Читання 26 липня

Читання дня

Євангеліє

Коли йшов Іісус звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Іісусе, сину Давидів!

Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Іісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!

Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: по вірі вашій хай буде вам.

І відкрилися очі їхні; і сказав їм Іісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.

А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій землі тій.

Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого біснуватого.

І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.

А фарисеї говорили: Він виганяє бісів силою князя бісівського.

І ходив Іісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всяку хворобу і всяку неміч у людях.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава 9, вірші 27–35

Апостол

Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсильних і не собі догоджати.

Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.

Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене (Пс. 68,10).

А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втіхою з Писання зберігали надію.

Бог же терпіння і втіхи хай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Іісуса,

щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іісуса Христа.

Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 15, вірші 1-7

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея і до Елеазара, сина Аарона-священика: Зберіть мідні кадильниці з-поміж спалених, а цей чужий вогонь розсипте там, бо освятилися кадильниці цих грішників ціною їхніх душ. І зробіть з них ковані пластинки для покриття жертовника, адже їх приносили перед Господа, тож вони освятилися і стали знаком для ізраїльських синів. І Елеазар, син Аарона-священика, взяв мідні кадильниці, які поприносили ті, хто згорів, і вони настелили їх на покриття жертовника, – на згадку ізраїльським синам, щоб хтось сторонній, який не є нащадком Аарона, не підходив, щоб класти ладан перед Господом, аби не сталося з ним так, як з Коре і його бунтівною громадою, – як і сказав Господь через посередництво Мойсея. А наступного дня ізраїльські сини нарікали на Мойсея та Аарона, кажучи: Ви вигубили Господній народ! І сталося, коли громада зійшлася разом проти Мойсея і Аарона, й накинулася на намет свідчення, – аж ось його покрила хмара, і з’явилася Господня слава. Мойсей та Аарон вийшли на передню сторону намету свідчення. І Господь заговорив до Мойсея і Аарона, кажучи: Відділіться від цієї громади, і Я вигублю їх враз! І вони впали на свої обличчя. І Мойсей сказав Ааронові: Візьми кадильницю, поклади в неї вогню з жертовника і насип на нього ладану, й неси швидко в табір, і помолися за них! Бо вийшов з-перед Господа гнів, щоб почати знищувати народ. І взяв Аарон, як і сказав йому Мойсей, та побіг до табору. А вже почалося вигублення народу. Тож він насипав ладану і помолився за народ. Він став між мертвими та живими – і пагуба припинилася. А тих, хто помер під час пагуби, було чотирнадцять тисяч сімсот, не рахуючи тих, які померли з через Коре. Тож Аарон повернувся до Мойсея, до входу в намет свідчення, – пагуба припинилася. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до ізраїльських синів, і візьми у них посохи, – посох з кожного роду по батьківській лінії; від усіх їхніх старійшин – за їхніми родами по батьківській лінії – дванадцять посохів; ти напиши ім’я кожного з них на його пососі. А ім’я Аарона напиши на пососі Левія, бо є лише один посох, його і дадуть згідно з племенем по їхній батьківській лінії. І покладеш їх в наметі свідчення, перед Свідченням, – там, де Я дам тобі Себе пізнати. І станеться так, що в чоловіка, якого Я виберу, розквітне посох. Тож Я усуну з-перед Себе нарікання їзраїльських синів, яким вони нарікають на вас. Тож Мойсей звернувся до ізраїльських синів, і всі їхні старійшини віддали йому свої посохи, – по одному посоху від кожного старійшини – за кількістю старійшин згідно з їхніми родами по батьківській лінії: дванадцять посохів, і посох Аарона був між їхніми посохами. І Мойсей поклав посохи перед Господом у наметі свідчення. А наступного дня сталося таке: Мойсей і Аарон увійшли в намет свідчення, – аж ось розквіт посох Аарона з дому Левія! Він пустив пагінці й зацвів квітами й уродив горіхи. Мойсей же виніс усі посохи від Господньої присутності до всіх ізраїльських синів; вони роздивилися, і кожний узяв свій посох. І сказав Господь до Мойсея: Поклади посох Аарона перед Свідченням, нехай зберігається він як знак для бунтівних синів. І хай припинять свої нарікання на Мене, – тоді не помруть! І Мойсей з Аароном зробили так, як заповів Господь Мойсеєві, – так вони і зробили. І промовили ізраїльські сини до Мойсея, кажучи: Ось ми повністю гинемо, пропадаємо, ми зовсім винищені. Кожний, хто тільки доторкається до Господнього намету, гине. Невже ми зовсім вимремо?

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 17

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії