину, і інший хтось настирливо говорив: воістину і цей був з Ним, бо він галілеянин.
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
Тоді Господь, обернувшись, глянув на Петра, і Петро згадав слово Господа, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі відречешся від Мене.
І, вийшовши геть, гірко заплакав.
Люди, які тримали Іісуса, глумилися над Ним і били Його;
і, закривши Його, били Його по обличчю, і питали Його: скажи, хто Тебе вдарив?
І багато іншої хули говорили проти Нього.
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники і книжники, і повели Його у свій синедріон
і питали: чи Ти Христос? скажи нам. Він відповідав їм: якщо Я скажу вам, не повірите;
коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите Мене.
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
І сказали всі: так Ти Син Божий? Він же відповідав: ви говорите, що Я.
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? бо ми самі чули з уст Його.
Євангеліє від Луки,
Глава 22
Апостол
Господарі, віддавайте рабам належне і справедливе, знаючи, що і ви маєте Господа на небесах.
Будьте постійні в молитві, пильнуючи в ній з подякою.
Моліться також і за нас, щоб Бог відчинив нам двері для слова, звіщати тайну Христову, за яку я і в кайданах,
щоб я відкрив її, як належить мені звіщати.
Із зовнішніми поводьтесь розсудливо, користуючись часом.
Слово ваше хай буде завжди з благодаттю, приправлене сіллю, щоб ви знали, як відповідати кожному.
Про мене все скаже вам Тихик, улюблений брат і вірний служитель та співробітник у Господі,
якого я послав до вас для того, щоб він довідався про ваші обставини і втішив серця ваші,
з Онисимом, вірним і улюбленим братом нашим, котрий від вас. Вони розкажуть вам про те, що діється тут.
Вітає вас Арістарх, ув’язнений разом зі мною, і Марк, племінник Варнави (про котрого ви отримали накази: якщо прийде до вас, прийміть його),
також Іісус, прозваний Іустом, обидва з обрізаних. Вони – єдині співробітники для Царства Божого, що були мені відрадою.
Вітає вас Єпафрас ваш, раб Іісуса Христа, котрий завжди подвизається за вас у молитвах, щоб ви перебували досконалими і збагаченими всім, що угодне Богові.
Свідчу про нього, що він має велику ревність і турботу про вас і про тих, хто перебуває в Лаодікії та Ієраполі.
Вітає вас Лука, лікар улюблений, і Димас.
Вітайте братів з Лаодікії, і Німфана та домашню церкву його.
Коли це послання прочитане буде у вас, то розпорядіться, щоб воно було прочитане і в Лаодікійській церкві, а те, що з Лаодікії, прочитайте і ви.
Скажіть Архипові: гляди, щоб ти виконав служіння, яке ти прийняв у Господі.
Привітання моєю рукою, Павловою. Пам’ятайте мої кайдани. Благодать з усіма вами. Амінь.
Послання до колосян святого апостола Павла,
Глава 4
Старий Заповіт
Адам пізнав Єву, свою жінку, тож вона завагітніла й народила Каїна. І сказала: Набула я людину завдяки Богові. Далі народила його брата Авеля. Авель став пастухом овець, а Каїн був землеробом.
Через якийсь час трапилося, що Каїн приніс жертву Господу з плодів землі, і Авель, – також і він приніс зі своїх первородних овець та з їхнього жиру. І Бог споглянув на Авеля та на його дари, а на Каїна і на його жертви не звернув уваги. Тож Каїн дуже засмутився і спохмурнів на обличчі. І сказав Господь Бог Каїнові: Чому став ти сумний, і чому твоє обличчя спохмурніло? Якщо ти правильно приніс, але не розділив правильно, то хіба ти не вчинив гріх? Заспокойся. До тебе він звертатиметься, але ти над ним пануватимеш.
І сказав Каїн своєму братові Авелю: Ходімо в поле. І сталося, коли вони були в полі, то Каїн напав на свого брата Авеля та вбив його. І Бог запитав Каїна: Де Авель, твій брат? Він же відповів: Не знаю; хіба ж я сторож свого брата? І сказав Бог: Що ти зробив? Голос крові твого брата волає до Мене із землі. І тепер проклятий ти від землі, яка відкрила свої уста, щоби прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона не прикладе своєї сили, щоб дати тобі. Будеш стогнати і тремтіти на землі. І сказав Каїн Господу: Надто велика моя провина, щоби простити мені; якщо сьогодні Ти проганяєш мене з поверхні землі, то сховаюся від Твого обличчя і буду стогнати й тремтіти на землі; й станеться, що кожний, хто мене зустріне, – той мене вб’є. Та Господь Бог йому сказав: Не так! Кожному, хто вб’є Каїна, відомститься у сім разів. І поклав Господь Бог знак на Каїнові, щоб не вбив його всякий, хто його зустріне. Тож відійшов Каїн від Божого обличчя і оселився в землі Наїд, напроти Едему.
І пізнав Каїн свою жінку, вона зачала й народила Еноха. Тож Каїн збудував місто і назвав місто іменем свого сина: Енох. В Еноха народився Гаїдад, а Гаїдад породив Маїіла; Маїіл породив Матусала, а Матусал породив Ламеха. І взяв собі Ламех дві жінки: ім’я однієї – Ада, а ім’я другої – Селла. Ада народила Йовела: він був батьком тих, хто живе в наметах і розводить худобу. А ім’я його брата – Ювал: він був тим, хто винайшов псалтир і гусла. Селла ж – та народила Товела, який був ковалем, він кував мідь і залізо. А сестра Товела – Ноема. Якось Ламех сказав своїм жінкам: Адо і Селло, послухайте мого голосу! Жінки Ламеха, зважте на мої слова: адже я вбив чоловіка за свою рану, – молодика за свою рану: коли за Каїна відомститься в сім разів, то за Ламеха – у сімдесят разів по сім.
Адам пізнав свою жінку Єву, вона зачала й народила сина, і дала йому ім’я Сит, промовляючи: Бог воскресив мені іншого нащадка замість Авеля, якого вбив Каїн. А в Сита народився син, і він дав йому ім’я Енос. Він надіявся прикликати ім’я Господа Бога.
Книга Буття ,
Глава 4.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії