Читання 21 липня

Читання дня

Євангеліє

У той час деякі прийшли і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з жертвами їхніми.

Іісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, що так постраждали?

Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.

Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Сілоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Ієрусалимі?

Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.

І сказав цю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов;

і сказав виноградареві: ось, третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її: навіщо вона і землю займає?

Але він сказав йому у відповідь: господарю! залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і обкладу гноєм,–

чи не дасть плоду; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.

В одній із синагог Він учив у суботу.

Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випрямитись.

Іісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко! ти визволена від твоєї недуги.

І поклав на неї руки; і вона зараз же випрямилась і почала славити Бога.

При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Іісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.

Господь сказав йому у відповідь: лицеміре! чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел, і не веде напувати?

А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?

І коли Він говорив це, усі, хто противився Йому, засоромились; і весь народ радів за всі славні діла Його.

Він же сказав: до чого подібне Царство Боже? і до чого уподібню його?

Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховались у гілках його.

Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?

Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала в три міри борошна, аж доки не вкисло все.

І проходив через міста і села, і вчив, прямуючи до Ієрусалима.

Один чоловік сказав Йому: Господи! невже мало тих, що спасаються? а Він сказав їм:

подвизайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.

Коли господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи надворі, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! відчини нам; а Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.

Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших Ти вчив.

А Він скаже: говорю вам: не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.

Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе вигнаними геть.

І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й від півдня, і возляжуть у Царстві Божому.

І ось, є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.

У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.

І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось, виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу;

а втім, Мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо не буває, щоб пророк загинув поза Ієрусалимом.

Ієрусалиме! Ієрусалиме! що вбивав пророків і камінням побивав посланих до тебе! скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як пташка пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!

Ось, залишається вам дім ваш пустий. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословен Грядущий в ім’я Господнє!

 

Євангеліє від Луки,
Глава  13

Апостол

Нагадую вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, яким і спасаєтеся, якщо додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.

Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,

і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,

і що явився Кифі, потім дванадцятьом;

потім явився більш ніж п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;

потім явився Якову, також усім Апостолам;

а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.

Бо я найменший з Апостолів, і недостойний зватися Апостолом, тому що гонив Церкву Божу.

Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, і потрудився я більше за них усіх: а втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.

Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.

Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?

Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.

А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.

Крім цього, ми були б лжесвідками про Бога, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскрешав, якщо мертві не воскресають;

бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.

А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.

Тому і ті, що вмерли в Христі, загинули.

І якщо ми тільки в цьому житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.

Але Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих.

Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.

Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,

кожний у своєму порядку: первенець Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.

А потім кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,

бо Йому належить царствувати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої.

Останній же ворог знищиться – смерть,

бо все покорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Котрий покорив Йому все.

Коли ж покорить Йому все, тоді і Сам Син покориться Тому, Хто покорив Йому все, щоб Бог був все у всьому.

Інакше, що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться для мертвих?

Навіщо і ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Іісусі, Господі нашому.

Коли я боровся із звірами в Єфесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!

Не обманюйтесь: лихе товариство псує добрі звичаї.

Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.

Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? і в якому тілі прийдуть?

Безрозсудний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.

І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше;

але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.

Не всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.

Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних.

Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.

Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні;

сіється в приниженні, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі;

сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, є тіло духовне.

Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою (Бут. 2,7), а останній Адам є дух животворящий.

Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.

Перший чоловік – із землі, земний; другий чоловік – Господь з неба.

Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.

Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.

Ось кажу вам тайну: не всі ми помремо, але всі змінимось

раптом, в одну мить, при останній трубі; бо затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.

Бо тлінному цьому належить одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.

Коли ж тлінне це вдягнеться в нетління і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: поглинута смерть перемогою (Іс. 25,8).

Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Ос. 13,14).

Жало ж смерті – гріх; а сила гріха – закон.

Дяка Богові, Котрий давнам перемогу Господом нашим Іісусом Христом.

Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 15

Старий Заповіт

Маріам і Аарон нарікали на Мойсея за дружину-ефіопку, яку Мойсей взяв, бо ж узяв собі дружину-ефіопку. Вони сказали: Хіба з одним Мойсеєм говорив Господь? Хіба й з нами не говорив? І Господь почув. А цей чоловік, Мойсей, був дуже лагідний, – лагіднішій за всіх людей, які на землі. Тож Господь негайно сказав Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть ви втрьох до намету свідчення. І вони втрьох вийшли до намету свідчення. А Господь зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в намет свідчення. Були покликані Аарон і Маріам, і вони обоє вийшли. А Він сказав їм: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й заговорю до нього уві сні. Не так Мій слуга Мойсей. Він – довірений у всьому Моєму домі! Обличчям до обличчя Я говорю з ним – явно, а не в притчах. І він побачив Господню славу. То чому ж ви не побоялися нарікати на Мого слугу Мойсея? І гнів Господнього обурення спалахнув проти них; і Він відійшов. І хмара відійшла від намету. Аж ось: Маріам – прокажена, біла, наче сніг. Аарон поглянув на Маріам, і бачить: вона – прокажена. Тоді Аарон звернувся до Мойсея: Благаю, володарю, не покладай на нас відповідальність за цей гріх, оскільки ми впали в оману і тому згрішили. Хай же вона не буде подібною до мерця, до недоношеної мертвої дитини, що вийшла з лона матері, і хвороба пожирає половину її тіла. І закликав Мойсей до Господа, волаючи: Боже, благаю Тебе, очистити її! А Господь сказав Мойсеєві: Якщо б її батько дійсно плюнувd їй в обличчя, то чи не була б вона засоромленою сім днів? Хай же буде відлучена на сім днів, – перебуватиме поза табором, а після цього увійде. Тож Маріам на сім днів була відлучена, – перебувала поза табором. І народ не вирушив, доки Маріам не очистилася/ стала чистою. А після цього народ вирушив з Асирота й отаборився в пустелі Фаран.

 

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 12

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії