Читання дня
Євангеліє
І знову почав учити біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був на землі біля моря.
І багато вчив їх притчами, і в повчанні Своєму говорив їм:
слухайте: ось, вийшов сіяч сіяти;
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і поклювали його.
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока;
коли ж зійшло сонце, зів’яло і засохло, бо не мало кореня.
Інше впало в терни; і виросли терни, і заглушили зерно, і воно не дало плоду.
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ.
І сказав їм: хто має вуха слухати, хай слухає!
Коли ж залишився Він без народу, то оточуючі разом з дванадцятьма запитали Його про притчу.
І сказав їм: вам дано знати таємниці Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах;
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, і не навернуться, щоб відпустились їм гріхи.
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі?
Сіяч слово сіє.
Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але до яких, коли почують, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх.
Так само і посіяне на кам’янистому місці означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю приймають його,
але не мають в собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.
Посіяне в тернах означає тих, що слухають слово,
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші побажання, увійшовши в них, заглушають слово, і воно буває без плоду.
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ.
І сказав їм: чи для того приносять свічку, щоб поставити її під посудину або під ліжко? чи не для того, щоб поставити її на підсвічнику?
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б.
Коли хто має вуха слухати, хай слухає!
І сказав їм: зауважуйте, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам і додано буде вам, тим, що слухають.
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має.
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю;
і спить, і встає вночі і вдень; а як насіння сходить і росте, він не знає,
бо земля сама з себе родить спочатку зелень, потім колос, далі повне зерно в колосі.
Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива.
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? або якою притчею зобразимо його?
Воно – мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всяке насіння на землі;
а коли посіяне, сходить і стає більше за всі злаки, та пускає великі гілки, так що під тінню його можуть укриватися птахи небесні.
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.
Без притчі ж не говорив їм; а учням на самоті пояснював усе.
Увечері того ж дня сказав їм: переправимось на той бік.
І вони, відпустивши народ, взяли Його з собою, як Він був у човні; і з Ним були інші човни.
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою.
А Він спав на кормі на узголів’ї. Його розбудили і говорять Йому: Учителю! невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша.
І сказав їм: що ви так боязливі? чому не маєте віри?
І страх великий напав на них, і говорили між собою: хто ж Цей, що і вітер і море підкоряються Йому?
Євангеліє від Марка,
Глава 4
Апостол
Нагадую вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,
і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,
і що явився Кифі, потім дванадцятьом;
потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;
потім явився Якову, також усім Апостолам;
а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.
Бо я найменший з Апостолів, і недостойний зватися Апостолом, тому що гонив Церкву Божу.
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, і потрудився я більше за них усіх: а втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.
Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?
Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.
Крім цього, ми були б лжесвідками про Бога, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскрешав, якщо мертві не воскресають;
бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.
Тому і ті, що вмерли в Христі, загинули.
І якщо ми тільки в цьому житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.
Але Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих.
Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.
Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,
кожний у своєму порядку: первенець Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.
А потім кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,
бо Йому належить царствувати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої.
Останній же ворог знищиться – смерть,
бо все покорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Котрий покорив Йому все.
Коли ж покорить Йому все, тоді і Сам Син покориться Тому, Хто покорив Йому все, щоб Бог був все у всьому.
Інакше, що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться для мертвих?
Навіщо і ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Іісусі, Господі нашому.
Коли я боровся із звірами в Єфесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
Не обманюйтесь: лихе товариство псує добрі звичаї.
Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? і в якому тілі прийдуть?
Безрозсудний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше;
але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
Не всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.
Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних.
Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.
Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні;
сіється в приниженні, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі;
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, є тіло духовне.
Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою (Бут. 2,7), а останній Адам є дух животворящий.
Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
Перший чоловік – із землі, земний; другий чоловік – Господь з неба.
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.
Ось кажу вам тайну: не всі ми помремо, але всі змінимось
раптом, в одну мить, при останній трубі; бо затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.
Бо тлінному цьому належить одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.
Коли ж тлінне це вдягнеться в нетління і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: поглинута смерть перемогою (Іс. 25,8).
Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Ос. 13,14).
Жало ж смерті – гріх; а сила гріха – закон.
Дяка Богові, Котрий давнам перемогу Господом нашим Іісусом Христом.
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.
Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 15
Старий Заповіт
Хто доторкнеться до смоли, занечиститься, і хто спілкується з гордим, уподібниться до нього.
Не бери на себе тягар і не спілкуйся із сильнішим і багатшим за тебе. Яка спільність глечика з казаном? До себе вдариться і до себе розіб’ється.
Багатий учинив неправедне, і він розлютився. Бідному вчинили зло, а він помолиться.
Якщо будеш корисним, використає тебе. Якщо ж будеш у біді, залишить тебе.
Якщо маєш, житиме з тобою і випорожнить тебе, і він не буде в біді.
Потребував тебе, і зведе тебе, насміється з тебе і дасть тобі надію. Говоритиме тобі гарно й скаже: Яка твоя потреба?
І засоромлює тебе своєю їжею, аж доки не випорожнить тебе двічі чи тричі й на кінець наглумиться над тобою. Після цього погляне на тебе, залишить тебе і покиває над тобою свою голову.
Вважай, не заблуди і не будь упокорений у твоїй безумності.
Коли тебе сильний покличе, відійди, і стільки більше він тебе прикличе.
Не натискай, щоб ти не був відбитий, і не стій, сильно віддалений, щоб ти не був забутий.
Не наполягай бути рівним із ним і не вір його численним словам. Бо численною мовою тебе випробує і випитає тебе, як той, що насміхається.
Хто не береже слів – немилосердний, і не пощадить зло вчинити і кинути в кайдани.
Бережися і дуже вважай, бо ходиш з твоїм падінням.
Чуючи це, вважай у твоєму сні, люби Господа всім твоїм життям і прикликуй Його на твоє спасіння.
Усяке живе любить те, що подібне до нього, і всяка людина – свого ближнього.
Усяке тіло збирається за родом, і чоловік пристане до подібного до нього.
Що ж, чи спілкуватиметься вовк з ягням? Так і грішник з побожним.
Який мир між гієною і псом? І який мир багатому з бідним?
Лов левів – дикі осли в пустелі. Так бідні – пасовиська багатих.
Упокорення – гидота для гордого. Так бідний – гидота для багатого.
Багатий, коли захитається, укріпляється друзями, а бідний, як упаде, є відкинутий друзями.
Багатий, як упаде, має багато захисників. Сказали таємно, і виправдали його. Бідний упав, – і його покарали. Вимовив розумне, і не дано йому місця.
Багатий сказав, – і всі замовкли, і підняли його слово вгору аж до хмар. Бідний заговорив, і сказали: Хто це? І якщо спотикнеться, його перевернуть.
Добре багатство, в якому немає гріха, і бідність в устах безбожних погана.
Серце людини міняє його обличчя, чи на добро, чи на зло.
Слід серця в добрі – радісне обличчя, і знаходження притч – це роздуми з трудами.
Книга мудрості Ісуса, сина Сираха, глава 13.
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії