Читання 16 липня

Читання дня

Євангеліє

Скликавши дванадцятьох, Іісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недугів, і послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.

І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі;  і в який дім увійдете, там залишайтесь і звідти виходьте в дорогу.

А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших в свідчення на них.

Вони пішли і проходили по селах, благовіствуючи і зціляючи повсюди.

Почув Ірод четвертовладник про все, що робив Іісус, і вагався, бо одні говорили, що то Іоанн встав з мертвих;

інші, що Ілля явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.

І сказав Ірод: Іоаннові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І шукав побачити Його.

Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили; і Він, взявши їх з Собою, відійшов один в безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.

Але народ, довідавшись, пішов за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і зціляв тих, хто мав потребу в зціленні.

День же почав схилятись до вечора. І, підійшовши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і дістати їжі, бо ми тут у безлюдному місці.

Але Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас більше п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?

Бо їх було близько п’яти тисяч чоловік. Але Він сказав учням Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.

І зробили так, і розсадили всіх.

Він же, взявши п’ять хлібів і дві рибини і, поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав учням, щоб роздали народові.

І всі їли, і наситились; і набрали кусків, що залишились, дванадцять кошиків.

Одного разу, коли Він молився у безлюдному місці, були з Ним учні, Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?

Вони сказали у відповідь: за Іоанна Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.

Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.

Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,

сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.

Бо хто хоче зберегти свою душу, той згубить її, а хто згубить душу свою заради Мене, той збереже її.

Бо що за користь матиме людина, якщо придбає весь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?

Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів.

Істинно кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже.

Після цих слів, днів через вісім, взявши Петра, Іоанна і Якова, зійшов Він на гору помолитись.

І коли молився, вигляд обличчя Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.

І ось, два мужі розмовляли з Ним; це були Мойсей і Ілля:

явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить звершити в Ієрусалимі.

Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.

Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Іісусові: Наставнику! добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі,– не знаючи сам, що говорив.

Коли ж він це говорив, з’явилась хмара і покрила їх; і вони злякались, як увійшли у хмару.

І був з хмари голос, який говорив: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте.

І коли був цей голос, Іісус залишився один. І вони промовчали і нікому нічого не говорили в ті дні про те, що бачили.

Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

Раптом хтось з народу вигукнув: Учителю! благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:

його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.

Я просив учнів Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.

Іісус же сказав у відповідь: о, роде невірний і розбещений! доки буду з вами і терпітиму вас? приведи сюди сина твого.

Коли ж той ще йшов, біс кинув його і почав бити; але Іісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.

І всі дивувались величі Божій. А як усі дивувались усьому, що творив Іісус, Він сказав учням Своїм:

вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.

Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.

Спало ж їм на думку: хто б з них був більший?

Іісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою

і сказав їм: хто прийме це дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між усіма вами, той буде великий.

При цьому Іоанн сказав: Наставнику! ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.

Іісус сказав йому: не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.

Коли ж наближались дні відходу Його з цього світу, Він вирішив іти до Ієрусалима;

і послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли і увійшли у село Самарянське, щоб приготувати Йому;

але там не прийняли Його, бо Він мав вигляд подорожнього, що йде в Ієрусалим.

Побачивши це, учні Його, Яків і Іоанн, сказали: Господи! хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?

Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;

бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.

Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.

Іісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні – гнізда; Син же Людський не має де голову прихилити.

А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи! дозволь мені перше піти і поховати батька мого.

Але Іісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди, благовіствуй Царство Боже.

І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи! тільки дозволь спершу мені попрощатися з домашніми моїми.

Але Іісус сказав йому: хто поклав руку свою на рало і озирається назад, той не благонадійний для Царства Божого.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  9

Апостол

Будьте послідовниками мені, як я Христу.

Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам.

Хочу також, щоб ви знали, що всякому чоловікові глава Христос; глава жінці – чоловік, а глава Христу – Бог.

Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову.

І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена.

Бо якщо жінка не хоче покриватися, то хай і стрижеться; а якщо жінці соромно бути остриженій чи оббритій, хай покривається.

Отож чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка.

Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка;

і не чоловік створений для жінки, а жінка для чоловіка.

Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради Ангелів.

А втім ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі.

Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж – від Бога.

Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою?

Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік ростить волосся, то це для нього безчестя,

але коли жінка ростить волосся, це для неї честь, бо волосся дане їй замість покривала?

Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ні церкви Божі.

Але, пропонуючи це, не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше.

Бо, по-перше, чую, що коли ви сходитесь до церкви, між вами бувають розділення, чому частково і вірю.

Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявились серед вас вмілі.

Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої;

бо кожний спішить раніше від інших їсти свою їжу, так що один лишається голодний, а інший упивається.

Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? чи похвалити вас за це? Не похвалю.

Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Іісус в ту ніч, коли був зраджений, взяв хліб,

і, воздавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, їжте, це є Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене.

Також і чашу після вечері, і промовив: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові; це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене.

Бо кожного разу, коли ви їсте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде.

Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде проти Тіла і Крові Господньої.

Хай же випробовує себе людина, і так хай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї.

Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє.

Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає.

Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі.

Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом.

Тому, браття мої, коли сходитесь на вечерю, чекайте один одного.

А коли хто голодний, то хай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 11

Старий Заповіт

І сталося в той день, коли Мойсей закінчив ставити намет, то він помазав його і освятив його та все його обладнання, і жертовник, і все його обладнання, – він помазав їх і освятив їх. А ізраїльські старійшини принесли дари – дванадцять старійшин своїх родів по батьківській лінії. Це – старійшини племен, це ті, що стоять над переписаними людьми. Вони принесли свій дар перед Господом: шість критих колісниць і дванадцять волів: колісниця – від двох старійшин, і віл – від кожного; і вони доставили їх до намету. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми в них, і хай будуть для службових справ намету свідчення; ти віддаси їх левитам, – кожному згідно з його служінням. І Мойсей, узявши колісниці та волів, передав їх левитам. Дві колісниці й чотирьох волів дав синам Ґедсона – згідно з їхнім служінням; чотири колісниці й вісьмох волів він, через Ітамара, сина священика Аарона, передав синам Мерарі – згідно з їхнім служінням. А синам Каата не дав нічого, бо вони мають справу з речами, які використовуються в служінні у святині – вони на плечах повинні їх переносити. Старійшини також принесли дари на посвячення жертовника, – в той день, коли Мойсей помазав його, – і доставили старійшини свій дар до жертовника. І сказав Господь Мойсеєві: Кожного дня якийсь старійшина нехай приносить свій дар на посвячення жертовника – один старійшина на день. Тож першого дня приніс свій дар Наассон – син Амінадава, старійшина Юдиного племені. Він приніс свій дар: одну срібну миску вагою в сто тридцять сиклів; одну золоту чашу – в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одну кадильницю в десять золотих сиклів, – повну ладану; одного молодого бичка з великої рогатої худоби, одного барана, одне однолітнє ягня – на всепалення; /молодий син корови/ одного козла – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Наассона, сина Амінадава. Другого дня приніс Натанаїл, син Соґара, старійшина племені Іссахара. Він приніс свій дар: одну срібну миску вагою в сто тридцять сиклів; одну срібну чашу – в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одну кадильницю в десять золотих, – повну ладану; одного молодого бичка з великої рогатої худоби, одного барана, одне однолітнє ягня – на всепалення; одного козла – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Натанаїла, сина Соґара. Третього дня – старійшина Завулонових синів, Еліяв – син Хелона. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих, – повна ладану; однин молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення, один козел – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Еліява, сина Хелона. Четвертого дня – старійшина Рувимових синів Елісур, син Седіюра. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотихсиклів, повна ладану; однин молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення; один козел – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Елісура, сина Седіюра. П’ятого дня приніс дар старійшина синів Симеона – Саламіїл, син Сурісадая. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, і обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотихсиклів, повна ладану; однин молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення; і один козел – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Саламіїла, сина Сурісадая. Шостого дня приніс дар старійшина синів Ґада – Елісаф, син Раґуїла. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за священним сиклем – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих, повна ладану; однин молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення, і один козел зі стада – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Елісафа, сина Раґуїла. Сьомого дня приніс дар старійшина синів Єфрема – Елісама, син Еміуда. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих – повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення; і один козел зі стада – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Елісами, сина Еміуда. Восьмого дня приніс дар старійшина синів Манасії – Гамалиїл, син Фадасура. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих – повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення; і один козел зі стада – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Гамалиїла, сина Фадасура. Дев’ятого дня приніс дар старійшина синів Веніамина – Авідан, син Ґадеоні. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих сиклів – повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення, і один козел зі стада – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Авідана, сина Ґедеоні. Десятого дня приніс дар старійшина синів Дана – Ахієзер, син Амісадая. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих сиклів – повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення. І один козел зі стада – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Ахієзера, сина Амісадая. Одинадцятого дня приніс дар старійшина синів Асира Фаґеїл, син Ехрана. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих – повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення, і один козел зі стада – за гріх. А на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Фаґеїла, сина Ехрана. Дванадцятого дня приніс дар старійшина синів Нефталима – Ахіре, син Енана. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, – обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, – для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих – повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня – на всепалення; і один козел зі стада – за гріх. І на жертву спасіння – дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це – дар Ахіре, сина Енана. Це – на  посвячення жертовника, в той день, коли Мойсей його помазав, – від старійшин ізраїльських синів. Срібних мисок – дванадцять, срібних чаш – дванадцять, золотих кадильниць – дванадцять. Сто тридцять сиклів одна миска і сімдесят сиклів одна чаша; весь срібний посуд – дві тисячі чотириста сиклів згідно зі священним сиклем. Золотих кадильниць, повних ладану – дванадцять. Все золото кадильниць – сто двадцять золотих сиклів. Уся худоба для всепалення – дванадцять бичків, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх ягнят; та їхні жертви, та їхні жертви виливання, та дванадцять козлів зі стада – за гріх. Усієї худоби для жертви спасіння – двадцять чотири телиці, шістдесят баранів, шістдесят козлів, шістдесят однолітніх овечок без вади. Це – на посвячення жертовника після того, як він уповноважив його на служіння і помазав його. Коли входив Мойсей у намет свідчення, щоб говорити до Нього, то почув голос Господа, Який промовляв до нього згори від Очищення, що над ковчегом свідчення, між двома херувимами, – Господь говорив з ним.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 7

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії