Читання дня
Євангеліє
Поглянувши, Він побачив багатих, які клали дари свої в скарбницю;
побачив також і одну бідну вдову, яка туди поклала дві лепти,
і сказав: істинно говорю вам, що ця бідна вдова більше всіх поклала;
бо всі ті від надлишку свого клали в дар Богові, а вона від нестатку свого поклала весь прожиток свій, що мала.
І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений дорогим камінням і пожертвами, Він сказав:
прийдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйноване.
І запитали Його: Учителю! коли ж це буде? і яка ознака, коли це має статися?
Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в заблудження, бо багато прийде під іменем Моїм, кажучи, що це Я. І час цей близько: не ходіть за ними.
Коли почуєте про війни та заворушення, не жахайтеся, бо цьому належить бути раніш; але не в той час кінець.
Тоді сказав їм: повстане народ на народ і царство на царство.
Будуть великі землетруси по місцях, і голод, і мор, і жахливі явища, і великі знамення з неба.
А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, віддаючи в синагоги і в темниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
І буде це вам для свідчення.
Отож покладіть собі на серці не задумувати наперед, що відповідати,
бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть перечити, ні протистояти всі, хто противиться вам.
І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
і зненавидять вас усі за ім’я Моє,
але й волосина з голови вашої не пропаде,–
терпінням вашим спасайте душі ваші.
Коли ж побачите Ієрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилось запустіння його.
Тоді, хто буде в Іудеї, хай біжить у гори; і хто в місті, хай виходить з нього; а хто в околицях, хай не входить у нього,
бо це дні помсти, щоб збулося все написане.
Горе вагітним і тим, що годують грудьми в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
І поляжуть від вістря меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Ієрусалим топтатимуть язичники, аж доки не скінчаться часи язичників.
І будуть знамення в сонці і місяці і зірках, а на землі туга народів і безнадійність; і море зашумить і збуриться.
Люди вмиратимуть від страху і чекання бід, що йдуть на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
І тоді побачать Сина Людського, грядущого на хмарах з силою і славою великою.
Коли ж це почне збуватись, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, знаєте, що вже близько літо.
Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
Небо і земля перейдуть, а слова Мої не перейдуть.
Дивіться ж за собою, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не настав для вас несподівано,
бо він, як сіть, захопить усіх, що живуть на поверхні всієї землі.
Отож пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всіх тих бід, що мають бути, і стати перед Сином Людським.
Вдень Він учив у храмі, а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Єлеонською.
І весь народ зранку приходив до Нього в храм слухати Його.
Євангеліє від Луки,
Глава 21
Апостол
Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому.
Вмістіть нас. Ми нікого не скривдили, нікому не пошкодили, ні від кого не шукали користі.
Не на осуд кажу; бо я перед цим сказав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти і жити.
Я багато надіюсь на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.
Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, бо ми пригнічені були звідусіль: назовні – напади, всередині – страхи.
Але Бог, Котрий втішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита, і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу щирість до мене, то ж я ще більше зрадів.
Отже, якщо я засмутив вас посланням, не жалію, хоч і пожалів був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.
Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.
Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
Бо те саме, що ви засмутились заради Бога, глядіть, яку викликало у вас щирість, які перепрошування, яке обурення на винуватого, який страх, яке бажання, яку ревність, яке покарання! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.
Отже, якщо я писав до вас, то не ради кривдника і не заради скривдженого, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.
Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.
Отож я не лишився в соромі, якщо чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послушність усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.
Отож радію, що в усьому можу покластись на вас.
Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 7
Старий Заповіт
Ізраїльські сини рушили далі й отаборилися на заході Моава, біля Йордану, напроти Єрихона. І коли Валак, син Сепфора, побачив усе, що вчинив Ізраїль аморейцеві, то Моав дуже злякався народу, бо той був численним; і занепав духом Моав від вигляду ізраїльських синів. І сказав Моав мідійській раді старійшин: Тепер ця громада виїсть усіх, хто довкола нас, як виїдає віл траву на рівнині. А Валак, син Сепфора, був у ту пору царем Моава. І він послав послів до Валаама, сина Веора із Фатура, що біля ріки, на землі синів його народу, аби покликати його такими словами: Ось, з Єгипту вийшов народ і ось, вкрив поверхню землі й став табором поруч зі мною. Тож тепер прийди і прокляни мені цей народ, бо він сильніший за нас. Може, спроможемося побити декого з них і вигнати їх із землі. Бо я знаю, що, кого ти поблагословиш, той – благословенний, а кого ти проклянеш, той – проклятий. Тож моавська рада старійшин і мідійська рада старійшин пішли, а в їхніх руках – дарунки за чаклунство, і прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Валака. А він сказав їм: Перебудьте тут ніч, і я передам вам справу, як скаже мені Господь. Тож князі Моава залишалися у Валаама. І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Хто ці люди, які з тобою? А Валаам сказав Богові: Валак, син Сепфора, царя Моава, послав їх до мене, кажучи: Ось, вийшов народ з Єгипту, і ось, вкрив поверхню землі, і став табором поруч зі мною. А тепер приходь і прокляни його мені! Можливо я зможу розбити його і вигнати його із землі. І сказав Бог Валаамові: Не підеш з ними і не проклинатимеш народ, бо він – благословенний! Уставши вранці, Валаам сказав князям Валака: Поспішайте назад до вашого володаря. Бог не дозволяє мені йти з вами! Тож князі Моава встали, пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам приходити до нас. Тоді Валак знову послав старійшин – у більшій кількості й поважніших за тих. Вони пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак, син Сепфора: Благаю тебе, не вагайся прийти до мене! Бо Я дійсно виявлю тобі шануj, і все, що лише скажеш, зроблю для тебе. Тож приходь і прокляни мені цей народ! Валаам відповів і князям Валака сказав: Хоча б Валак дав мені повний свій дім срібла та золота, то і тоді я не зміг би порушити наказу Господа Бога, щоби зробити те – мале чи велике у моєму розумі. А тепер залишіться тут і цієї ночі, – дізнаюся, що продовжить Господь мені говорити. Уночі ж Бог прийшов до Валаама і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то встань і слідуй за ними. Але виконаєш тільки те слово, яке Я сповіщу тобі. Тож Валаам, вставши вранці, засідлав свою ослицю і пішов з князями Моава. Та Бог запалав гнівом через те, що він пішов, і Божий ангел постав, щоб перешкодити йому. А він сидів на своїй ослиці, і двоє його рабів подорожували з ним. Коли ослиця побачила Божого ангела, який з оголеним мечем у руці стояв напроти на дорозі, то ослиця звернула з дороги і вийшла на поле. Тож він, щоб повернути її на дорогу, ударив ослицю палицею. А Божий ангел став у проході між виноградниками: огорожа з цього боку й огорожа з того боку. Ослиця, побачивши Божого ангела, притиснулася до стіни та й защемила ногу Валаама. І він далі продовжував бити її. А Божий ангел перейшов далі і став у вузькому місці, в якому неможливо було звернути ні праворуч, ні ліворуч. Ослиця ж, побачивши Божого ангела, лягла під Валаамом. Тоді Валаам розлютився та й ще раз вдарив ослицю палицею. Після цього Бог відкрив уста ослиці, й вона промовила до Валаама: Що я зробила тобі, що ось уже втретє вдарив мене? А Валаам сказав ослиці: Бо ти поглумилася з мене! Коли б я мав меч у своїй руці, я б тебе зараз вбив! Тоді ослиця каже Валаамові: Хіба я не твоя ослиця, на якій їздиш від своєї молодості аж до сьогодні? Чи хоч коли-небудь виявила я неповагу до тебеk таким чином? Він же відповів: Ні. І Бог відкрив очі Валаамові, і він бачить Божого ангела, який стоїть на дорозі, а в його руці – оголений меч. Схилившись, він поклонився своїм обличчям. А Божий ангел йому сказав: Чому ось уже втретє вдарив ти свою ослицю? Гляди, я вийшов, щоб протистояти тобі, бо твій шлях – недобрий переді мною. Ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось уже втретє. І якщо б вона не звернула, я зараз убив би тебе, а її залишив при житті. У відповідь Валаам сказав Господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти стояв на дорозі напроти мене! Тепер же, якщо тобі не подобається, я повернуся! Та Божий ангел сказав Валаамові: Іди з цими людьми! Тільки будеш остерігатися, щоб слово, котре я скажу тобі, – саме його проголосити. І Валаам пішов з князями Валака. Коли Валак почув, що йде Валаам, то вийшов йому назустріч до міста Моава, що на околицях Арнона, на межі околиць. І сказав Валак Валаамові: Хіба я не посилав по тебе, щоб тебе покликали? Чому ти не приходив до мене? Чи справді я не зможу вшанувати тебе? А Валаам відповів Валакові: Ось, я прийшов до тебе тепер! Чи здатний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог в мої уста, – саме його промовлятиму! І Валаам з Валаком пішли, вони пішли до міст і сіл. Валак приніс у жертву овець та бичків і послав їх Валаамові та князям, які були з ним. І сталося, вранці Валак, узявши Валаама, вивів його до стовпа Ваала і звідти показав йому деяку частину народу.
Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 22
© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії