Читання 18 червня

Читання дня

Євангеліє

Через кілька днів знову прийшов Він до Капернаума; і чути було, що Він у домі.

Зразу ж зібралося багато людей, так що вже біля дверей не було місця; і Він говорив їм слово.

І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо;

і, не маючи можливості наблизитись до Нього через багатолюдність, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, прокопавши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений.

Іісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо! прощаються тобі гріхи твої.

Тут сиділи деякі з книжників і помишляли в серцях своїх:

що Він так богохульствує? хто може прощати гріхи, крім одного Бога?

Іісус, відразу дізнавшись духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших?

Що легше? чи сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?

Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи,– говорить розслабленому:

тобі кажу: встань, візьми постіль твою і йди до дому твого.

Він зразу ж встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи нічого такого ми не бачили.

І вийшов Іісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і Він учив їх.

Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів біля митниці, і сказав йому: йди за Мною. І він, вставши, пішов за Ним.

І коли Іісус возлежав у домі його, возлежали з Ним і учні Його і багато митарів та грішників: бо багато їх було, і вони йшли за Ним.

Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили учням Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками?

Почувши це, Іісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, а хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння.

Учні Іоаннові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоаннові та фарисейські постять, а Твої учні не постять?

І сказав їм Іісус: чи можуть постити сини чертогу шлюбного, коли з ними наречений? Доки з ними наречений, не можуть постити.

Прийдуть же дні, коли відбереться від них наречений, і тоді поститимуть у ті дні.

Ніхто до старої одежі не пришиває латки з нової тканини: інакше нове пришите віддере від старого, і дірка буде ще гірша.

І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові.

І довелось Йому в суботу проходити засіяними полями; і учні Його дорогою почали рвати колоски.

І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити?

Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, зголоднів сам і ті, що були з ним?

Як увійшов він у дім Божий за первосвященника Авіафара і їв хліби предложення, яких не повинен їсти ніхто, крім священників, і дав тим, що були з ним?

І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; тому Син Людський є господар і суботи.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  2

Апостол

Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?

Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не перед Богом.

Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Богові і це вмінилося йому у праведність (Бут. 15,6).

Нагорода тому, хто робить, дається не з милості, а за обов’язком.

А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його вміняється у праведність.

Так і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог вміняє праведність незалежно від діл;

блаженні ті, чиї беззаконня прощені, і чиї гріхи відпущені.

Блаженний чоловік, якому Господь не вмінить гріха (Пс. 31,1–2).

Блаженство це належить до обрізання, чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра вмінилася у праведність.

Коли вмінилась? після обрізання чи до обрізання? Не після обрізання, а до обрізання.

І знак обрізання він одержав, як печать праведності через віру, яку мав у необрізанні, так що став отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм вмінилась праведність.

І отцем обрізаних, не тільки тих, що прийняли обрізання, але і тих, що ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав у необрізанні.

Бо не законом дарована Авраамові чи нащадкам його обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.

Якщо спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;

бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.

Отож по вірі, щоб було по милості, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, котрий є отець усім нам

(як написано: Я поставив тебе отцем багатьох народів) перед Богом, Котрому він повірив, Котрий оживляє мертвих і називає неіснуюче, як існуюче (Бут. 17,5).

Він, зверх надії, повірив з надією, через що став отцем багатьох народів, за сказаним: таке численне буде сім’я твоє (Бут. 15,5).

І, не знемігшись вірою, він не помишляв, що тіло його, майже сторічного, вже омертвіло, і утроба Саррина в омертвінні;

не похитнувся в обітниці Божій невірою, а перебував стійким у вірі, віддавши славу Богові

і будучи цілком упевнений, що Він сильний і виконати обіцяне.

Тому і вмінилося йому у праведність.

А втім не тільки щодо нього одного написано, що вмінилося йому,

але й відносно нас; вміниться і нам, віруючим в Того, Хто воскресив з мертвих Іісуса Христа, Господа нашого,

Котрий був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 4

Старий Заповіт

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Звели Ааронові та його синам, кажучи: Ось закон про всепалення. Саме всепалення буде всю ніч аж до ранку на вогнищі, на жертовнику, а вогонь жертовника буде підтримуватися на ньому і не гаситиметься. А вранці священик вдягне лляний хітон, а на своє тіло вдягне лляні спідні штани, й забере з жертовника попіл, на який вогонь спалить жертву всепалення, й покладе його біля жертовника. Відтак здійме свій одяг і вдягне інший одяг; тоді винесе той попіл за табір, на чисте місце. Вогонь на жертовнику буде підтримуватися на ньому й не гаситиметься: священик зранку розпалюватиме на ньому дрова, складатиме на ньому всепалення і кластиме на ньому жир жертв спасіння. Вогонь на жертовнику буде постійно підтримуватися й не гаситиметься. Ось закон про хлібну жертву, що її приноситимуть сини Аарона перед Господа до переду жертовника. Священик надбере звідти пригорщею частину питльованого борошна хлібної жертви разом з її олією та з її ладаном, що буде на хлібній жертві, й принесе на жертовник пам’ятну частку із неї у вогняне приношення, приємні пахощі Господу. А те, що з неї залишиться, їстиме Аарон та його сини. Вона має споживатися прісною на святому місці, – у дворі намету свідчення споживатимуть її. Хай вона не буде спечена заквашеною. Я віддав її їм як частку з Господніх вогняних приношень; вона є святе святих, так само, як жертва за гріх і як жертва за переступ. Будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків може їсти її – це вічний закон для ваших поколінь – з Господніх вогняних приношень. Кожен, хто доторкнеться до них, буде освячений. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Ось дар Аарона та його синів, який вони мають принести Господу в день, коли ти його помажеш: десята частина ефи питльованого борошна у хлібну жертву постійно, – половина з нього вранці й половина з нього ввечері. Нехай воно буде приготоване на сковороді, на олії, вимішеним; нехай він принесе його кружальцями як жертву із шматків, жертву на приємні пахощі для Господа. Нехай її приготує священик, який буде помазаний замість нього з його синів; це – вічний закон, він має бути повністю виконаний. Кожна священикова хлібна жертва має бути повністю спалена і не має споживатися. Господь промовив до Мойсея, кажучи: Промов до Аарона та його синів, кажучи: Ось закон про жертву за гріх: жертву за гріх мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом. Це є святе святих. Спожити її має священик, який її приносить; вона має бути спожита на святому місці, у дворі намету свідчення. Кожен, хто доторкнеться до її м’яса, освятиться. А якщо її кров’ю буде оббризкано чийсь одяг, то те, що було оббризкане, нехай буде випране у святому місці. Глиняний посуд, в якому вона варитиметься, має бути розбитий. Якщо ж вона варитиметься в мідному посуді, то нехай він вичистить його і виполоще водою. Споживати їх може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Це є святе святих Господа. А всі жертви за гріх, що їх кров буде внесена в намет свідчення, щоби звершити викуплення у святому, не повинні споживатися, вони мають бути спалені у вогні.

 

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 6

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії