Читання 3 липня

Читання дня

Євангеліє

Негайно вранці первосвященники зі старійшинами та книжниками і весь синедріон зібрали раду і, зв’язавши Іісуса, відвели і видали Пілатові.

Пілат спитав Його: Ти Цар Іудейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.

І первосвященники звинувачували Його багато в чому.

Пілат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш? бачиш, як багато звинувачень проти Тебе.

Але Іісус і на це нічого не відповідав, так що Пілат дивувався.

На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.

Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.

І народ почав кричати і просити Пілата про те, що він завжди робив для них.

Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?

Бо знав, що первосвященники через заздрість видали Його.

Та первосвященники підбурили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.

Пілат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Іудейським?

Вони знову закричали: розіпни Його.

Пілат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Але вони ще дужче закричали: розіпни Його.

Тоді Пілат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,

і одягли Його в багряницю, та сплівши терновий вінець, поклали на Нього;

і почали вітати Його: радуйся, Царю Іудейський!

І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялись Йому.

Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’ясти.

І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.

І привели Його на місце Голгофу, що означає: Лобне місце.

І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.

Ті, що розпинали Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.

Була третя година і розп’яли Його.

І був напис вини Його: Цар Іудейський.

З Ним розп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.

І збулося слово Писання: і до злочинців причислений (Іс. 53,12).

Ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні будуєш!

спаси Себе Самого і зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!

Христос, Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.

О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.

О дев’ятій годині Іісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Ламма савахфані? – що значить: Боже Мій! Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що тут стояли, почувши те, говорили: Він кличе Іллю.

А один побіг, наповнив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.

Іісус же, скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.

Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, що Він, так скрикнувши, іспустив дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.

Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними була і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,

які і тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Ієрусалима.

І як настав уже вечір,– бо була п’ятниця, тобто день перед суботою,–

прийшов Йосиф із Аримафеї, славнозвісний радник, який і сам чекав Царства Божого, насмілився прийти до Пілата просити тіла Іісусового.

Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його: чи давно помер?

І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.

Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.

Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  15

Апостол

Павел, волею Божою покликаний Апостол Іісуса Христа, і Сосфен брат, церкві Божій у Корінфі, освяченим у Христі Іісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Іісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Іісусі, бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, – тому що свідчення Христове утвердилося у вас, – так що ви не маєте недостатку ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Іісуса Христа,

Котрий і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Іісуса Христа.

Вірний Бог, Котрим покликані ви до єднання з Сином Його Іісусом Христом, Господом нашим.

Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділень, а щоб ви з’єднані були в одному дусі та в одних думках.

Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.

Я розумію те, що у вас говорять: я – Павлів; я – Аполлосів; я – Кифін; а я – Христовий.

Хіба ж розділився Христос? хіба Павел розп’явся за вас? чи в ім’я Павлове ви хрестилися?

Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Кріспа та Гаія, щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я.

Хрестив же і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.

Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.

Бо слово про хрест для тих, хто гине, безумство є, а для нас, хто спасаємось,– сила Божа.

Бо написано: погублю мудрість мудреців, і розум розумних відкину (Іс. 29,14).

Де мудрець? де книжник? де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?

Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то благоугодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих.

Бо й іудеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрості; а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство, для самих же покликаних, іудеїв і еллінів,– Христа, Божу силу і Божу премудрість; бо немудре Боже мудріше людей, і немічне Боже сильніше людей.

Погляньте, браття, хто ви, покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; але Бог вибрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще вибрав Бог, щоб скасувати значуще, – для того, щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.

Від Нього і ви в Христі Іісусі, Котрий став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та викупленням, щоб було, як написано: хто хвалиться, хай хвалиться Господом (Ієр. 9,24).

 

Перше послання до корінфян святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

1 Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до священиків, синів Аарона, та скажи їм: Хай вони не оскверняються, торкаючись до померлих зі свого народу, 2 хіба що до свого найближчого родича: через батька, матір, синів, дочок, через брата 3 чи через незайману, близьку йому сестру, ще не видану заміж, – йому можна осквернитися тільки через них. 4 Поза цим хай він раптово не оскверняється у свому народі, щоб не опоганити себе. 5 Не виголюйте собі на голові лисини за мерця; хай вони не обголюють собі вигляду бороди і не вирізують на своїх тілах нарізів. 6 Нехай будуть святими для свого Бога і не опоганюють ім’я свого Бога, бо вони приносять Господні жертви, дари свого Бога, – тож нехай будуть святими.

7 Хай не беруть собі за жінку розпусниці, опоганеної чи жінки, відпущеної її чоловіком, бо священик є святим для Господа, свого Бога, 8 і він освячуватиме його. Він приносить дари Господа, вашого Бога, нехай буде святим, бо Я, Господь, який освячує їх, – святий. 9 Якщо дочка якогось священика опоганиться, чинячи розпусту, то вона опоганює ім’я свого батька – нехай така буде спалена у вогні.

10 А вищий від своїх братів священик, на голову якого було полито олію помазання, і який був посвячений, щоб одягати ризи, – хай не знімає з голови клобука, не роздирає риз, 11 і не входить до жодної померлої душі; хай не оскверняється ні через свого батька, ні через свою матір. 12 Хай він не виходить зі святих приміщень і не опоганює те, що посвячене його Богові, бо на ньому – свята олія, помазання Боже. Я – Господь. 13 За дружину він може взяти лише дівчину зі свого роду; 14 вдови, відпущеної, опоганеної чи розпусниці – таких хай він не бере, але нехай візьме за дружину тільки дівчину зі свого роду, 15 – і не опоганить своїх нащадків у своєму народі; Я – Господь, Який його освячує.

16 Господь промовив до Мойсея, кажучи: 17 Скажи Ааронові: Жодний чоловік із твого роду у ваших майбутніх поколіннях, якщо у нього буде якась вада, хай не приходить приносити дари свому Богові. 18 Хай не приходить жодний чоловік, у якого буде якась вада: жодний кульгавий чоловік, чи сліпий, чи зі знівеченим носом, чи з відсіченими вухами, 19 чи чоловік, у якого буде перелом руки або перелом ноги, 20 чи горбатий, чи з більмом або хворими повіками на оці, чи чоловік, у якого буде злоякісна короста чи парші, чи з одним яєчком, – 21 ніхто з нащадків священика Аарона, у кого буде будь-яка вада, хай не наближається, щоб приносити жертви твоєму Богові, бо у нього є вада, – хай він не приходить приносити Божі дари. 22 Божі дари – це святе святих, – і він може їсти зі святого; 23 тільки хай не підходить до завіси й не наближається до жертовника, бо він має ваду. Хай не опоганює святині свого Бога, бо Я є Господь, яких їх освячує.

24 Так Мойсей і промовляв до Аарона та його синів і до всіх синів Ізраїля.

 

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 21

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії