Читання 25 липня

Читання дня

Євангеліє

Сказав також Іісус учням: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять;

краще було б йому, коли б жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.

Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, виговори йому; і коли покається, прости йому;

і коли сім раз у день согрішить проти тебе і сім раз на день звернеться і скаже: каюсь,– прости йому.

І сказали Апостоли Господу: примнож в нас віру.

Господь сказав: коли б ви мали віру як зерно гірчичне і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас.

Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу?

Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?

Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю.

Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні, бо зробили те, що повинні були зробити.

Йдучи до Ієрусалима, Він проходив між Самарією та Галілеєю.

І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинились віддалік

і гучним голосом говорили: Іісусе Наставнику! помилуй нас.

Побачивши їх, Він сказав їм: підіть, покажіться священникам. І коли вони йшли, очистилися.

Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,

і припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; і це був самарянин.

Тоді Іісус сказав: чи не десять очистились? де ж дев’ять?

чому вони не повернулись віддати хвалу Богові, тільки іноплемінник цей?

І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.

А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже, відповідав їм: не прийде Царство Боже помітно,

і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо ось, Царство Боже всередині вас є.

Сказав також учням: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, і не побачите;

і скажуть вам: ось, тут, або: ось, там,– не ходіть і не ганяйтесь,

бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій.

Але спочатку належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.

І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:

їли, пили, женились, виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп і погубив усіх.

Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

а в той день, в який Лот вийшов з Содому, линув з неба дощ з вогнем і сіркою і знищив усіх;

так буде і в той день, коли Син Людський явиться.

У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, той не сходь їх взяти; і хто буде на полі, хай не повертається назад.

Згадуйте жінку Лотову.

Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.

Кажу вам: в ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться;

дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться;

двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.

На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  17

Апостол

Невже нам знову знайомитися з вами? Невже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас?

Ви – наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди;

ви показуєте собою, що ви – послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, а Духом Бога живого, не на кам’яних скрижалях, а на плотяних скрижалях серця.

Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа.

Не тому, щоб ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога.

Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, а духу, тому що буква вбиває, а дух животворить.

Якщо ж служіння смертоносним буквам, написане на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитись на обличчя Мойсеєве з причини минущої слави обличчя його,–

то чи не значно славнішим має бути служіння духа?

Бо коли служіння осудження – славне, то тим більше багате славою служіння оправдання.

Те прославлене навіть не є славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.

Бо, якщо минаюче славне, тим славніше перебуваюче.

Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновінням,

а не так, як Мойсей, котрий клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець минаючого.

Та розум їхній засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Завіту, бо воно знімається Христом.

Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому,

але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.

Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.

А ми всі відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, преображаємось у той же образ від слави до слави, як від Господнього Духа.

 

Друге послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

Коре, син Ісаара, сина Каата, сина Левія, й Датан та Авірон, сини Еліява, і Аун, син Фалета, Рувимового сина, змовилися і виступили проти Мойсея. А з ними ще двісті п’ятдесят чоловіків, ізраїльських синів, старійшин громади, вибраних радників та знатних мужів. Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Досить з вас! Уся громада – всі святі, і Господь посеред них! То чому ви підноситеся над Господньою громадою? Почувши це, Мойсей упав на обличчя і промовив до Коре та до всієї його громади, говорячи: Бог дослідив і пізнав тих, хто є Його, і хто – святі, і наблизив до Себе. Котрих Собі вибрав, тих Він наблизив до Себе! Зробіть ось що: самі візьміть собі кадильниці – Коре та вся його громада – і вранці перед Господом покладіть у них вогню, і підкладіть у них ладану. І буде так, – чоловік, якого вибере Господь, він – святий. Цього хай буде достатньо для вас, сини Левія! І сказав Мойсей Коре: Вислухайте мене, сини Левія. Хіба не досить для вас, що Бог Ізраїля відділив вас від ізраїльської громади і наблизив вас до Себе, щоб ви звершували служіння в Господньому наметі й стояли перед громадою, щоб служити їм? Тож Він наблизив тебе і всіх твоїх братів, синів Левія, з тобою, а ви ще домагаєтеся бути священиками? Тому ти і вся твоя громада зібралися проти Бога! А хто такий є Аарон, що ви нарікаєте на нього? І Мойсей послав покликати Датана та Авірона, синів Еліява. Та вони сказали: Ми не прийдемо! Хіба не достатньо того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком та медом, щоб умертвити нас у пустелі та щоб панувати над нами, як володар? Хіба ж ти привів нас у землю, що тече молоком та медом, чи дав нам у спадок поля і виноградники? Невже ти виколов очі цим людям? Ми не підемо! Мойсей дуже сильно обурився і звернувся до Господа: Не приймай їхньої жертви! В жодного з них я не взяв того, що зажадав, і не вчинив нікому з них зла! А Коре Мойсей сказав: Освяти свою громаду, і завтра будьте готові перед Господом – ти, вони і Аарон! І кожен нехай візьме свою кадильницю; ви покладете у них ладану і принесете перед Господа – кожен свою кадильницю, – двісті п’ятдесят кадильниць, і ти, і Аарон, – кожен свою кадильницю. І кожний з них узяв свою кадильницю, вони поклали в них вогню і насипали на нього ладану. А Мойсей та Аарон стали біля входу в намет свідчення. Коре ж напроти них, біля входу в намет свідчення, зібрав усю свою громаду. І Господня слава з’явилася всій громаді. І заговорив Господь до Мойсея та Аарона, кажучи: Відділіться від цієї громади, Я вигублю їх раз і назавжди. А вони попадали на свої обличчя, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Якщо згрішила одна людина, чи зіллється на всю громаду Господній гнів? І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до громади, говорячи їй: Відступіть довкола від громади Коре! Тож Мойсей встав і пішов до Датана та Авірона; разом з ним пішли всі ізраїльські старійшини. І він промовив до громади, кажучи: Відійдіть від наметів цих непоступливих людей і не доторкайтеся до всього, що їхнє, щоб ви не загинули за всі їхні гріхи! І вони відступили від намету Коре довкола. А Датан і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети, – і їхні дружини, і їхні діти, і їхні домашні. А Мойсей сказав: З того дізнаєтеся, що Господь послав мене робити всі ці справи, що я не від себе самого дію: якщо вони помруть такою смертю, як у всіх людей, – коли відійдуть так само, як відходять усі люди, – тоді Господь не посилав мене. Але якщо Господь засвідчить ознакою, і земля, розкривши свої уста, поглине їх та їхнє майно, і їхні намети, і все, що їм належить, і вони живими зійдуть до аду, тоді пізнаєте, що ці люди викликали гнів Господа. Коли він перестав говорити всі ці слова, то під ними розступилася земля. І земля розкрилася і поглинула їх та їхнє майно й усіх людей, які були з Коре, і їхню худобу. І вони та все те, що їхнє, зійшли живими до аду, і покрила їх земля, і вони пропали з-посеред громади. А весь Ізраїль, ті, що довкола, втікали від їхнього голосу, бо говорили: Щоб часом і нас не поглинула земля! І вийшов від Господа вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які приносили ладан.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 16

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії