Читання 8 червня

Читання дня

Євангеліє

І коли наблизились до Ієрусалима і прийшли у Віффагію до гори Єлеонської, тоді Іісус послав двох учнів

і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами; і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею молодого осла; відв’язавши, приведіть до Мене;

і якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господу; і зараз же пошле їх.

Усе ж це було, щоб збулося сказане через пророка, який говорить:

скажіть дочці Сіоновій: ось, Цар твій йде до тебе лагідний, сидячи на ослиці і молодому ослі, синові під’яремної (Іс. 62,11; Зах. 9,9).

Учні пішли і зробили так, як звелів їм Іісус:

привели ослицю і молодого осла і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.

Безліч народу розстеляли одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі;

народ же, що йшов попереду і супроводжував, виголошував: осанна* Синові Давидовому! благословен Грядущий в ім’я Господнє! осанна у вишніх!

І коли увійшов у Ієрусалим, все місто заметушилось і заговорило: хто Цей?

Народ же говорив: Цей є Іісус, Пророк з Назарету Галілейського.

І увійшов Іісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі, і поперевертав столи міняльників і лави тих, що продавали голубів,

і казав їм: написано: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників (Іс. 56,7; Ієр. 7,11).

І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.

А первосвященники і книжники, бачивши чудеса, які Він сотворив, і дітей, які виголошували в храмі і говорили: осанна Синові Давидовому, – обурились

і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Іісус відповів їм: так! невже ви ніколи не читали: із уст немовлят і грудних дітей Ти сотворив хвалу? (Пс. 8,3).

І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Віфанію і пробув там ніч.

Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів;

і, побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: хай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.

Побачивши це, учні здивувались і говорили: як це відразу всохла смоковниця?

Іісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не матимете сумніву, то не тільки зробите те, що зроблено із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море,– буде;

і все, чого попросите в молитві з вірою, отримаєте.

І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященники і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? і хто Тобі дав таку владу?

Іісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне; якщо про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю;

хрещення Іоаннове звідки було: з небес, чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?

а якщо сказати: від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоанна за пророка.

І відповіли Іісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.

А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину! піди сьогодні роби у винограднику моєму.

Але той сказав у відповідь: не хочу; а згодом, розкаявшись, пішов.

І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, і не пішов.

Котрий з двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Іісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі й блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже,

бо прийшов до вас Іоанн Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися потім, щоб повірити йому.

Вислухайте іншу притчу. Був один господар дому, котрий посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав в ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, відлучився.

Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів взяти свої плоди;

виноградарі, схопивши слуг його, одного побили, другого вбили, а іншого побили камінням.

Знову послав він інших слуг, більше, ніж спочатку; і з ними вчинили так само.

Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.

Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець; ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.

І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.

Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?

Говорять Йому: злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час.

Іісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах наших? (Пс. 117,22–23).

Тому кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже і дане буде народові, який приносить плоди його;

і той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздавить.

І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить,

і намагались схопити Його, але побоялись народу, бо Його вважали за Пророка.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава  21

Апостол

Дивіться, яку любов дав нам Отець, щоб нам називатися і бути дітьми Божими. Світ тому не знає нас, що не пізнав Його.

Улюблені! ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є.

І кожний, хто має цю надію на Нього, очищає себе, бо Він чистий.

Всякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня; і гріх є беззаконня.

І ви знаєте, що Він явився для того, щоб взяти гріхи наші, і що в Ньому нема гріха.

Кожний, хто перебуває в Ньому, не грішить; всякий, хто грішить, не бачив Його і не пізнав Його.

Діти! хай ніхто не вводить вас в оману. Хто творить правду, той праведний, подібно як Він праведний.

Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол согрішив. Для цьогото і явився Син Божий, щоб зруйнувати діла диявола.

Кожний, народжений від Бога, не чинить гріха, тому що сім’я Його перебуває в ньому, і він не може грішити, бо народжений від Бога.

Діти Божі і діти диявола впізнаються так: всякий, хто не творить правди, не є від Бога, як і той, хто не любить брата свого.

Бо таке є благовіствування, яке ви чули від початку, щоб ми любили один одного,

не так, як Каїн, котрий був від лукавого і вбив брата свого. А за що вбив його? За те, що діла його були злі, а діла брата його праведні.

Не дивуйтеся, браття мої, якщо світ ненавидить вас.

Ми знаємо, що ми перейшли зі смерті в життя, бо любимо братів; той, хто не любить брата, перебуває в смерті.

Всякий, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця; а ви знаєте, що ніякий людиновбивця не має життя вічного, в ньому перебуваючого.

Любов пізнали ми в тому, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів.

А хто має достатки на світі, але, коли бачить брата свого в потребі, зачиняє від нього серце своє, – то як може перебувати в такому любов Божа?

Діти мої! будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою.

І ось з чого розуміємо, що ми від істини, і заспокоюємо перед Ним серця наші;

бо якщо серце наше засуджує нас, то тим більше Бог, бо Бог більше серця нашого, і знає все.

Улюблені! якщо серце наше не засуджує нас, то ми маємо дерзновіння до Бога,

і, чого попросимо, одержимо від Нього, бо додержуємося заповідей Його і робимо угодне перед Ним.

А заповідь Його та, щоб ми вірували в ім’я Сина Його Іісуса Христа і любили один одного, як Він заповів нам.

І хто зберігає заповіді Його, той перебуває в Ньому, і Він у тому. А що Він перебуває в нас, розуміємо по духу, який Він дав нам.

 

Перше соборне послання святого апостола Іоанна Богослова,
Глава 3

Старий Заповіт

І Веселеїл та Еліяв, і кожний обдарований розумом, кому дані вміння і знання, щоб на цьому розумітися та щоб виготовляти всі вироби, відповідно до святої потреби, діяли згідно з усім, що заповів Господь. Мойсей покликав Веселеїла й Еліява, та всіх, хто мав мудрість, кому Бог дав розумне серце, і всіх, які добровільно бажали приступити до праці, щоб звершувати її. І вони взяли від Мойсея всі окремі дари, які позносили сини Ізраїля для всіх робіт у святині, щоб виконати їх; щоранку вони й надалі приймали принесене від тих, хто приносив. Та поприходили всі майстри, які виконували роботи у святині, – кожний згідно зі своїм ділом, котре він робив, – і сказали Мойсеєві: Забагато приносять люди для робіт, які Господь наказав виконати. І Мойсей звелів, і оголосили в таборі, повідомляючи: Ні чоловік, ні жінка хай більше не працюють на особливі пожертви для святині! Тож народ припинив надалі приносити. Всі їхні роботи з будівництва були достатньо забезпечені, щоб завершити, і ще залишалося. І кожний майстер, між працівниками, зробив одяг для святині, який належав священикові Аарону, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили наплічник із золота та синього сукна, пурпуру, пряденого кармазину і тканого вісону. І вирізані були плитки, золоті смужки, щоб сплести разом із синім сукном, з пурпуром, тканим кармазином і з тонко виробленим вісоном, – витканий виріб. Плечові частини наплічника з’єднані з обох сторін – виріб, зітканий один з одним, переплетений між собою. Згідно з його виготовленням його зробили з цього ж – із золота, синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону, – як і заповів Господь Мойсеєві. І обробили обидва камені смарагду – закріплені разом і вставлені в золоту оправу, викарбувані й вирізьблені, як печатки, з іменами синів Ізраїля. І він прикріпив їх на плечових частинах наплічника – камені пам’яті Ізраїльських синів, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили Місце виголошення суду – шитий виріб з гаптуванням, подібно до виготовлення наплічника: із золота, синього сукна, пурпуру, тканного кармазину і тонко виробленого вісону. Квадратним і подвійним зробили Місце виголошення суду – у долоню завдовжки і в долоню завширшки, подвійне. А до нього пришили тканину з набором каменів у чотири ряди. Ряд каменів: сардолік, топаз і смарагд – один ряд. І другий ряд: гранат, сапфір і яшма. І третій ряд: ліґурій, агат і аметист. І четвертий ряд: хризоліт, берил і онікс, – оковані золотом і оправлені в золото. І було дванадцять каменів з іменами синів Ізраїля, – згідно з їхніми іменами, – наче різьблені печаті – кожний зі своїм іменем, відповідно до дванадцятьох племен. І зробили на Місці виголошення суду плетені мережки – плетений виріб з чистого золота. І зробили два маленьких золотих щитки і два золотих кільця. І прикріпили два золотих кільця на обох кутах Місця виголошення суду. І прикріпили плетінки із золота до кілець на обох кутах Місця виголошення суду, – на двох з’єднаннях – дві плетінки, і прикріпили до двох малих щитків, і помістили на плечових частинах наплічника спереду – один напроти одного. І зробили два золотих кільця, і прикріпили на двох кутах на краях Місця виголошення суду: на краї ззаду наплічника зі середини. І зробили два золотих кільця, і прикріпили до обох плечових частин наплічника, під ним, спереду нижче з’єднання, над сплетеною в одне частиною наплічника. І прикріпив Місце виголошення суду кільцями, що на ньому, до кілець наплічника, які були з’єднані синім сукном, переплетеним з тканиною наплічника, щоб Місце виголошення суду не сповзало з наплічника, – як і заповів Господь Мойсеєві. А під наплічник зробили нижню ризу – тканої роботи, всю блакитну. Отвір для голови в нижній ризі – посередині, двічі обметаний, переплетений разом, який мав міцну облямівку довкола отвору. А внизу по краю одягу зробили зі синього сукна, пурпуру, тканого кармазину і тонко виробленого вісону гранатові яблучка – наче у розквітлого гранату. І зробили золоті дзвіночки, і причепили дзвіночки по краю одягу довкола між гранатовими яблучками. Золотий дзвіночок і гранатове яблучко, – і так повсьому краю одягу довкола, – для служіння, як і заповів Господь Мойсеєві. І зробили хітони з вісону – тканий виріб – для Аарона і його синів, і кидари з вісону, і митру з вісону, і штани з тонко виробленого вісону, а їхні пояси – з вісону, синього сукна, пурпуру і тканого кармазину – вишитий виріб, – як і заповів Господь Мойсеєві. І виготовили золоту пластинку, визначену для святого місця, – з чистого золота. І він зробив на ній напис викарбуваними буквами, як на печаті: Святиня для Господа. І поклали на синій край/ рубець/ облямівку, щоб лежала на митрі зверху, як і заповів Господь Мойсеєві.

Вихід,
Глава 36

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії