Читання 30 липня

Читання дня

Євангеліє

В один з тих днів, коли Він учив народ у храмі і благовіствував, прийшли первосвященники і книжники зі старійшинами

і запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, і скажіть Мені:

хрещення Іоаннове було з небес, чи від людей?

Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо: з небес, то скаже: чому ж ви не повірили йому?

а коли скажемо: від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоанн є пророк.

І відповідали: не знаємо звідки.

Іісус сказав їм: і Я не скажу вам, якою владою це роблю.

І почав Він говорити до людей таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, і відлучився на довгий час;

і у свій час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.

І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.

Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.

Але виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім, уб’ємо його, і спадщина буде наша.

І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?

Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: хай не буде так!

Але Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? (Пс. 117,22).

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздушить.

І шукали в цей час первосвященники і книжники, щоб накласти на Нього руки, та побоялись народу, бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.

І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.

І вони запитали Його: Учителю! ми знаємо, що Ти правдиво говориш і вчиш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;

чи варто нам давати податок кесареві, чи ні?

Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: що ви Мене спокушаєте?

Покажіть Мені динарій: чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.

Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові.

І не могли піймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.

Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:

Учителю! Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то брат його повинен взяти жінку його і відродити потомство братові своєму.

Було сім братів; перший взяв жінку і помер бездітним;

взяв ту жінку другий, і той помер бездітним;

взяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли;

після всіх померла і жінка;

отже, у воскресіння, котрому з них буде вона жінкою, бо семеро мали її за жінку?

Іісус сказав їм у відповідь: чада віку цього одружуються і виходять заміж;

а ті, що сподобляться досягти того віку і воскресіння з мертвих, не одружуються і не виходять заміж,

і вмерти вже не можуть, бо вони рівні Ангелам і є сини Божі, будучи синами воскресіння.

А що мертві воскреснуть, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама і Богом Ісаака і Богом Якова.

Бог же не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.

На це деякі з книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.

І більше не насмілювались питати Його ні про що. Він же сказав їм:

як це кажуть, що Христос є Син Давидів,

а сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,

доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх?

Отже, Давид називає Його Господом; як же Він Син йому?

І коли увесь народ слухав, Він сказав учням Своїм:

стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали в народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,

які поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  20

Апостол

Ми ж, як співробітники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.

Бо сказано: у сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.

Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб не було обмовлене служіння,

але у всьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тісних обставинах,

під ударами, в темницях, у вигнаннях, в трудах, у бдіннях, в постах,

у чистоті, в розсудливості, у великодушності, в благості, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,

в слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,

в честі і безчесті, при доганах і похвалах: нас називають обманщиками, але ми вірні;

ми невідомі, але нас впізнають; нас вважають померлими, але ось ми живі; нас карають, але ми не вмираємо;

нас засмучують, а ми завжди радіємо; ми бідні, але багатьох збагачуємо; ми нічого не маємо, але всім володіємо.

Уста наші відкриті до вас, корінфяни, серце наше розширене.

Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно.

На рівну відплату,– кажу, як дітям,– будьте розширені і ви.

Не схиляйтесь під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведності з беззаконням? Що спільного в світла з темрявою?

Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?

16 Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: оселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.

І тому вийдіть з середовища їхнього і відділіться, говорить Господь, і не доторкайтесь до нечистого; і Я прийму вас.

І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками, говорить Господь Вседержитель.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 6

Старий Заповіт

Ханаанський цар Араду, який жив біля пустелі, почув, що Ізраїль пішов дорогою Атарім, і вступив у війну з Ізраїлем, і він узяв декого з них у полон. Тоді Ізраїль дав клятву Господу, і сказав: Якщо передаси цей народ мені в руки, то його та його міста зроблю закляттям (на знищення). І вислухав Господь голос Ізраїля, і передав ханаанців у його руки, і їх та їхні міста він зробив закляттям. І назвали те місце: Закляття. Далі вони, вирушивши від гори Ор, дорогою Червоного моря обійшли землю Едому. Та народ виявив малодушність у дорозі. І народ почав нарікати на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб набрид нашій душі. І Господь послав на народ смертоносних зміїв, які кусали народ, і багато людей з ізраїльських синів померло. І тоді народ, прийшовши до Мойсея, сказав: Згрішили ми, бо нарікали на Господа і на тебе! Помолися ж до Господа, і нехай Він забере від нас зміїв! І Мойсей помолився до Господа за народ. А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою.¶ Ізраїльські сини вирушили далі й отаборилися в Овоті. З Овота вони відправилися й отаборилися в Ахелґаї, з другої сторони пустелі, що напроти Моава, – на схід сонця. Звідти вони рушили й отаборилися в долині Заред. А звідти вийшли й отаборилися на другому боці Арнону – в пустелі, що підходить до кордонів аморейців, оскільки Арнон – границя Моава, – між Моавом та між Амореєм. Тому і говориться в книзі Господньої війни: Запалив Зоова, і струмки Арнона, і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить біля границь Моава. А звідти видніється Криниця. Це – Криниця, про яку сказав Господь Мойсеєві: Збери народ, і Я дам їм води напитися. Тоді заспівав Ізраїль ось цю пісню біля Криниці: Починайте співати про неї! Криницю викопали володарі, – в камені прорубали її царі народів у своєму царстві, коли вони володіли ними! А від Криниці вони подалися до Мантанаїна, від Мантанаїна – до Нааліїла, від Нааліїла – до Вамота. А від Вамота – до долини, що є на рівнині Моава, з вершини різаного каменю, зверненого в бік пустелі. Тоді Мойсей послав послів до Сіона, аморейського царя, з мирними словами, кажучи: Ми пройдемо через твою землю. Підемо дорогою, не звернемо ні на поле, ні на виноградники, не будемо пити води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої володіння. Та Сіон не дозволив Ізраїлеві перейти через свої кордони. Сіон зібрав увесь свій народ, виступив і вишикувався до бою з Ізраїлем в пустелі, – він прибув до Ясси, і вишикувався до бою з Ізраїлем. Та Ізраїль розгромив його вістрям меча, і повністю заволодів його землею від Арнона до Явока, аж до синів Аммана, бо Язер – це кордон амманових синів. Ізраїль захопив усі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах аморейців, у Есевоні та в усіх прилягаючих до нього поселеннях. Адже Есевон – це місто Сіона, царя аморейців, – він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона. Через це кажуть ті, хто говорить загадками: Приходьте до Есевона, щоби було збудоване і -облаштоване місто Сіона. Бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я – з міста Сіона. І він пожер усе аж до Моава, і поглинув стовпи Арнона. Горе тобі, Моаве! Ти загинув, народе Хамоса! Віддані їхні сини, щоб врятуватися, а їхні дочки – полонянки царя аморейців – Сіона. І їхні нащадки загинуть – від Есевона до Девона, і жінки ще далі розпалили вогонь проти Моава. Тож Ізраїль оселився в усіх містах аморейців. І тоді Ізраїль заселив усі міста аморейців. І послав Мойсей, щоб оглянули Язир; і взяли його та його поселення, і вигнали аморейця, який був/ перебував там. Повернувшись, вони пішли дорогою до Васана. А Оґ, цар васанський, і весь його народ вийшли їм назустріч, на війну – до Едраїна. Та Господь сказав Мойсеєві: Не бійся його, бо в твої руки передав Я його і весь його народ, і всю його землю, і вчиниш з ним так, як зробив ти Сіонові – цареві аморейців, який жив у Есевоні. І він побив його та його синів, і весь його народ, – аж не залишилося жодного живого. І вони заволоділи їхньою землею.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 21

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії