Читання 22 червня

Читання дня

Євангеліє

І прийшли на інший берег моря, в країну Гадаринську.

І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав нечистого духа,

він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами,

бо багато разів він був скутий кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його;

завжди, вночі та вдень, у гробах і горах, кричав він та бився об каміння;

побачивши ж Іісуса здалеку, прибіг і поклонився Йому,

і, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Іісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!

Бо Іісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка.

І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо нас багато.

І багато просили Його, щоб не висилав їх геть з країни тієї.

Паслось же там біля гори велике стадо свиней.

І просили Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них.

Іісус відразу дозволив їм. І, вийшовши, нечисті духи увійшли в свиней; і кинулось стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі.

Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті та в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося.

Приходять до Іісуса і бачать, що той, що біснувався, в якому був легіон, сидить і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися.

Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней.

І почали благати Його, щоб відійшов від околиць їхніх.

І коли Він увійшов у човен, той, що біснувався, просив Його, щоб бути з Ним.

Але Іісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що сотворив з тобою Господь і як помилував тебе.

І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Іісус; і всі дивувалися.

Коли Іісус знову переправився в човні на той бік, зібралось до Нього багато народу; Він був біля моря.

І ось, приходить один з начальників синагоги, на ім’я Іаір, і, побачивши Його, падає до ніг Його

і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і зосталася жива.

Іісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього.

Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років,

багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не отримала ніякої користі, але їй ще погіршало,–

почувши про Іісуса, підійшла ззаду в народі і доторкнулась до одежі Його,

бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю.

І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула в тілі, що зцілилася від недуги.

У той же час Іісус, відчувши Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, повернувся в народі і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї?

Учні сказали Йому: Ти бачиш, що народ тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене?

Але Він дивився довкола, щоб бачити ту, яка зробила це.

Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.

Він же сказав їй: дочко! віра твоя спасла тебе; іди з миром і будь здорова від недуги твоєї.

Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя?

Але Іісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй.

І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.

Приходить у дім начальника синагоги і бачить збентеження і тих, що плакали та дуже голосили.

І, увійшовши, говорить їм: чого бентежитесь і плачете? дівчина не вмерла, а спить.

І сміялися з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина.

І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань.

В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, дуже здивувалися.

І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав, щоб дали їй їсти.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  5

Апостол

Хіба ви не знаєте, браття (бо кажу тим, що знають закон), що закон має владу над людиною, доки вона живе?

Заміжня жінка зв’язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.

Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.

Так і ви, браття мої, померли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерті; але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.

Що ж скажемо? Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через закон. Бо я не розумів би і побажання, якби закон не говорив: не побажай (Вих. 20,17).

Але гріх, взявши привід від заповіді, викликав у мені всяку похоть; бо без закону гріх мертвий.

Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер; отак заповідь, що дана для життя, послужила мені на смерть, тому що гріх, взявши привід від заповіді, звабив мене і умертвив нею.

Тому закон святий, і заповідь свята і праведна і добра.

Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні; але гріх, який виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вкрай грішним посередництвом заповіді.

Бо ми знаємо, що закон духовний, а я тілесний, проданий гріху.

Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.

Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, а тому не я вже роблю те, а гріх, що живе в мені.

Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити його, того не знаходжу.

Доброго, якого хочу, не роблю, а зле, якого не хочу, роблю.

Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, а гріх, що живе в мені.

Отож я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, лежить мені зло.

Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду у законі Божому;

але в членах моїх бачу інший закон, що протистоїть законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.

Бідна я людина! хто визволить мене від цього тіла смерті?

Дякую Богові моєму через Іісуса Христа, Господа нашого. Отож той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом законові гріха.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 7

Старий Заповіт

А два Ааронові сини, Надав та Авіюд, узявши кожен свою кадильницю, поклали в них вогню, вкинули в них ладану і принесли перед Господом сторонній вогонь, – якого Господь не велів їм приносити. Тоді від Господа вийшов вогонь і поглинув їх, – і вони померли перед Господом. Мойсей сказав Ааронові: Це те, про що говорив Господь, кажучи: Тими, хто наближається до Мене, Я повинен святитися і в усій громаді повинен прославлятися. Й Аарон розчулився. Тоді Мойсей покликав Місаїла та Елісафана, синів Озіїла, синів брата Ааронового батька, і сказав їм: Підійдіть і заберіть своїх братів від облич святих за табір. Ті підійшли й забрали їх у їхніх хітонах за табір, так, як сказав Мойсей. Тоді Мойсей сказав Ааронові та його синам, які залишилися, Елеазарові й Ітамарові: Не знімайте зі своїх голів клобуків і не роздирайте свого одягу, щоб ви не померли і на всю громаду не впав гнів. Нехай ваші брати, увесь дім Ізраїля, оплакують спалення, яким вони були спалені Господом. А ви не відходьте від входу в намет свідчення, щоб ви не померли, бо на вас – олія помазання, що від Господа. Й вони вчинили згідно зі словом Мойсея. Господь промовив до Аарона, кажучи: Коли входитимете в намет свідчення чи підходитимете до жертовника, ні ти, ні твої сини, що з тобою, не питимете вина чи міцного напою – і не помрете. Це – вічний закон для ваших поколінь, щоб розрізняти між собою святе і несвяте, нечисте і чисте. І навчиш ізраїльських синів усіх законів, які Господь дав їм через Мойсея. Мойсей сказав Ааронові та Аароновим синам, які залишилися, Елеазарові й Ітамарові: Візьміть хлібну жертву, що залишилася з Господніх вогняних приношень, і споживіть опрісноки біля жертовника. Це є святе святих. Споживіть її у святому місці, бо це – закон тобі й закон твоїм синам із Господніх вогняних приношень; так бо мені звелів Господь. Також грудинку жертви відлучення та лопатку жертви відділення споживіть на святому місці – ти, твої сини і твій дім із тобою, – бо це було дано із жертв спасіння ізраїльських синів як закон тобі і як закон твоїм синам. Люди приноситимуть лопатку жертви відділення і грудинку жертви відлучення з вогняними приношеннями жиру, щоб відлучити як жертву відлучення перед Господом, – і це буде тобі, твоїм синам і твоїм дочкам із тобою як вічний закон, як Господь і звелів Мойсеєві. Мойсей розшукувавf козеня жертви за гріх, та виявилося, що воно було спалене! Тож Мойсей розгнівався на Елеазара й Ітамара, Ааронових синів, які залишилися, кажучи: Чому ви не спожили жертви за гріх на святому місці? Адже це – святе святих! Він дав це вам, щоб спожити, щоб ви усунули гріх громади і звершили за них викуплення перед Господом! Адже його крові не було внесено до святого! Споживатимете його перед Його обличчям, всередині, на святому місці, як Господь мені звелів. Тоді Аарон промовив до Мойсея, кажучи: Якщо вони сьогодні принесли свої жертви за гріх і свої всепалення перед Господом, і мені трапились ці речі, – то якщо я споживу жертви за гріх сьогодні, чи буде це приємне для Господа? Мойсей почув це, і йому сподобалося.

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 10

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії