↑1 | Термін миробудування (peacebuilding) увійшов у широкий вжиток у 1992 році, коли Бутрос Бутрос-Галі, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, оголосив свій порядок денний для миру. Див. R. Scott Appleby, ‘Peacebuilding and Catholicism: Affinities, Convergences, Possibilities,’ в Peacebuilding: Catholic Theology, Ethics, and Praxis, eds. Robert J. Schreiter, R. Scott Appleby, and Gerard F. Powers (Maryknoll, New York: Orbis Books, 2010) 11. Миробудування, пояснює Скотт Еплбі, охоплює «ряд довгостроких практик, необхідних для побудови сталого і справедливого миру». |
---|---|
↑2 | Див. Robert J. Schreiter, ‘Future Directions in Catholic Peacebuilding,’ в Peacebuilding: Catholic Theology, Ethics, and Praxis, eds. Robert J. Schreiter, R. Scott Appleby, and Gerard F. Powers (Maryknoll, New York: Orbis Books, 2010) 424. Назва «католицьке соціальне вчення» походить з енцикліки Пія ХІ Quadragesimo аnno (1931), в якій Папа стверджує: «Під впливом настанов та у світлі енцикліки Лева ХІІІ постало справжнє католицьке соціальне вчення, яке щодня розвивають і збагачують невтомними зусиллями ті, кого називаємо помічниками Церкви. Вони не обмежують це вчення кабінетними стінами, а виходять з ним у світ і у вир життя» (Quadragesimo аnno, 20). |
↑3 | Папська Рада «Справедливість і Мир», Pontifical Council for Justice and Peace, Compendium of the Social Doctrine of the Church (Manila: Catholic Bishops Council of the Philippines, 2004). Український переклад. |
↑4 | В енцикліці Sollicitudo rei socialis (1987) Папа зазначав: “Соціальна доктрина Церкви – це не «третій шлях» між ліберальним капіталізмом і марксистським колективізмом, ані альтернатива іншим, не таким радикально протилежним розв’язкам: вона становить незалежну категорію. Також вона не являє собою ідеологію, а докладне формулювання результатів глибоких роздумів, здійснених у світлі віри й церковної традиції, над складною дійсністю людського існування в суспільстві і в міжнародному контексті. Його основна мета – пояснити цю дійсність, вивчаючи її відповідність чи невідповідність науці Євангелія про людину та її земне, та водночас і трансцендентне покликання. Отож, вона належить не до сфери ідеології, а богослов’я, зокрема морального богослов’я” (Sollicitudo rei socialis, 41, 82). |
↑5 | Енцикліка Папи Лева ХІІІ Rerum Novarum (Нові речі) укр. пер. Лев XIII закликав звернути увагу на соціальні проблеми індустріалізації не лише тому, що вони принижують людську гідність, але й тому, що несуть загрозу соціальній стабільності та насильство. Концепція миру Лева XIII відображає його час і його неотомістичні уявлення, оскільки він, напевне, ототожнює мир із соціальною гармонією, яка виникає коли різні члени соціальної єрархії виконують свої обов’язки. |
↑6 | Giovanni XXIII. Pacem in terris. Città del Vaticano: Libreria Editrice Vaticana, 1963. |
↑7 | Саме в ніч з 24 на 25 жовтня 1962 р. занепокоєний Анджело Джузеппе Ронкаллі, Папа Іван XXIII, ходив в роздумах між своїм кабінетом і приватною каплицею. За словами його секретаря, архиєп. Loris F. Capovilla він складав звернення, яке допомогло б примирити Кеннеді і Хрущова та запобігти застосуванню зброї масового знищення. Див. Peter Hebblethwaite, Pope John XXIII (Garden City, NY: Doubleday Image Books), 1987, 446 – 47. Іван ХХІІІ 25 жовтня 1962 р. на Ватиканському радіо виголосив свій заклик «Radiomensaje por la paz y fraternidad entre los hombres» для порозуміння і згоди між народами, звертаючись до правителів землі і «до всіх людей доброї волі» [Juan XXIII. Radiomensaje de Su Santidad Juan XXIII por la paz y fraternidad entre los hombres, Jueves 25 de octubre de 1962. Ciudad del Vaticano: Librería Editrice Vaticana, 1962]. Наступного дня заклик Папи був надрукований в топовій міжнародній пресі. 26 жовтня послання було опубліковано навіть в радянській «Правде» [(№ 299, 1962) «Спасти мир!». Воззвание Папы Иоанна XXIII], на обкладинці зі світлиною Папи. |
↑8 | Juan XXIII. Radiomensaje de Su Santidad Juan XXIII por la paz y fraternidad entre los hombres, Jueves 25 de octubre de 1962. |
↑9 | Найкраще дослідження: Schelkens, Karim, ‘Vatican Diplomacy аfter the Cuban Missile Crisis: New Light on the Release of Josyf Slipyj’ в The Catholic Historical Review, vol. 97, no. 4, Catholic University of America Press, 2011, 679–712. Автор, спираючись на оригінальні неопубліковані матеріали, знайдені в таємних архівах Ватикану, особисті архіви нідерландського монсеньйора Йоханнеса Віллебрандса, кардинала Лео Суененса та приватні щоденники українських єпископів, досліджує звільнення митр. Йосифа Сліпого, в лютому 1963 року, радянською владою та Хрущовим. Звільнення Сліпого аналізується в контексті ІІ Ватиканського Собору та дипломатичних і політичних наслідків Кубинської кризи, значної участі папи Івана XXIII та американського журналіста Нормана Казинса. |
↑10 | Пор. Hannah Arendt, Men in Dark Times (New York: Harcourt, Brace & World Harvest Book), 1968, 57-89 |
↑11 | Генеральна Асамблея ООН 10 грудня 1948 року прийняла і проголосила «Загальну декларацію прав людини». |
↑12 | Найповніша історія Собору в History of Vatican II, ed. Giuseppe Alberigo and Joseph A.Komonchak, 5 vols. (New York, 1995–2006). |
↑13 | Див. Edward Reed, ed., Peace on Earth: Pacem in Terris: The Proceedings of an International Convocation on the Requirements of Peace, sponsored by the Center for the Study of Democratic Institutions (Pocket Books, 1965) 1. |
↑14 | Там само, 1. |
↑15 | Рейнхольд Нібур був чи не найвпливовішим американським теологом тієї епохи, котрий, не без впливу марксизму, своєю теологією «християнського реалізму» завзято боровся з наївністю протестантських прихильників «соціального євангелія», які вважали, що серйозні соціальні зміни можуть настати як наслідок альтруїзму і доброї волі. Він сформулював критику пацифізму, який домінував у ліберальному протестантизмі. Див. Charles C. Brown, Niebuhr and His Age (Harrisburg, PA: Trinity Press International, 2002) 226. Проте Нібур позитивно оцінював енцикліку Pacem in Terris за її лексику прав людини. Див. Niebuhr Р. ‘Pacem in Terris: Two Views,’ в Christianity & Crisis (May 13, 1963) 81- 83. |
↑16 | Але він поставив під сумнів деякі її основні положення та вказав на протиріччя. Папа звернувся до «людей доброї волі», але Тілліх підкреслив неоднозначність людської природи та людської волі, доброї чи злої. Папа закликав чинити опір порушенням людської гідності, але такий опір, стверджував Тілліх, навіть без зброї, загрожує ескалацією конфліктів, і зрештою, додав, що існують також «ситуації, в яких ніщо окрім війни, не може захистити гідність особи». Див. Edward Reed, ed., Peace on Earth: Pacem in Terris: The Proceedings of an International Convocation on the Requirements of Peace, sponsored by the Center for the Study of Democratic Institutions (Pocket Books, 1965) 13-23. |
↑17 | У першому зверненні з нагоди Дня миру Павло VI сказав: «Я прагнув би, щоб кожного року це відзначення як добрий намір та обітниця повторювалось на початку календарного року… потрібно любити мир, його будувати й захищати… Ми маємо особливу зброю миру – молитву!». На додаток, щоб відзначити перший Всесвітній день миру, за повідомленням «L’Osservatore Romano», Павло VI «прибув до лікарні “Дитятка Ісуса” в Римі, відслужити в її каплиці Месу, відвідав госпіталізованих у ній дітей і звернувся до них зі словами підбадьорення». |
↑18 | Див. Message оf His Holiness Pope Francis for the Celebration of the Fiftieth World Day of Peace, 1 January 2017. У вступі Франциск зазначає: «Це п’ятдесяте Послання до Всесвітнього дня миру. У першому, блаженний Папа Павло VI звернувся до всіх народів, а не лише до католиків, абсолютно ясно: ‘Мир є єдиним та істинним шляхом людського прогресу, а не напруга, спричинена амбітними націоналізмами, не завоювання через насильство, чи репресії, які служать опорою для фальшивого громадянського порядку’. Він попередив про ‘небезпеку віри в те, що міжнародні суперечки не можуть бути вирішені раціональним шляхом, тобто перемовинами, заснованими на верховенстві права, справедливості та рівності, а лише за допомогою сили що стримує та вбиває’. Натомість, посилаючись на енцикліку Pacem in Terris свого попередника, святого Івана XXIII, він леліяв ‘почуття та жагу до миру, заснованого на істині, справедливості, свободі та любові’ [PAUL VI, Message for the First World Day of Peace, 1 January 1968]. Протягом останніх п’ятдесяти років ці слова не втратили ні свого значення, ні актуальності». |
↑19, ↑20, ↑21, ↑22 | Там само. |
↑23 | Pax Christi International – католицький рух за мир, що пропагує ненасилля, як спосіб побудови миру в сьогоденні, тісно співпрацює з понтифіком та налічує 120 організацій по всьому світу, які просувають мир, повагу до прав людини та примирення. Їх проект «Ініціатива католицького ненасильства» включає сприяння ненасильницьким варіантам політики для трансформації конфліктів. |
↑24 | У одному лише довіднику Caritas перелічено понад 120 організацій, що працюють по всьому світі у вирішенні конфліктів. У ньому наведено 24 «приклади передових практик примирення», реалізованих католицькими спільнотами та їх неурядовими партнерами в цій царині. Такі зразкові практики включають зцілення травм у Хорватії; захист прав людини в Гватемалі; запобігання конфліктам в Індії; ісламо-християнські робітні з миробудування на Філіппінах; промоцію миру в Єгипті; та навчання з вирішення конфліктів у Сьєрра-Леоне. |
↑25 | AMI була заснована в Сантьяго-де-Компостела в Іспанії в 1965 році католицькими військовослужбовцями з 10 країн. Місія AMI сприяти на національному та міжнародному рівнях утвердженню християнського бачення військової служби та цінностей, які характеризують це бачення; сприяти і підтримувати міжнародне взаєморозуміння та співпрацю, як внесок у зміцнення миру; а також співпрацювати з іншими установами, що працюють у справі миру. AMI офіційно визнана Святим Престолом як член Форуму католицьких неурядових організацій. |
↑26 | Теорія справедливої війни стала дуже розлогою, але традиційно поділяється на два блоки: jus ad bellum (вступати у війну можна тоді і лише тоді, коли: це дозволено компетентним органом; це зі справедливої причини; це з правильним наміром; це крайній засіб; шкода, яку може спричинити війна, не є непропорційною добру, якого потрібно досягти, враховуючи ймовірність успіху – принцип пропорції) та jus in bello (під час ведення війни необхідно дотримуватися наступних принципів: шкода, яку може спричинити певна військова дія не має бути непропорційна добру, якого слід досягти цією дією; особи, які не є учасниками бойових дій не повинні свідомо піддаватися нападам). Див. Scheid A. ‘Just War Theory and Restorative Justice: weaving a consistent ethic of reconciliation’ в Journal of Moral Theology. 2016;5 (2) 99-115. За останні кілька десятиліть вчені розробили новий набір критеріїв, які застосовуються до правосуддя після війни: jus post bellum (щоб війни не тільки розпочинались і велись справедливо, але й закінчувались справедливо – це полягає у встановленні справедливого миру). Див. Orend B ‘Jus Post Bellum: The Perspective of a Just War Theorist,’ в Leiden Journal of International Law 20 (2007) 571-591; також The Morality of War, 2nd Ed., (Petersborough, ON: Broadview Press, 2013); Allman М \ Winright Т. After the Smoke Clears: The Just War Tradition and Post-War Justice (Mary knoll: Orbis Books, 2010). |
↑27 | Див. Schirch, Lisa. The Little Book of Strategic Peacebuilding Intercourse, PA: Good Books. 2004. |
↑28 | Про це вже існує чималий масив літератури, зокрема я рекомендую ознайомитися із книгами Кatherine Marshall, зокрема про жіноче лідерство в миробудуванні див. Marshall K. ‘Development, Religion, and Women’s Roles’ в Contemporary Societies. The Review of Faith & International Affairs. 2010; 8 (4) 35-42. |
↑29 | Найкраща студія з історії міжнародного руху зі скасування боргів країнам третього світу та участі Католицької церкви в цій глобальній мережі: Lysaught M. ‘Roman Catholic Teaching on International Debt: toward a new methodology for Catholic social ethics and moral theology’ в Journal of Moral Theology. 2015; 4 (2) 1-27. Див. також Donnelly Е. ‘Making the Case for Jubilee: The Catholic Church and the Poor-Country Debt Movement,’ в Dealing Fairly with Developing Country Debt, ed. Christian Barry, Barry Herman, and Lydia Tomitova (NY: Blackwell, 2007), 189-218. |
↑30 | «Ви чудовий шоумен, а також велика свята людина», — сказав Боно Івану Павлу II, знявши свої рожеві затемнені окуляри і подарував їх папі. Див. “Pope and Pop Urge Cut in Debts for Poor Nations,” The Guardian (23 September 1999). Доступ за посиланням. |
↑31 | Там само. Списання боргів країн, що розвиваються, може врятувати життя 7 мільйонам африканських дітей щороку та коштуватиме британським платникам податків лише 2 фунти стерлінгів на рік. |
↑32 | Там само. Номінант Нобелівської премії миру, Боб Гелдоф, Людина світу, за видатний внесок у підтримку соціальної справедливості і миру, лідер ірландської панк-рок групи The Boomtown Rats сказав: «Якби дух цього слабкого літнього чоловіка віддзеркалювали світові політичні лідери, тоді було б легко досягти остаточного поштовху політичної волі для викорінення цієї трагедії. Мені також сподобалися його черевики». |
↑33 | Африканські та латиноамериканські єпископи суголосно закликали до скасування боргів. Див, Bishop Medardo Joseph Mazombwe, ‘A pastoral perspective for Africa on international debt,’ в Origins 28 (Nov 12, 1998) 381-384; The Bishops of Africa, ‘Forgive Us Our Debts: Open Letter to Our Brother Bishops in Europe and North America,’ в The African Synod: Documents, Reflections, Perspectives, ed. Africa Faith and Justice Network (Maryknoll, NY: Orbis Books, 1996). Заяви мексиканського (1987), кубинського (1986) та еквадорського єпископату (1986) можна знайти в Edward Cleary, ed. Path from Puebla: Significant Documents of the Latin American Bishops since 1979 (Washington, DC: U. S. Catholic Conference, 1989). |
↑34 | Див. Donnelly Е. ‘Making the Case for Jubilee: The Catholic Church and the Poor-Country Debt Movement,’ в Dealing Fairly with Developing Country Debt, ed. Christian Barry, Barry Herman, and Lydia Tomitova (NY: Blackwell, 2007) 187. |
↑35 | Див. Tertio millennio adveniente, no. 51. |
↑36 | Див. Tertio millennio adveniente, no. 23. |
↑37 | Див. Tertio millennio adveniente, no. 40-41. |
↑38 | Див. Tertio millennio adveniente, no. 45. |
↑39 | Див. Tertio millennio adveniente, no. 50. |
↑40 | Див детальніше в: Lysaught M. ‘Roman Catholic Teaching on International Debt: Toward a new methodology for Catholic social ethics and moral theology’ в Journal of Moral Theology. 2015; 4 (2) 1. |