Читання 24 червня

Читання дня

Євангеліє

Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Ієрусалима,

і, побачивши деяких з учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли.

Бо фарисеї і всі іудеї, додержуючись передань старців, не їдять, не помивши старанно рук;

і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.

Потім питають Його фарисеї і книжники: чому учні Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб немитими руками?

Він сказав їм у відповідь: добре пророкував про вас, лицемірів, Ісаія, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене,

але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських (Іс. 29,13).

Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмивання чаш і кухлів, і робите багато іншого, цьому подібного.

І сказав їм: чи добре, що ви відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?

Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить батька або матір, хай смертю помре (Вих. 20,12; 21,17).

А ви кажете: хто скаже батькові чи матері: корван, тобто дар Богові те, чим би ти від мене користувався,

тому ви вже дозволяєте нічого не робити для батька свого або матері своєї,

відкидаючи слово Боже переданням вашим, яке ви встановили; і робите багато чого, цьому подібного.

І, покликавши весь народ, говорив їм: слухайте Мене всі і розумійте:

ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину.

Якщо хто має вуха слухати, хай слухає!

І коли Він увійшов у дім від народу, учні Його спитали Його про притчу.

Він сказав їм: невже і ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?

Бо входить їй не в серце, а в черево, і виходить геть, чим знищується всяка їжа.

Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.

Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,

крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство,–

все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.

І, попростувавши звідти, прийшов у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось впізнав Його; але не міг утаїтися.

Бо почула про Нього жінка, в якої дочка одержима була нечистим духом, і, прийшовши, припала до ніг Його;

а жінка та була язичниця, родом сірофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

Іісус же сказав їй: дай перше насититись дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.

Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти у дітей.

І сказав їй: за це слово, іди; біс вийшов із твоєї дочки.

І, прийшовши до свого дому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить на постелі.

Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Іісус знову пішов до моря Галілейського через околиці Десятиграддя.

Привели до Нього глухого і гугнявого і благали Його, щоб поклав на нього руку.

Іісус, одвівши його вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, плюнувши, доторкнувся до язика його;

і, піднявши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто: відкрийся.

І відразу відкрився у нього слух і розв’язались пута язика його, і почав говорити чисто.

І наказав їм, щоб нікому не розказували. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.

І надто дивувалися та говорили: все добре робить,– глухим дає чути, і німим – говорити.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  7

Апостол

Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені в Дусі Святому, що велика мені печаль і беззупинний біль серцю моєму: я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, тобто ізраїльтян, яким належать усиновлення і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітниці; їхні й отці, і від них Христос по плоті, сущий над усім Бог, благословенний навіки, амінь.

Та не те, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; і не всі діти Авраама, які від сім’я його, але сказано: в Ісаакові наречеться тобі потомство (Бут. 21,12).

Тобто не діти тілесні є діти Божі; а діти обітниці визнаються за потомство.

Слово ж обітниці таке: в цей же час прийду, і буде у Сарри син (Бут. 18,10).

І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в один час двох синів від Ісаака, отця нашого.

Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася у вибранні не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: більший служитиме меншому (Бут. 25,23), як і написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів (Мал. 1,2–3).

Що ж скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні.

Бо Він говорить Мойсеєві: кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію (Вих. 33,19).

Отож помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто подвизається, а від Бога, Котрий милує.

Бо Писання говорить фараонові: на те саме Я й поставив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землі (Вих. 9,16).

Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.

Ти скажеш мені: за що ще звинувачує? бо хто може противитися волі Його?

А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму творцеві: навіщо ти мене так зробив?

Хіба не має влади гончар над глиною, щоб з тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?

Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників?

Як і в Осії говорить: не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою (Ос. 2,23).

І на тому місці, де сказано їм: ви не Мій народ, там вони названі будуть синами Бога живого (Ос. 1,10).

Ісаія ж провіщає про Ізраїль: хоча б синів Ізраїлевих було числом, як піску морського, тільки остаток спасеться; бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне звершить Господь на землі (Іс. 10,22–23).

І, як провістив Ісаія: коли б Господь Саваоф не залишив нам сім’я, то ми стали б, як Содом, і були б подібні до Гоморри (Іс. 1,9).

Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри.

А Ізраїль, який шукав закону праведності, до закону праведності не досягнув.

Чому? тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, як написано: ось, кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, віруючий в Нього, не посоромиться (Іс. 8,14; 28,16).

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 9

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів та скажи їм: Жінка, яка завагітніє й народить хлопчика, буде сім днів нечистою – буде нечистою як у дні відлучення її місячних. А восьмого дня нехай обріже його крайню плоть. Відтак нехай перечекає ще тридцять три дні в нечистому крововиділенні; хай не доторкається ні до чого святого і не входить до святині, доки не завершаться дні її очищення. Якщо ж вона народить дівчинку, то буде двічі по сім днів нечистою, як в час місячних; відтак нехай перечекає ще шістдесят шість днів в нечистому крововиділенні. А коли завершаться дні її очищення за сина чи за дочку, нехай вона принесе до священика, до входу в намет свідчення, безвадне однолітнє ягня на всепалення та голубеня або горлицю на жертву за гріх. І нехай священик принесе його перед Господом, і звершить за неї викуплення, – й очистить її від її крововиділення. Такий закон про жінку, яка народить хлопчика або дівчинку. Якщо ж її рука не знайде достатнього для ягняти, то нехай вона візьме дві горлиці або двох голубенят: одне – на всепалення, а друге – на жертву за гріх. І нехай священик звершить за неї викуплення, – й вона стане чистою.

 

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 12

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії