Читання 11 липня

Читання дня

Євангеліє

Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Геннісаретського, і побачив Він два човни, що стояли на озері; а рибалки, вийшовши з них, промивали сіті.

Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відпливти трохи від берега і, сівши, повчав народ з човна.

Коли ж перестав учити, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.

Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! ми трудилися всю ніч і нічого не піймали, але по слову Твоєму закину сіть.

Зробивши це, вони піймали дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.

І дали знак товаришам з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.

Побачивши це, Симон Петро припав до колін Іісуса і сказав: Господи! вийди від мене, бо я чоловік грішний.

Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, який зловили;

також і Якова та Іоанна, синів Зеведеєвих, які були товаришами Симона. І сказав Іісус Симонові: не бійся; віднині будеш ловцем людей.

І витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

Коли Іісус був в одному місті, прийшов чоловік увесь в проказі і, побачивши Іісуса, упав ниць і благав Його: Господи! якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.

Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.

І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священникові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.

Але тим більше розповсюджувалася чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від недугів своїх.

А Він відходив у безлюдні місця і молився.

Одного дня, коли Він вчив, і сиділи тут фарисеї і вчителі закону, що поприходили з усіх місць Галілеї та Іудеї і з Ієрусалима, і сила Господня являлася в зціленні хворих,–

ось, принесли деякі на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Іісусом;

і, не знайшовши де пронести його через багатолюдність, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину перед Іісусом.

І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: прощаються тобі гріхи твої.

Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: хто Цей, що богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

Іісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що ви помишляєте в серцях ваших?

Що легше сказати: прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?

Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– сказав Він розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.

І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, і пішов до дому свого, славлячи Бога.

І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страху, говорили: дивні діла бачили ми нині.

І після цього вийшов Іісус і побачив митаря* на ім’я Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: йди за Мною.

І він, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.

І влаштував Йому Левій в домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.

Книжники ж і фарисеї нарікали і говорили учням Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?

Іісус же сказав їм у відповідь: не здорові мають потребу в лікареві, а недужі;

Я прийшов покликати не праведників до покаяння, а грішників.

Вони ж сказали Йому: чому учні Іоаннові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?

Він же сказав їм: чи можете примусити синів чертога весільного поститися, коли з ними наречений?

Але прийдуть дні, коли заберуть від них нареченого, і тоді поститимуть в ті дні.

При цьому сказав їм притчу: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нову розірве, і до старої не підійде латка від нової.

І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, бо молоде вино розірве міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть;

а молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те і друге.

І ніхто, хто пив старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.

 

Євангеліє від Луки,
Глава  5

Апостол

А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки.

Але, щоб уникнути блудодіяння, кожний хай має свою жінку, і кожна жінка хай має свого чоловіка.

Хай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові.

Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка.

Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманням вашим.

А втім це кажу вам як пораду, а не як повеління.

Бо бажаю, щоб усі люди були, як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один так, інший – інакше.

Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я.

Але якщо не можуть стримуватися, хай одружуються: бо краще одружитися, ніж розпалюватися.

А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, – якщо ж розлучиться, то хай буде безшлюбна, або помириться з чоловіком своїм,– і чоловікові не залишати своєї жінки.

Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згідна жити з ним, то він не повинен залишати її; і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згідний жити з нею, не повинна залишати його.

Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, і невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі.

Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, хай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язані; до миру покликав нас Господь.

Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки?

Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах.

Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся.

Обрізання ніщо і необрізання ніщо, а все у виконанні заповідей Божих.

Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний.

Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим.

Бо раб, покликаний в Господі, є вільний у Господі; так само і покликаний вільним є рабом Христовим.

Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей.

У якому стані хто був покликаний, браття, в тому кожен і залишайся перед Богом.

Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього, а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому; отже, по теперішній потребі вважаю за краще, що добре людині залишатися так.

Чи з’єднаний ти з жінкою? не шукай розлучення. Чи залишився без жінки? не шукай жінки.

А втім, якщо і оженишся, не согрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не согрішить. Але такі матимуть скорботи по плоті; а мені вас жаль.

Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, хай будуть так, як ті, що не мають; і хто плаче, як ті, що не плачуть; і хто радіє, як ті, хто не радіє; і хто купує, як ті, хто не купує; і хто користується світом цим, як ті, що не користуються; бо минає образ світу цього.

А я хочу, щоб ви були без турбот. Нежонатий турбується про Господнє, як угодити Господу; а жонатий турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між замужньою і дівицею: незамужня турбується про Господнє, як угодити Господу, щоб бути святою і тілом і духом; а замужня піклується про мирське, як догодити чоловікові.

Кажу це вам на вашу ж користь, не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благопристойно і безустанно служили Господу без розваг.

Якщо ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягши зрілого віку, залишалась такою, той хай робить, як хоче: не согрішить; хай такі виходять заміж.

А хто непохитно твердий у серці своїм і не будучи стиснений потребою, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберігати свою діву, той добре робить.

Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а той, хто не видає, робить краще.

Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помре її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі.

Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, і я маю Духа Божого.

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 7

Старий Заповіт

І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Ізраїльські сини нехай ставають табором таким чином: кожний, наступний до нього, згідно зі своїм підрозділом, за своїми прапорами й за своїми родами по батьківській лінії. Ізраїльські сини ставатимуть табором навпроти намету свідчення, довкола нього. Ті, хто ставатиме табором першим, до сходу, – це підрозділ табору Юди зі своїми військовими силами; старійшина Юдиних синів – Наассон, син Амінадава. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сімдесят чотири тисячі шістсот чоловік. А ті, хто наступним ставатиме табором, – це плем’я Іссахара; старійшина синів Іссахара – Натанаїл, син Соґара. Його військові сили, які пройшли перепис, складали п’ятдесят чотири тисячі чотириста. А ті, хто наступним ставатиме табором біля них, – це плем’я Завулона; старійшина синів Завулона – Еліяв, син Хелона. Його військові сили, які пройшли перепис, складали п’ятдесят сім тисяч чотириста. Всі, хто пройшов перепис з табору Юди, – це сто вісімдесят шість тисяч чотириста чоловік. Вони рушатимуть першими. Підрозділ табору Рувима, з їхніми військовими силами, буде на півдні; старійшина Рувимових синів – Елісур, син Седіура. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок шість тисяч п’ятсот. А ті, хто наступним після нього ставатиме табором, – це плем’я Симеона; старійшина синів Симеона – Саламіїл, син Сурісадая. Його військові сили, які пройшли перепис, складали п’ятдесят дев’ять тисяч триста. А ті, хто наступним після нього ставатиме табором, – це плем’я Ґада; старійшина синів Ґада – Елісаф, син Раґуїла. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. Всі, хто пройшов перепис з табору Рувима, з їхніми військовими силами, – сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят. Вони рушатимуть другими.  А намет свідчення і табір левитів буде встановлений посередині таборів. Як будуть ставити табір, так будуть і рушати, – кожний наступний за своїм порядком. Підрозділ табору Єфрема з їхніми військовими силами буде до моря (до заходу); старійшина Єфремових синів – Елісама, син Еміуда. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок п’ять тисяч. А ті, хто наступним ставатиме табором, – це плем’я Манасії; старійшина синів Манасії – Гамалиїл, син Фадасура. Його військові сили, які пройшли перепис, становлять тридцять дві тисячі двісті. А ті, хто наступним ставатиме табором, – це плем’я Веніамина; старійшина Веніаминових синів – Авідан, син Ґадеоні. Його військові сили, які пройшли перепис, складали тридцять п’ять тисяч чотириста. Всі, хто пройшов перепис з табору Єфрема, з їхніми військовими силами, – сто вісім тисяч сто. Вони рушатимуть третіми. Підрозділ табору Дана, з їхніми військовими силами, буде до півночі; старійшина синів Дана – Ахієзер, син Амісадая. Його військові сили, які пройшли перепис, складали шістдесят дві тисячі сімсот. А ті, хто наступним після нього ставатиме табором, – це плем’я Асира; старійшина Асирових синів – Фаґеїл, син Ехрана. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок одну тисячу п’ятсот. А ті, хто наступним ставатиме табором, – це плем’я Нефталима; старійшина синів Нефталима – Ахіре, син Айнана. Його військові сили, які пройшли перепис, становлять п’ятдесят три тисячі чотириста. Всі, хто пройшов перепис з табору Дана, з їхніми військовими силами, – сто п’ятдесят сім тисяч шістсот. Вони рушатимуть останніми, за їхнім порядком. Це – перепис ізраїльських синів за їхніми родами по батьківській лінії. Весь перепис таборів з їхніми військовими силами – шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят чоловік. Левити ж не були пораховані між ними, як і заповів Господь Мойсеєві. Тож ізраїльські сини зробили все, що заповів Господь Мойсеєві. Так вони отаборювалися за їхнім порядком, і так рушали, – кожний послідовно за своїми племенами, за родами по батьківській лінії.

Четверта книга Мойсея Числа,
Глава 2

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії