Читання 15 червня

Читання дня

Євангеліє

Коли ж настав ранок, усі первосвященники і старійшини народу зібрали раду на Іісуса, щоб убити Його; і, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пілату, правителю.

Тоді Іуда, зрадник Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященникам та старійшинам, кажучи: согрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? гляди сам.

І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і удавився.

Первосвященники ж, взявши срібняки, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові.

І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх; тому і називається земля та «землею крові» до цього дня.

Тоді збулося сказане пророком Ієремією, який говорить: і взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь (Зах. 11,12-13).

Іісус же став перед правителем. І спитав Його правитель: Ти Цар Іудейський? Іісус сказав йому: ти говориш.

І коли звинувачували Його первосвященники і старійшини, Він нічого не відповідав.

Тоді говорить Йому Пілат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?

І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.

На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.

Був тоді у них відомий в’язень, званий Варавва; отже, коли вони зібрались, Пілат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Іісуса, названого Христом?

Бо знав, що видали Його через заздрість.

Коли ж він сидів на суддівському місці, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні у сні через Нього.

Але первосвященники і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Іісуса погубити.

Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

Пілат говорить їм: що ж мені робити з Іісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розп’ятий.

Правитель сказав: яке ж зло зробив Він? Та вони ще дужче кричали: хай буде розп’ятий.

Пілат, побачивши, що ніщо не допомагає, а неспокій зростає, взяв води і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.

Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.

Тоді відпустив їм Варавву, а Іісуса, побивши, віддав на розп’яття.

Тоді воїни правителя, взявши Іісуса в преторію*, зібрали на Нього весь полк і, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю; і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Іудейський! і плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.

А коли наглумились над Ним, зняли з Нього багряницю, і вдягли Його в одяг Його, і повели Його на розп’яття.

Виходячи, вони зустріли одного киринеянина, на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.

І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить: Лобне місце, дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, спробувавши, не хотів пити.

А ті, що розп’яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб;

і, сидячи, стерегли Його там;

і поставили над головою Його напис вини Його: Цей є Іісус, Цар Іудейський.

Тоді розп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.

Ті, що проходили мимо, злословили Його, киваючи головами своїми

і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні створюєш! спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.

Так само і первосвященники з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, хай тепер зійде з хреста, і увіруємо в Нього; уповав на Бога; хай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він сказав: Я – Син Божий.

Також і розбійники, розп’яті з Ним, ганьбили Його.

З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.

А близько дев’ятої години Іісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! лама савахфані? що значить: Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти Мене залишив?

Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.

І зараз же один з них побіг, взяв губку, наповнив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити; а інші говорили: почекай, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.

Іісус же, знову скрикнувши гучним голосом, іспустив дух.

І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, зверху донизу; і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресло і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з’явились багатьом.

Сотник же і ті, що стерегли з ним Іісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.

Там були також і дивились здалеку багато жінок, які йшли за Іісусом з Галілеї, служачи Йому; між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.

Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї, на ім’я Йосиф, який також вчився в Іісуса; він, прийшовши до Пілата, просив тіла Іісусового. Тоді Пілат звелів віддати тіло; і, взявши тіло, Йосиф обвив Його чистою плащаницею* і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі; і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.

Була ж там Марія Магдалина і інша Марія, які сиділи проти гробу.

На другий день, що після п’ятниці, зійшлись первосвященники і фарисеї до Пілата і говорили: правителю! ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну; отож звели охороняти гроб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірший від першого.

Пілат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.

Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава  27

Апостол

Павел, раб Іісуса Христа, покликаний Апостол, вибраний для благовістя Божого,

яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у святих писаннях,

про Сина Свого, Котрий народився від сім’я Давидового по плоті

і відкрився Сином Божим у силі, по духу святині, через воскресіння з мертвих,– про Іісуса Христа Господа нашого,

через Котрого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи,

серед яких знаходитесь і ви, покликані Іісусом Христом,–

усім, що перебувають в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.

Перш за все дякую Богові моєму через Іісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світі.

Свідок мені Бог, Котрому служу духом моїм у благовіствуванні Сина Його,– що безперестанно згадую про вас,

завжди благаючи в молитвах моїх, щоб воля Божа була сприятлива колинебудь прийти мені до вас,

бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам деякий духовний дар для вашого утвердження,

тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.

Не хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас (але зустрічав перешкоди навіть донині), щоб мати деякий плід і у вас, як і в інших народів.

Я винен і еллінам і варварам, мудрецям і неукам.

Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, хто знаходитесь у Римі.

Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, по-перше, іудею, потім і еллінові.

В ньому відкривається правда Божа від віри у віру, як написано: праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).

Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.

Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.

Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.

А як вони, пізнавши Бога, не прославили Його, як Бога, і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилось нерозумне їхнє серце;

називаючи себе мудрими, збожеволіли,

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і четвероногих, і плазунів,–

тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, і вони самі сквернили свої тіла.

Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Котрий благословенний во віки, амінь.

За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне використання протиприродним;

подібно і чоловіки, залишивши природне використання жіночої статі, розпалялися похоттю один до одного, чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за своє заблудження.

І як вони не турбувалися мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові – чинити непотрібства,

так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрості, вбивства, чвар, обману, злих звичаїв,

лихомовні, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, неслухняні батькам,

безрозсудні, віроломні, нелюбі, непримиримі, немилостиві.

Вони знають праведний суд Божий, що хто робить такі діла, вартий смерті; однак не тільки їх роблять, але й тих, що роблять, схвалюють.

 

Послання до римлян святого апостола Павла,
Глава 1

Старий Заповіт

Коли ж чийсь дар Господу – жертва спасіння, то, якщо він приноситиме його з великої худоби, – нехай приведе перед Господа чи то самця, чи то самицю без вади. Нехай покладе руки на голову дару й заріже його біля входу в намет свідчення, а сини Аарона, священики, виллють його кров довкола на жертовник всепалень. Тоді принесуть як вогняне приношення Господу з жертви спасіння жир, який покриває нутрощі, й увесь жир, що на нутрощах, обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, – нехай відділить його разом із нирками. А сини Аарона, священики, принесуть їх на жертовник для всепалень, на дрова, що на вогні. Це – вогняне приношення, приємні пахощі для Господа.

Якщо ж його дар – з дрібної худоби, то нехай він приведе, як жертву спасіння Господу, також самця або самицю без вади. Якщо він приноситиме в дар ягня, то нехай приведе його перед Господа, покладе руки на голову свого дару й заріже його біля входу в намет свідчення. А сини Аарона, священики, виллють його кров довкола на жертовник. Тоді він принесе, як вогняне приношення Богові з жертви спасіння, жир та неушкоджену задню частину, – нехай відділить це разом з поперековими частинами, – жир, який покриває нутрощі, й жир, що на нутрощах, обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, – відділивши разом із нирками, – і нехай священик принесе це на жертовник. Це – приємні пахощі, вогняне приношення для Господа.

Якщо ж його дар – із кіз, то нехай приведе його перед Господа, покладе руки на його голову, і його заріжуть перед Господом біля входу в намет свідчення; а сини Аарона, священики, виллють його кров довкола на жертовник. Тоді він принесе з нього як вогняне приношення Господу жир, який покриває нутрощі, й увесь жир, що на нутрощах, обидві нирки й весь жир, що на них, над стегнами, і сальник печінки нехай відділить разом із нирками, а священик нехай принесе це на жертовник. Це – вогняне приношення, приємні пахощі для Господа.

Весь жир нехай буде для Господа. Це – закон навіки для ваших поколінь у кожному вашому поселенні: не будете споживати жодного жиру і жодної крові.

 

Третя книга Мойсея Левітів,
Глава 3

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії