Читання 14 липня

Читання дня

Євангеліє

Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його, то увійшов у Капернаум.

У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким він дорожив.

Почувши про Іісуса, він послав до Нього старійшин іудейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.

І вони, прийшовши до Іісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,

бо любить народ наш і збудував нам синагогу.

Іісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи! не трудись, бо я недостойний, щоб Ти під покрівлю мою увійшов;

тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; а скажи тільки слово, і одужає слуга мій.

Бо я і підвладний чоловік, але маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.

Почувши це, Іісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.

Посланці, повернувшись в дім, знайшли хворого слугу здоровим. 

Після цього Іісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним йшло багато учнів Його і безліч народу.

Коли ж Він підійшов до воріт міста, якраз виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.

Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.

І, підійшовши, доторкнувся до одра; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе! тобі кажу, встань!

Мертвий, піднявшись, сів і почав говорити; і віддав його Іісус матері його.

І всіх охопив страх і славили Бога, кажучи: великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав народ Свій.

Така чутка про Нього розійшлася по всій Іудеї і по всьому тому краю.

І сповістили про все те Іоанна учні його.

Іоанн, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Іісуса спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?

Вони, прийшовши до Іісуса, сказали: Іоанн Хреститель послав нас до Тебе спитати: чи Ти Той, Котрий має прийти, чи іншого нам чекати?

А в той час Він зцілив багатьох від хвороб і недугів і від злих духів, і багатьом сліпим дарував зір.

І сказав їм Іісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовіствують;

і блаженний той, хто не спокуситься про Мене!

А як відійшли послані Іоанном, Він почав говорити народові про Іоанна: на що ходили ви дивитися в пустиню? чи на тростину, що вітер колише?

На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палацах.

На що ж ви ходили дивитися? на пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.

Це той, про кого написано: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Бо кажу вам: з народжених жінками нема жодного пророка, більшого за Іоанна Хрестителя, але менший в Царстві Божому більший за нього.

І весь народ, що слухав Його, та митарі воздали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим;

а фарисеї і законники відкинули волю Божу про себе,  не хрестившись від нього.

Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього? і до кого вони подібні?

Вони подібні до дітей, що сидять на вулиці, кличуть один одного і кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, і ви не плакали.

Бо прийшов Іоанн Хреститель: ні хліба не їсть, ні вина не п’є; і говорите: в ньому біс.

Прийшов Син Людський: їсть і п’є; і говорите: ось чоловік, Який любить їсти і пити вино, друг митарям і грішникам.

І виправдана премудрість всіма дітьми своїми*.

Один з фарисеїв просив Його, щоб вкусив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.

І ось, жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром

і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.

Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам у собі: якби Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.

Звернувшись до нього, Іісус сказав: Симоне! Я маю щось сказати тобі. Він же говорить: кажи, Вчителю.

Іісус сказав: у одного лихваря було два боржники: один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят,

та коли вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?

Симон відповідав: думаю, що той, котрому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.

І, повернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, а вона слізьми облила ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла;

ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої;

Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.

А тому кажу тобі: прощається багато гріхів її за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.

Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.

Ті, що возлежали з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?

Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе, йди з миром.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  7

Апостол

Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Іісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?

Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі.

Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.

Хіба ми не маємо влади їсти і пити?

Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?

Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?

Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?

Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?

Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог?

Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.

Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?

Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.

Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? що ті, які служать жертовнику, беруть долю від жертовника?

Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовіствування.

Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.

Бо коли я благовіствую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, якщо не благовіствую!

Бо якщо роблю це добровільно, то матиму нагороду; а якщо недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.

За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовіствую про Христа безкорисливо, не користуючись моєю владою в благовіствуванні.

Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;

для тих, що не мають закону,– був як такий, що не має закону (не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу), щоб придбати тих, які не мають закону;

для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.

Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.

Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один одержує нагороду? Так біжіть, щоб одержати.

Усі подвижники стримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного.

І тому я біжу не так, як на невірне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 9

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Повели ізраїльським синам – хай вишлють з табору кожного прокаженого, кожного з виділеннями і кожного нечистого через дотик до мертвої душі. Вишліть таких з табору, – як чоловіка, так і жінку, – і не опоганюватимуть свої табори, в яких Я перебуваю між ними. Так і вчинили ізраїльські сини, і вислали їх поза табір, – як Господь сказав Мойсеєві, так і зробили ізраїльські сини. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: Чоловік чи жінка, які лише вчинять якийсь гріх по відношенню до людини та зовсім не звернуть увагиa, така душа вчинить провину. Тож нехай такий визнає гріх, який вчинив, відшкодує загальну суму за провину й додасть до нього п’яту частинувід того, та й поверне тому, перед ким провинився. Якщо ж та людина не має родича, щоб відшкодувати завдані йому збитки, то втрата, яка віддається Господу, буде для священика – за винятком барана умилостивлення/ викуплення, через якого й відбудеться примирення. І кожний особливий дар з усього, що є святим в ізраїльських синів і який приноситься священикові для Господа, буде належати йому. Освячений дар кожної людини буде належати їй. А що лише людина дасть священикові – його буде. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до ізраїльських синів і скажи їм: Чоловік – той чоловік, який підозрює, що його дружина зрадила його і, зневажаючи, знехтувала ним, і хтось переспав з нею, маючи статеві стосунки, та це було приховане від очей її чоловіка і збережене в таємниці, – тобто, вона заплямувала себе, але проти неї не було свідка, і вона не була схоплена, і на нього найде дух ревнощів, і ревнуватиме свою дружину, а вона справді заплямувала себе, або на нього найде дух ревнощів і він ревнуватиме свою дружину, та вона не заплямувала себе, то нехай такий чоловік приведе свою дружину до священика і за неї принесе дар – десяту частину ефи ячмінного борошна. Він не поллє на нього олії і не покладе на нього ладану, бо це є жертва ревнощів, жертва пригадування, яка нагадує гріх. І приведе її священик, і поставить її перед Господом, і візьме священик у глиняну посудину чистої, живої/ джерельної/ проточної води і трохи землі, що є на долівці в наметі свідчення, і, взявши її, священик кине у воду. І священик поставить жінку перед Господом, і відкриє голову жінки, і покладе у її руки жертву пригадування – жертву ревнощів, а в руці священика буде вода звинувачення, яка наводить це прокляття. Тоді священик візьме у неї клятву і скаже жінці: Якщо з тобою ніхто не переспав, якщо ти, живучи зі своїм чоловіком, не зраджувала, заплямувавши себе, то будь невинною від води звинувачення, яка наводить це прокляття. Якщо ж ти, будучи за своїм чоловіком, зрадила чи заплямувала себе, і тобі дав своє ложе хтось інший, за винятком твого чоловіка, – і закляне священик жінку клятвами цього прокляття, а далі священик скаже жінці, – то нехай дасть тебе Господь на прокляття і зробить закляттям серед твого народу, щоб Господь так учинив, щоб стегно твоє відпало, а живіт твій опухнув; і ця вода, яка наводить прокляття, увійде у твоє нутро, щоб опухнув живіт і відпало твоє стегно. А жінка скаже: Нехай так буде, хай буде так. І священик запише ці клятви на сувої, і вмочить у воду звинувачення, яка наводить прокляття; і він напоїть жінку водою звинувачення, яка наводить прокляття, і ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття. А священик візьме з руки жінки жертву ревнощів і покладе жертву перед Господом, і принесе її до жертовника; і священик візьме з жертви жменю, як частку для  нагадування, і принесе її в жертву на жертовнику, а після цього напоїть жінку водою. І станеться, якщо вона заплямувала себе і приховувала  від свого чоловіка, то ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття, і роздує живіт, і її стегно відпаде, і жінка буде прокляттям серед свого народу. Якщо ж не заплямувала себе, а була чиста, – то не зазнає шкоди і буде здатна до запліднення й народження дітей. Це – закон про ревнощі у випадку, коли заміжня жінка, яка за чоловіком, вчинить зраду і заплямує себе. Або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він ревнуватиме свою дружину, – то поставить свою дружину перед Господом, а священик учинить з нею за всім цим законом. І чоловік буде вільним від гріха, а дружина понесе свій гріх.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 5

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії