Читання 17 червня

Читання дня

Євангеліє

Початок Євангелія Іісуса Христа, Сина Божого, як написано у пророків: ось, Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твій перед Тобою (Мал. 3,1).

Глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, прямими зробіть стезі Йому (Іс. 40,3).

Явився Іоанн, який хрестив у пустині і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів.

І виходили до нього вся країна Іудейська і ієрусалимляни; і всі хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої.

Іоанн же носив одежу з верблюжого волосу і пояс шкіряний на чреслах своїх, і їв акриди* та дикий мед.

І проповідував, кажучи: за мною йде Сильніший мене, в Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його;

я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.

І сталось у ті дні, прийшов Іісус із Назарета Галілейського і хрестився від Іоанна в Іордані.

І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Котрий сходив на Нього, як голуб.

І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління.

Негайно після того Дух веде Його в пустиню.

І пробув Він там у пустині сорок днів, спокушуваний сатаною, і бувіз звірами; і Ангели служили Йому.

Після того ж, як виданий був Іоанн, прийшов Іісус до Галілеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилось Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.

Проходячи ж біля моря Галілейського, побачив Симона і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалки.

І сказав їм Іісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей.

І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним.

І, пройшовши звідти трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоанна, брата його, які також у човні лагодили сіті; і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з робітниками, пішли за Ним.

І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав.

І дивувалися вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники.

У їхній синагозі був чоловік, одержимий духом нечистим, і закричав:

облиш, що Тобі до нас, Іісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

Але Іісус заборонив йому, кажучи: замовкни і вийди з нього.

Тоді дух нечистий, стряснувши його і скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього.

І вжахнулися всі, так що один одного питали: що це? що це за нове вчення, що Він і духам нечистим наказує владно і вони слухають Його?

І швидко розійшлися про Нього чутки по всій окрузі Галілейській.

Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до дому Симона і Андрія, з Яковом та Іоанном.

Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї.

І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зразу ж залишила її, і вона стала служити їм.

Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих.

І все місто зібралось біля дверей.

І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос.

А вранці, вставши вдосвіта, вийшов і пішов у безлюдне місце, і там молився.

Симон і ті, що були з ним, пішли за Ним, і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають.

Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов.

І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галілеї і виганяв бісів.

Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити.

Іісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться.

Після цього слова проказа зразу ж зійшла з нього, і він став чистим.

І, глянувши на нього суворо, негайно відіслав його і сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священникові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, на свідчення їм.

А він, вийшовши, почав розголошувати і розказувати про подію, яка сталася, так що Іісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль.

 

Євангеліє від Марка,
Глава  1

Апостол

Отже, яка перевага бути іудеєм, або яка користь від обрізання?

Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм ввірене слово Боже.

Бо що ж? коли деякі й невірні були, невірність їхня чи знищить вірність Божу?

Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: Ти праведний в словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму (Пс. 50,6).

Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? (кажу це за людським міркуванням).

Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?

Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю до слави Божої, за що ж мене ще й судити як грішника?

І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.

То що ж? чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як іудеї, так і елліни, всі під гріхом.

Як написано: нема праведного ні одного;

нема того, хто розумів би; ніхто не шукає Бога;

усі збилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто робив би добро, нема жодного (Пс. 13,1–3).

Гортань їхня – відкритий гроб; язиком своїм обманюють; отрута аспідів на устах їхніх (Пс. 5,10; 139,4).

Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти (Пс. 9,28).

Ноги їхні швидкі на пролиття крові;

руїни і пагуба на дорогах їхніх;

вони не знають шляху миру (Притч. 1,16; Іс. 59,7-8).

Нема страху Божого перед їхніми очима (Пс. 35,2).

Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,

тому що ділами закону не виправдається перед Ним ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.

Тепер же, незалежно від закону, явилася правда Божа, про яку свідчать закон і пророки,

правда Божа через віру в Іісуса Христа у всіх і для всіх віруючих, бо нема різниці,

тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої,

одержуючи виправдання даром, за Його благодаттю, відкупленням у Христі Іісусі,

Котрого Бог призначив, як жертву умилостивлення в Крові Його через віру; для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше,

під час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовуючим віруючого в Іісуса.

Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? законом діл? Ні, але законом віри.

Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.

Невже Бог є Бог тільки іудеїв, а не і язичників? Звичайно, і язичників;

бо є лише один Бог, Котрий виправдає обрізаних за вірою і необрізаних через віру.

Отже, ми знищуємо закон вірою? Зовсім ні; але закон утверджуємо.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 3

Старий Заповіт

Якщо ж якась душа згрішить: наприклад, почує голос взяття клятви, – а вона була свідком чогось, або бачила, або знала, – то якщо вона не оповістить про це, – то візьме на себе гріх. Або якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі – чи то до мертвечини, чи то до нечистої здобичі хижака, чи то до мертвечин нечистих гидот, чи то до мертвечин нечистих тварин, або доторкнеться до нечистоти людини, – до будь-якої її нечистоти, доторкнувшись до якої, оскверниться, – і це від неї утаїться, та згодом вона усвідомить це, – то вона допустилася переступу. Або якщо якась душа, виразно промовляючи устами, присягнеться зробити щось погане чи зробити щось добре, – в усьому, що б лиш людина не промовила із клятвою, – і це утаїться перед її очима, та згодом вона усвідомить це, – то вона згрішила в якійсь одній із цих речей. Тож нехай вона визнає гріх, яким у цих випадках згрішила, і принесе Господу за те, чим допустилася переступу, за гріх, яким згрішила, самку – ягничку з овець або козеня із кіз в жертву за гріх. Священик звершить за неї викуплення, за її гріх, яким вона згрішила, і цей гріх буде їй прощено.

Якщо ж її рука не спроможеться на вівцю, то нехай принесе Господу за свій гріх, яким згрішила, дві горлиці або двох голубенят: одне – в жертву за гріх, а друге – у всепалення. Нехай принесе їх до священика, і священик принесе спершу те, що в жертву за гріх: священик скрутить йому голову від шиї, але не відділить її, і покропить кров’ю жертви за гріх по стінці жертовника; решту ж крові вицідить до підніжжя жертовника. Це є жертва за гріх. А другого він приготує на всепалення, як належить. Так священик звершить викуплення за її гріх, яким вона згрішила, і їй буде прощено. Якщо ж її рука не знайде й пари горлиць чи двох голубенят, то нехай принесе у свій дар за те, що згрішила, десяту частину ефи питльованого борошна в жертву за гріх. Хай не поливає на нього олії, ані не кладе на нього ладану, бо це є жертва за гріх. Нехай вона принесе його до священика, а священик, набравши з нього повну пригорщу як його пам’ятну частку, покладе на жертовник всепалень для Господа. Це є жертва за гріх. Так священик звершить за неї викуплення, за її гріх, яким згрішила в одному із цих випадків, – і їй буде прощено. Те ж, що залишилося, буде для священика, як жертва борошна.

Господь промовив до Мойсея, кажучи:

Коли якась душа забуде щось через забудькуватість і ненавмисно згрішить проти якоїсь з Господніх святих речей, то нехай принесе Господу в жертву за свій переступ барана без вади з дрібної худоби вартістю срібла сиклів сиклем святощів за те, в чому допустилася переступу. А те, чим згрішила проти якоїсь із святих речей, нехай вона відшкодує, надбавить до того ще п’яту частину й дасть те священикові. Священик звершить за неї викуплення бараном жертви за переступ, і їй буде прощено.

Душа, яка згрішить та скоїть якусь з усіх тих речей, що Господь наказав, що їх не слід чинити, – а вона не знала цього, – і вона допуститься переступу й візьме на себе гріх, – нехай приведе до священика безвадного барана з дрібної худоби, вартістю срібла, в жертву за переступ. Cвященик звершить за неї викуплення за її помилку, якою вона помилилася, та не знала цього, – і їй буде прощено, адже вона таки допустилася переступуa перед Господом.

Господь промовив до Мойсея, кажучи: Якщо якась душа згрішить, і легковажно знехтує Господніми заповідями, і вчинить шахрайство у справах із ближнім, в отриманому від нього на зберігання, чи навколо спільної власності, чи навколо грабунку, або якщо пригнобить чимось ближнього, чи знайде щось загублене, і скаже про це неправду, й неправдиво присягнеться про щось з усього того, що людина може вчинити, грішачи цим, – і буде, – коли вона згрішить і допуститься переступу, – то нехай віддасть те, що пограбувала, чи те, в чому пригнобила, чи те, що було їй дано на зберігання, чи загублене, яке вона знайшла; з будь-якої речі, про яку вона неправдиво присягнулася, нехай того дня, коли буде викрита, відшкодує саму суму, надбавить до неї ще п’яту частину й віддасть тому, чия вона є. А як жертву за свій переступ нехай принесе Господу безвадного барана з дрібної худоби вартістю, відповідною до того, у чому допустилася переступу. Священик звершить за неї викуплення перед Господом, і їй буде прощено, що б з усього того вона не скоїла й не допустилася тим переступу.

 

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 5

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії