Читання 29 липня

Читання дня

Євангеліє

Потім Іісус увійшов у Ієрихон і проходив через нього.

І ось, один, на ім’я Закхей, начальник митарів і чоловік багатий,

бажав бачити Іісуса, хто Він, але не міг за народом, бо був малий на зріст;

і, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити мимо неї.

Коли Іісус прийшов на те місце, глянувши, побачив його і сказав йому: Закхею! злізь скоріше, бо сьогодні Мені треба бути в тебе в домі.

І він швидко зліз і прийняв Його з радістю.

І всі, бачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка;

Закхей же, вставши, сказав Господу: Господи! половину майна мого я віддам убогим, і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.

Іісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів,

бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.

Коли ж вони слухали це, сказав ще одну притчу; бо Він був недалеко від Ієрусалима, і вони думали, що Царство Боже скоро повинно відкритися.

Отож сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб отримати собі царство і повернутись;

покликавши десять рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх в діло, поки я повернусь.

Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: не хочемо, щоб він царював над нами.

І коли повернувся, одержавши царство, то звелів покликати до себе тих рабів, яким дав срібло, щоб довідатись, хто що придбав.

Прийшов перший і сказав: господарю! мина твоя принесла десять мин.

І сказав йому: гаразд, добрий рабе! за те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.

Прийшов другий і сказав: господарю! мина твоя принесла п’ять мин.

Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.

Прийшов третій і сказав: господарю! ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,

бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.

Господар сказав йому: твоїми устами судитиму тебе, лукавий рабе! ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв;

чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, взяв його з прибутком?

І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.

І сказали йому: господарю! у нього є десять мин.

Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має;

а ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і побийте переді мною.

Сказавши це, Іісус пішов далі, підіймаючись до Ієрусалима.

І коли наблизився до Віффагії та Віфанії, до гори, що зветься Єлеонською, послав двох учнів Своїх,

сказавши: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете молодого осла, прив’язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.

А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? скажіть йому так: він потрібний Господу.

Посланці пішли і знайшли, як Він сказав їм.

Коли ж вони відв’язували молодого осла, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?

Вони відповідали: він потрібний Господу.

І привели його до Іісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили на нього Іісуса.

І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.

А коли Він наближався вже до спуску з гори Єлеонської, безліч учнів, радіючи, почали дуже голосно хвалити Бога за всі чудеса, які вони бачили,

кажучи: благословен Цар, грядущий в ім’я Господнє! мир на небесах і слава у вишніх!

І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю! заборони учням Твоїм.

Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.

І коли наблизився до міста, то, дивлячись на нього, заплакав над ним

і сказав: о, коли б зрозумів ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх,

бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої обложать тебе окопами і оточать тебе, і стиснуть тебе звідусіль,

і зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені за те, що ти не зрозумів часу відвідання твого.

І, ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,

кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.

І вчив щодня в храмі. А первосвященники і книжники та старійшини народу шукали погубити Його,

і не знаходили що зробити бз Ним, бо увесь народ невідступно слухав Його.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  19

Апостол

Бо знаємо, що коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.

Від того ми і зітхаємо, бажаючи вдягнутися в небесне наше житло;

аби тільки нам і вдягненим не опинитися нагими.

Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.

На це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.

Отож ми завжди маємо добрий настрій: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не баченням, – то ми в доброму настрої і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися у Господа.

І тому ревно стараємось, чи входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;

бо всім нам належить стати перед судилище Христове, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане.

Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, а Богові ми відкриті; надіюсь, що відкриті і вашим совістям.

Не знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.

Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.

Бо любов Христова обіймає нас, міркуючих так: якщо один помер за всіх, то всі померли.

А Христос помер за всіх, щоб живущі вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.

Тому віднині ми нікого не знаємо по плоті; а якщо ж і знали Христа по плоті, то тепер уже не знаємо.

Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, тепер усе нове.

Усе ж від Бога, Котрий Іісусом Христом примирив нас з Собою і дав нам служіння примирення,

бо в Христі Бог примирив з Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.

Отож ми – посланники від імені Христового і мовби Сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.

Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив для нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 5

Старий Заповіт

Першого місяця ізраїльські сини всією громадою прийшли до пустелі Сін, і народ перебував у Кадисі. Там померла Маріам, і там вона була похована. Та не було води для громади, і вони об’єдналися разом проти Мойсея та Аарона. Тож народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Краще було померти нам під час загибелі наших братів перед Господом! І навіщо ви привели Господню громаду в цю пустелю, щоб вигубити нас і нашу худобу? І навіщо ви нас вивели з Єгипту, щоб привести в це ні до чого не придатне місця? Це місце, де не сіється, де немає ні смокв, ні винограду, ні гранатів, ні води для пиття? І пішли Мойсей та Аарон з-перед громади до входу в намет свідчення, і впали на обличчя. І з’явилася їм Господня слава. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми посох і збери громаду, ти й Аарон, твій брат; і примовте перед ними до скелі, і вона дасть свою воду, і виведете їм воду з каменя, і напоїте громаду та їхню худобу. І Мойсей узяв посох, що перед Господом, як і заповів Господь. І Мойсей з Аароном зібрали громаду перед скелею, і Мойсей їм сказав: Послухайте мене, ви, які не вірите! Хіба з цього каменя ми виведемо для вас воду? І Мойсей, піднявши свою руку, двічі вдарив об камінь посохом, і вийшло багато води; і пила громада та їхня худоба. А Господь сказав Мойсеєві та Ааронові: Оскільки ви не повірили, що з’явиться святість Моя перед ізраїльськими синами, то ви не введете цієї громади в землю, яку Я їй дав! Це – Вода Суперечки Мериви, бо ізраїльські сини нарікали перед Господом, а Його святість була в них! З Кадиса Мойсей послав вісників до царя Едому сказати: Так говорить твій брат Ізраїль: Ти знаєш про всі турботи, які найшли на нас. І наші батьки пішли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато днів/ часу, і єгиптяни гнобили нас і наших батьків. Та ми закликали до Господа, і Господь прислухався до нашого голосу, і, пославши ангела, вивів нас із Єгипту. а тепер ми в Кадисі, в місті, що на краю твоїх кордонів. Тож перейдемо через твою землю; ми не проходитимемо через поля, ні через виноградники; не будемо пити води з твоїх водоймищ; підемо царською дорогою, не звернемо ні праворуч, ні ліворуч, доки не перейдемо твого кордону. Та Едом відповів йому: Не перейдеш через мою територію! А ні, то війною вийду тобі назустріч! А ізраїльські сини говорять йому: Під горою перейдемо; якщо ж твою воду питимемо, – ми і наша худоба, – то дамо тобі плату. Адже перейти попід горою – справа не варта уваги. Він же сказав: Не перейдеш через мою територію! І вийшов Едом їм назустріч з численним народом та сильною рукою. І не захотів Едом дати Ізраїлеві перейти через свої кордони, тож Ізраїль звернув убік від нього. І вони рушили з Кадиса. І прийшли ізраїльські сини, вся громада, до гори Ор. А біля гори Ор, поблизу кордону Едомської землі, Господь звернувся до Мойсея та Аарона, кажучи: Нехай Аарон приєднається до свого народу, бо ви не ввійдете в землю, яку Я дав ізраїльським синам, оскільки ви розгнівили Мене біля Води Суперечки. Візьми Аарона й Елеазара, його сина, і перед усією громадою виведи їх на гору Ор. І роздягни Аарона з його шат, і зодягни його сина Елеазара. І Аарон, приєднавшись до свого народу, нехай там помре. І Мойсей вчинив так, як заповів Господь, – він вивів його на гору Ор перед усією громадою. Він роздягнув Аарона з його шат, і зодягнув у них Елеазара, його сина. Аарон помер на вершині гори, і Мойсей та Елеазар спустилися з гори самі. І вся громада побачила, що Аарон помер. І весь дім Ізраїля оплакував Аарона тридцять днів.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 20

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії