Перший Спас, COVID-19 і Успенський піст

У своєму блозі до Першого Спаса ректор Відкритого православного університету проводить паралелі між стародавньою епідемією, яку зупинив Хрест Господній, та сучасною пандемією COVID-19 й залученням постових практик до її подолання.

Сьогодні 14 серпня у православних і греко-католиків свято на честь Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Навряд чи люди могли запам’ятати таку назву, тому й почали називати свято Спасом, та ще й Першим, бо воно перше з трьох поспіль свят на честь Спасителя (14, 19 і 29 серпня, про що я вже якось писав у блозі 5 років тому).

Але в часи пандемії для нас стає важливою і актуальною саме та перша назва і привід, через який це свято було встановлене у ІХ столітті у Константинополі. Приводом стала епідемія, яка відступила після молитви перед часткою Хреста Господнього. Того самого, на якому був розіп’ятий Христос і який був знайдений в Єрусалимі рівноапостольною Оленою і привезений до Царгороду. Від того випадку пішла традиція щороку виносити (тому Винесення) святиню з царського палацу, переносити її до Собору Святої Софії та носити по місту та на джерела води з молитвою про відвернення смертоносних хвороб.

Пам’ятаючи про витоки свята, ми сьогодні нашою громадою, що молиться на території нашої Київської Софії, вклонили коліна перед Хрестом Господнім і молилися за припинення «згубної пошесті» — пандемії та говорили про справжнє християнське жертовне служіння лікарів, а також тих, хто служить ближнім і не наражає інших на небезпеки.

А ще у нас сьогодні в країні, як і майже щодня, черговий антирекорд по кількості діагностованих випадків коронавірусної хвороби.

І тут доречним є згадати, що від сьогодні розпочинається Успенський піст. Як це пов’язано?

Піст — це, насамперед, самообмеження (і не тільки в їжі), увага до себе і ближніх, а також різні форми усамітнення (самоізоляції). І найголовніше, що це має бути не зовнішній примус, а власне рішення і самоконтроль. 

А ще Успенський піст триває 2 тижні. Рівно стільки, скільки рекомендована самоізоляція під час COVID. 

Тож, якщо вже цей піст починається зі згадки про стародавню епідемію і проходить у дні сучасної пандемії, то й наші постові практики мають бути направлені на подолання цієї небезпеки. 

Піст в часи пандемії — це свідоме і релігійновмотивоване дотримування карантинних обмежень, це маска як свідома турбота про безпеку ближнього, це дотримання соціальної дистанції і обмеження соціальних контактів (#ДОСИТЬШАСТАТЬ).

А релігійний і духовний виміри посту залишаються актуальними завжди, але це вже інша тема.

За матеріалами блогу Георгія Коваленка

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *