Православіє як наше язичництво, або Про православного Івана Купалу

Блог ректора Відкритого православного університету Георгія Коваленка до свята Різдва Іоанна Хрестителя.

Україна святкує Івана Купала. Про це свято написано у шкільних підручниках. Про це ми побачимо по телебаченню та прочитаємо в газетах. Але в Церкві такого свята майже не знають. В Церкві ми святкуємо Різдво Іоанна Хрестителя — Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього.

Іван і Іоанн — це одне і те ж ім’я, а купають, як і хрестять, у воді. Тобто Іоанн Хреститель і Іван Купала — це майже синоніми. Але як так збіглося, що язичницьке і християнське свято припадають на один день? І чому пам’ятають Купалу і майже не знають Хрестителя?

Старослов’янською «народ» — це «язик». Тобто язичництво — це буквально «народна віра». Коли християнство приходило до народів, які ще не пізнали Христа, то не винищувало природної народної віри, а преображало її. Наповнювало народні звичаї і вірування новим, християнським змістом. Залишало форму і змінювало суть. Так було з Різдвом і колядками, які колись були похвалою Коляді, а сьогодні є народною театрально-поетичною проповіддю Христа.

Так сталося і з Купалою. Церква не заборонила свято, а наповнила його новим змістом. Про це свідчить хоча б те, що немає у язичників ІВАНА Купали, а є свято Купала. Тобто Іван Купала – це просто ім’я Іоанна Хрестителя на давньослов’янський манір.

Але є все ж таки велика різниця між християнством і язичництвом. Язичництво — це сліпа віра, магія і поклоніння стихіям Всесвіту, віра без пізнання Бога. Християнство — це віра в Бога, Який втілився. Віра в Бога, Який заради спасіння людини приніс самого Себе в жертву; віра в Бога, Який був розіп’ятий, помер, але переміг смерть, воскрес з мертвих і відкрив людям двері до вічного життя.

Сьогодні в Україні народна віра — це християнство. Віра Київської Русі, віра Козацької держави, наших дідів і прадідів, наших бабусь і прабабусь, які зберегли її за часів богоборчої радянської влади.

Існує спокуса перетворити християнство на неоязичництво. Таким воно може стати, коли віруюча людина не є просвічена внутрішнім сердечним знанням Христа, не будує своє життя у відповідності до заповідей Божих і Євангелія, а приділяє увагу виключно зовнішнім обрядам та традиціям, не знає і не намагається пізнати суть церковного свята і церковної служби.

У випадку з Іваном Купалою — це втрата християнського змісту свята. Це те саме розрізнення Купали і Хрестителя. Для християн немає свята Купали, а є свято Різдва Іоанна Хрестителя, або іншими словами — Різдво Івана Купали. Різдво того останнього найбільшого серед пророків — Предтечі і Хрестителя Господнього. Який сказав, що йому належить умалитися, а Христу зростати. Так і нам належить все менше акцентуватися на зовнішніх формах наших народних свят, а все більше намагатися дійти до змісту події і християнської суті святкування.

Як існує тіло і душа, так і наші свята повинні мати форму і зміст. І якщо наша душа — християнська, то і зміст наших свят має бути християнським. І як тіло є храмом душі, так і зовнішні форми святкування мають бути наповнені зрозумілими християнськими образами.

Саме тоді можна буде казати, що Православіє — це наша народна віра, а Іван Купала — це Іоанн Хреститель.

Зі святом Іоанна (Івана) Хрестителя (Купали) Вас, брати і сестри!

За матеріалами блогу Георгія Коваленка 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *