«Біблія. Сучасний переклад. 2020». Щиро радію, але радість моя недосконала…

Цей блог ректора ВПУ Георгія Коваленка є рецензією на видання Українського біблійного товариства «Біблія. Сучасний переклад. Перше видання. 2020».

Сам автор назвав відгук «поверхневим і емоційним». Чому? Пропонуємо ознайомитися із текстом, який подаємо повністю за дописом на ресурсі blogger.com.

Протоієрей Георгій Коваленко (George Kovalenko)

Щиро радію, тримаючи в руках примірник нового видання Українського біблійного товариства, яке презентує його як плід роботи, розпочатої ще 1992 році. Щиро вітаю перекладачів.

Радість недосконала, бо…

Але радість моя недосконала… Бо недосконалим є видання, яке презентоване як плід 28-річної роботи. І це одразу помічаєш, коли береш його в руки. Я розумію, що якість перекладу визначається не якістю паперу, дизайну верстки чи машини, яка друкувала. І не поверхневим оглядом видання. Але від нової книги, яка ще й Книга книг, яку плануєш постійно брати в руки і з якою тобі працювати, очікуєш і зовнішньої довершеності, і відповідності книжковим і науковим стандартам ХХІ століття. На жаль…

У мене є видання Біблії Українського біблійного товариства і того самого 1992 року і «Четвертий повний переклад» 2011-го, тому можу порівнювати не тільки із закордонними виданнями на кшталт «женевського» чи «брюссельського». І, на жаль, порівняння не на користь нового видання.

По-перше, на книзі жодної інформації про друкарню чи про наклад. Та й про саме видання — лише одна сторінка передмови, скромно підписана Видавничим відділом УБТ. Навіть видання 1992 року мало вступ із загальними відомостями про Біблію, про її склад і канон, про історію українських перекладів і особливості видання. А ще там були карти, ілюстрації на початку кожної книги, а ще додатки у кінці: важливі історичні дати, список скорочень, міри і ваги, церковні читання на цілий рік для православних і католиків, біблійно-богословський показник тощо. Видання 2011 року є кращим вже у змісті, де наведені, поруч з повними назвами біблійних книг, прийняті скорочення та змістовна передмова на 9 аркушах. В кінці вказані вихідні дані, хоча вибір друкарні дивує: м. Твер, проспект Леніна (назву країни скромно опущено). А ще у «сучасному перекладі» відсутні т.зв. второканонічні 11 книг Старого Завіту, які були у виданні 2011 року. Я розумію, що цьому теж є «канонічні» пояснення.

Цікаво дізнатися, хто ці люди, які стільки років працювали над перекладом

А про колектив, який стільки років працював над «сучасним перекладом», у скромній передмові 2020 року сказано, що це «відомі в Україні церковні і громадські діячі спільно зі знавцем давніх мов, великим ентузіастом в галузі біблієзнавства і патріотом української мови, лауреатом Шевченківської премії, доктором богослів’я о. Рафаїлом Турконяком». Я думаю, що не тільки мені було б цікаво дізнатися, хто вони, ці люди, і чому над перекладом працювали «церковні і громадські діячі», а не знавці древніх мов і біблеїсти? Тут я подумав, що, можливо, це просто перевиданий текст о. Рафаїла, але, порівнявши нове видання з Біблією, виданою Східноєвропейською гуманітарною місією у 2016 році, на якій прямо написано «Переклад проф. Рафаїла Турконяка», я побачив, що тексти, принаймні псалмів, все ж таки відрізняються. А це означає, що або є реальний колектив перекладачів, який працював з текстами першоджерел і радився з о. Рафаїлом, або колектив редакторів, який «осучаснював» переклад о. Рафаїла.

Подвійна нумерація: повага до різних традицій чи до культурної пам’яті?

І це не єдине, що мене напружило на одному листочку передмови. Там говориться, що «завдяки Синодальному російському перекладу, яким донедавна користувались і українці, чимало біблійних імен і назв місцевостей увійшли не лише в культурну пам’ять українських читачів Біблії, а й застосовані попередніми перекладачами Біблії українською мовою, ми вирішили залишити їх у звичному для читача написанні, наприклад: Єва (гебр. Хавва), Ісаак (гебр. Їцхак), Мойсей (гебр. Моше)…» тощо. Розумно і аргументовано, але… 

Відкриваю я Книгу псалмів, знаходжу відомий кожному українцеві 50 псалом і з подивом читаю: 

«1. Псалом Асафа. 

Бог над богами – Господь…» 

А відоме всім нам 

«1. Псалом Давида, коли він взяв собі за дружину Вірсавію… 

Помилуй мене, Боже, задля милості Своєї…», 

тепер нумерується Псалом 51. 

А як же повага до «культурної пам’яті» і «попередніх перекладів»? 

Відкриваємо переклад УБТ 2011. Псалом 50 — це Псалом 50, а в перекладі 1992 року він має подвійну нумерацію з повагою до західної і східної традиції 51(50).

«Сучасний переклад» має розумітися і на давніх мовах, і на сучасних сенсах

Є в мене питання і безпосередньо до тексту, але тут я схильний поважати непросту працю філологів і богословів і довіряти тим, хто знає набагато більше за мене і фахово займається біблійними перекладами. 

Хоча, відкривши першу ж сторінку першої книги Біблії — Книги Буття, я знов побачив про Духа Божого, який «ШИРЯВ над поверхнею води». Це я до «сучасності» перекладу.

А потім звертаю увагу на слова-заповідь Бога першим людям: «Плодіться і множтеся, та наповнюйте землю, ВОЛОДІЙТЕ нею і ПАНУЙТЕ над рибами морськими та птахами небесними — над усім живим, що рухається на землі!» Достатньо подивитися довкола, щоб зрозуміти, що людство вже ДОВОЛОДІЛОСЯ природою і ДОПАНУВАЛОСЯ над тваринами. А це означає, що той, хто робить «сучасний переклад», має розумітися не тільки на давніх мовах, але й на сучасних сенсах і викликах перед людством. Але, щоб не займатися тільки критикою, скажу, що з цими словами і сенсами історії про створення світу і перших людей, я мав справу, коли писав «Біблійні історії для дітей» для сучасних дітей. І тоді замість «Дух Божий ширяв над поверхнею води» я написав «Дихання Боже було над водою». А замість того, щоб використовувати термін «ПАНУЙТЕ над», яке до українських перекладів увійшло з російського синодального «ВЛАДЫЧЕСТВУЙТЕ над», взяв більш багатогранне як в богословському, так і в екологічному сенсі слово «ГОСПОДАРЮЙТЕ над». І в цьому не було нічого нового, бо в забутому усіма церковнослов’янському тексті використовується термін «ГОСПОДСТВУЙТЕ», яке для російськомовних нагадує про господ (панів і владик), а для нас українців асоціюється з Господом і господарюванням.

Чому я все ж раджу читати сучасний переклад Біблії від УБТ

Але на цьому моя критика, сподіваюся конструктивна, завершується. І я знов радію, тримаючи в руках ще один, вже 8-й в моїй бібліотеці переклад Біблії українською мовою, який, як і інші, але в першу чергу, я буду використовувати, коли працюватиму з текстом і сенсами Святого Письма. Саме наявність декількох перекладів дає можливість глибше і багатогранніше розуміти біблійні тексти й істини. 

А на останок я хочу процитувати о. Рафаїла Турконяка, який сказав, що «кожне покоління має мати свій переклад Біблії». А ще хтось сказав, що, зважаючи на швидкість розвитку сучасної мови, кожні 10-15 років має з’являтися новий переклад Святого Письма. Тому ще раз вітаю усіх нас з новим виданням від Українського біблійного товариства і раджу його замовляти на сайті УБТ і читати. А філологам і біблеїстам, спільно з видавцями, —продовжувати роботу над вдосконаленням і розмаїттям видань Біблії українською.

P.S. А ще хотілося б, щоб «сучасний переклад» був доступний і в електронному вигляді для тих, хто читає і працює за допомогою сучасних гаджетів і користується, наприклад, найпопулярнішим в світі біблійним додатком YouVersion (bible.com), де, окрім перекладів Куліша з Пулюєм, Огієнка і Турконяка, є й «Свята Біблія: сучасною мовою». І це ще один переклад, на який я звернув увагу, коли дописував цей блог.

За матеріалами блогу Георгія Коваленка

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *