Читання 26 червня

Читання дня

Євангеліє

І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі.

І через шість днів взяв Іісус Петра, Якова та Іоанна, і вивів їх одних на гору високу, і преобразився перед ними:

одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як білильник не може вибілити на землі.

І з’явився їм Ілля з Мойсеєм; і розмовляли з Іісусом.

При цьому Петро сказав Іісусові: Равві! добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один, та Іллі один.

Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.

І з’явилась хмара і огорнула їх, і зійшов голос з хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте.

І, раптом подивившись навкруги, нікого вже з собою не бачили, крім одного Іісуса.

Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розказувати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

І вони утримали в собі це слово, питаючи один одного, що значить: воскреснути з мертвих.

І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?

Він же відповідав їм: правда, Ілля повинен прийти раніше і приготувати все; і Синові Людському, як написано про Нього, належить багато постраждати і бути зневаженим.

Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили з ним, як хотіли, як написано про нього.

Прийшовши до учнів, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.

І відразу, побачивши Його, весь народ здивувався, і, підбігаючи, вітали Його.

Він запитав книжників: про що сперечаєтеся з ними?

Один з народу сказав у відповідь: Учителю! я привів до Тебе мого сина, одержимого духом німим:

де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.

Відповідаючи йому, Іісус сказав: о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.

І привели його до Нього. Як тільки біснуватий побачив Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.

Іісус запитав батька його: як давно це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;

дуже часто дух кидав його у вогонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо щось можеш, змилосердься над нами, допоможи нам.

Іісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.

І відразу батько отрока викрикнув крізь сльози: вірую, Господи! допоможи моєму невір’ю.

Іісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі велю: вийди з нього і більше не входь у нього.

І, скрикнувши та сильно стряснувши його, вийшов; і він став, наче мертвий, так що багато хто говорили, що він помер.

Але Іісус, взявши його за руку, підняв його; і він встав.

Коли Іісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не могли вигнати його?

І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.

Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався.

Бо вчив учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських і вб’ють Його, і, вбитий, Він на третій день воскресне.

Але вони не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.

Прийшов до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?

Вони мовчали; бо дорогою міркували між собою, хто більший.

І, сівши, покликав дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, хай буде з усіх останнім і всім слугою.

І, взявши дитя, поставив його посеред них і, обнявши його, сказав їм:

хто прийме в ім’я Моє одного з таких дітей, той Мене приймає; а хто Мене прийме, той не Мене приймає, а Того, Хто послав Мене.

При цьому Іоанн сказав: Учителю! ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо не ходить за нами.

Іісус сказав: не забороняйте йому, бо ніхто, сотворивши чудо іменем Моїм, не може скоро злословити Мене.

Бо хто не проти вас, той за вас.

І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.

А хто спокусить одного з малих цих, віруючих в Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.

І якщо спокушає тебе рука твоя, відітни її: краще тобі калікою ввійти в життя, ніж з двома руками йти в геєну, у вогонь невгасимий,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

І якщо нога твоя спокушає тебе, відітни її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж з двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну,

де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає.

Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю осолиться.

Сіль – добра річ; а якщо сіль несолона буде, чим ви її поправите? Майте сіль у собі, і майте мир між собою.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  9

Апостол

Отже, питаю: невже Бог відкинув народ Свій? Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин, з сім’я Авраамового, з коліна Веніамінового.

Не відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? як він скаржиться Богові на Ізраїль, кажучи:

Господи! пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і моєї душі шукають (3 Цар. 19,14).

Що ж говорить йому Божа відповідь? Я зберіг Собі сім тисяч чоловік, які не преклонили коліна перед Ваалом (3 Цар. 19,18).

Так і тепер, за вибранням благодаті, зберігся остаток.

Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.

Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; вибрані ж одержали, а інші озлобилися, як написано: Бог дав їм духа сонливості, очі, якими не бачать  і вуха, якими не чують, аж до цього дня (Втор. 29,4; Іс. 29,10).

І Давид говорить: хай буде трапеза їх сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм; хай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній хай назавжди зігнеться (Пс. 68,23–24).

Отож питаю: невже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти? Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревність.

Якщо ж падіння їхнє – багатство світові, і зменшення їхнє – багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.

Вам кажу, язичникам. Як Апостол язичників, я прославляю служіння моє.

Чи не збуджу ревності у рідних моїх по плоті і чи не спасу декого з них?

Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?

Якщо початок святий, то й ціле; і якщо корінь святий, то й гілки.

Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою маслиною, прищепився на місце їхнє і став спільником кореня та соку маслини, то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь тримаєш, а корінь тебе.

Скажеш: гілки відломилися, щоб мені прищепитися.

Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не гордись, а бійся.

Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.

Отож бачиш благість і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше і ти будеш відсічений.

Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знов прищепити їх.

Бо коли ти, відсічений від дикої за природою маслини, прищепився до доброї маслини, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї маслини.

Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці,– щоб ви не мріяли про себе,– що осліплення Ізраїля сталося частково, доки  ввійде повна кількість язичників; таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: прийде від Сіону Визволитель, і відверне нечестя від Якова.

Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні (Іс. 27,9; 59, 20–21).

Щодо благовістя, вони вороги заради вас; а щодо вибрання – улюблені Божі заради отців.

Бо дари і покликання Боже непорушні.

Як і ви колись противились Богові, а нині помилувані через непокору їхню, так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.

Бо всіх Бог тримає у непокорі, щоб усіх помилувати.

О, глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недосліджені путі Його!

Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? (Іс. 40,13).

Або хто дав Йому наперед, щоб Він повинен був віддати?

Бо все із Нього, Ним і до Нього. Йому слава повіки, амінь.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 11

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи:

Ось закон про прокаженого. Того дня, якого він очиститься, нехай він буде приведений до священика. А священик нехай вийде за табір, і нехай священик вчинить огляд; і ось – якщо ураження проказою у прокаженого виздоровлює, то нехай священик звелить, – і для того, хто очистився, візьмуть дві живі чисті пташки, кедрове дерево, багряну пряжу та гісоп. Нехай священик звелить, – і одну пташку заріжуть до глиняної посудини, над джерельною водою. Тоді він візьме живу пташку, – її та кедрове дерево, багряну пряжу та гісоп, – вмочить їх та живу пташку у кров пташки, зарізаної над джерельною водою, і сім разів обкропить очищеного від прокази, – і той буде чистий. А живу пташку відпустить у поле. А очищений нехай випере свій одяг, поголить усе своє волосся та помиється у воді – й буде чистий. І після цього ввійде до табору та сім днів перебуватиме поза своїм домом. І буде, – сьомого дня нехай він ще раз поголить усе своє волосся: свою голову, бороду і брови, – нехай поголить усе своє волосся; і нехай випере одяг та помиє водою своє тіло – й буде чистий.

А восьмого дня нехай візьме двох однолітніх ягнят без вади, одну однолітню вівцю без вади, три десятих частини ефи питльованого борошна для хлібної жертви, замішеного на олії, й один лог олії; і священик, який очищує, поставить людину, яка очищується, та ці дари перед Господом, біля входу в намет свідчення. Священик візьме одне ягня і принесе його в жертву за переступ разом із логом олії, й відлучить це як жертву відлучення перед Господом. І нехай заріжуть ягня на місці, де ріжуть жертви всепалення та жертви за гріх, – на святому місці. Бо жертва за гріх, як і жертва за переступ, є для священика. Це є святе святих. Відтак священик візьме крові жертви за переступ й нанесе її священик на мочку правого вуха того, хто очищується, на кінчик правої руки й на кінчик правої ноги. Далі священик, узявши з лога олії, наллє на свою власну ліву руку, вмочить палець правої руки в олію, що на лівій руці, та сім разів покропить пальцем перед Господом. Олію ж, яка залишиться на руці, нехай священик нанесе на мочку правого вуха того, хто очищується, на кінчик правої руки й на кінчик правої ноги – на місце крові жертви за переступ. Олію ж, яка залишиться на руці священика, нехай священик виллє на голову очищеного і нехай звершить священик за нього викуплення перед Господом. Відтак нехай священик принесе жертву за гріх і нехай звершить священик викуплення за того, хто очищається, від його гріха. Після цього нехай священик заріже жертву всепалення; і нехай священик піднесе всепалення та хлібну жертву на жертовник перед Господом. Так священик звершить за нього викуплення, і він буде очищений.

Якщо ж він був би бідний, і його рука не знаходила б цього, то нехай візьме одне ягня за те, чим допустився переступу, на жертву відділення, щоб звершити за нього викуплення; десяту частину ефи питльованого борошна, замішеного на олії, на хлібну жертву; один лог олії та дві горлиці або двох голубенят, які його рука знайде, – й одне буде на жертву за гріх, а друге – на всепалення. І восьмого дня нехай принесе їх для свого очищення до священика, до входу в намет свідчення, перед Господом. І нехай священик, взявши ягня жертви за переступ та лог олії, покладе їх як жертву покладання перед Господом. Тоді нехай він заріже ягня жертви за переступ. І візьме священик крові жертви за переступ, й нанесе на мочку правого вуха того, хто очищується, на кінчик правої руки й на кінчик правої ноги. Відтак нехай священик наллє на свою власну ліву руку олії і пальцем правої руки нехай священик покропить сім разів перед Господом олією, що на його лівій руці. І нехай священик нанесе олії, що на його руці, на мочку правого вуха того, хто очищується, на кінчик його правої руки й на кінчик його правої ноги – на місце крові жертви за переступ. А те, що залишиться з олії, що на руці священика, нехай священик виллє на голову очищеного, й нехай священик звершить за нього викуплення перед Господом. Відтак нехай він принесе одну з горлиць чи одне з голубенят – відповідно до того, що знайшла його рука: одне – на жертву за гріх, а друге – на всепалення, разом з хлібною жертвою. Так священик звершить за того, хто очищується, викуплення перед Господом. Такий закон про того, в кого є ураження проказою, і того, хто не знаходить рукою необхідного для свого очищення.

Господь промовив до Мойсея та Аарона, кажучи:

Як увійдете в землю ханаанців, яку Я даю вам у власність, і Я пошлю вам ураження проказою в домах землі вашої власності, то нехай той, чиїм є дім, прийде та сповістить священикові, кажучи: Щось схоже на ураження появилося в моєму домі. І перед тим, як священик, ввійшовши, огляне ураження, нехай священик звелить повиносити з дому речі, – і те, що було б у домі, не стане нечистим. Після цього нехай священик увійде, щоб обстежити дім, і якщо побачить, що ураження на стінах дому – зеленуваті або червонуваті заглиблення, і їхній вигляд – глибший від поверхні стін, то нехай священик вийде з дому до входу дому й нехай священик ізолює той дім на сім днів. Сьомого дня нехай священик повернеться і знову огляне дім. І ось – якщо ураження поширилося по стінах дому, то нехай священик звелить, – й нехай камені, на яких є ураження, виймуть і викинуть їх на нечисте місце поза містом, а дім нехай обшкребуть зсередини довкола і висиплють тиньк на нечисте місце поза містом. Тоді нехай візьмуть інші обшкрябані камені й поставлять замість тих каменів, і нехай візьмуть інший тиньк та обтинькують дім. Якщо ж після того, як камені вийнято, і як дім обшкрябано та обтиньковано, ураження повернеться знову і з’явиться в тому домі, то нехай священик прийде і вчинить огляд, – і якщо ураження поширюється по домі, то це є злоякісна проказа в домі, він – нечистий. Нехай той дім розвалять, а дерево з нього, каміння з нього та весь тиньк нехай винесуть на нечисте місце поза містом. Хто ввійде до того дому впродовж усього часу, коли він ізольований, буде нечистим до вечора. А хто спатиме у тому домі, нехай випере свій одяг, – і буде нечистим до вечора; і хто їстиме у тому домі, нехай випере свій одяг, – і буде нечистим до вечора. Якщо ж священик, прийшовши, ввійде і побачить, що після того, як дім був обтинькований, ураження зовсім не поширюєтьсяl по домі, то нехай священик оголосить той дім чистим, бо ураження пройшло. Нехай він візьме дві живі чисті пташки, кедрове дерево, багряну пряжу та гісоп, щоб очистити той дім, і нехай заріже одну пташку до глиняної посудини, над джерельною водою; тоді нехай візьме кедрове дерево, багряну пряжу, гісоп та живу пташку, вмочить їх у кров пташки, зарізаної над джерельною водою, і сім разів обкропить ними дім, і очистить той дім кров’ю пташки, джерельною водою, живою пташкою, кедровим деревом, гісопом та багряною пряжею. А живу пташку нехай відпустить поза містом у поле. Так він звершить за дім викуплення, – і він буде чистий. Такий закон про будь-яке ураження проказою, про парші, про проказу на одязі та в домі, про рубець, про пляму та про блискуче місце, щоби вказати, коли вони нечисті й коли стають чисті. Такий закон про проказу.

 

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 14

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії