Читання 20 травня

Читання дня

Євангеліє

Пильнуйте, не творіть милостині вашої перед людьми з тим, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.

Отже, коли твориш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже приймають нагороду свою.

У тебе ж, як твориш милостиню, хай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,

щоб милостиня твоя була таємна; і Отець твій, Котрий бачить таємне, віддасть тобі явно.

І, коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі люблять у синагогах і на розі вулиць, зупиняючись, молитися, щоб показатися перед людьми. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою.

Ти ж, коли молишся, увійди в кімнату твою і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Котрий втайні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.

А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть;

не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше вашого прохання в Нього.

Моліться ж так: Отче наш, Ти, що є на небесах! хай святиться ім’я Твоє;

хай прийде Царство Твоє; хай буде воля Твоя і на землі, як на небі;

хліб наш насущний дай нам на цей день;

і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи* нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство і сила і слава повік. Амінь.

Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний,

а коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.

Також, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою.

А ти, коли постишся, помасти голову твою і вмий лице твоє,

щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втайні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.

Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа точать і де злодії підкопують і крадуть,

а збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,

бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

Світильником для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле;

коли ж око твоє буде лихе, то і все тіло твоє темне буде. Отже, якщо світло, що в тобі, темрява, то яка ж тоді темрява?

Ніхто не може служити двом господарям: бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме старанність, а про другого не дбатиме. Не можете служити Богові й мамоні*.

Тому кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що одягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло за одежу?

Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають в житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Чи ви ж не багато кращі за них?

Та і хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?

І про одежу чого піклуєтесь? Подивіться на лілії польові, як вони ростуть: ні трудяться, ні прядуть;

але кажу вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;

коли ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не багато краще вас, маловіри!

Отож не піклуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися?

бо всього цього шукають язичники; бо Отець ваш Небесний знає, що ви маєте потребу в усьому цьому.

Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.

Отож не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день сам піклуватиметься про своє. Досить для кожного дня своїх турбот.

 

Євангеліє від Матфея,
Глава  6

Апостол

Врятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів називається Меліт.

Іноплемінники проявили до нас велику людяність, бо вони після недавнього дощу й холоду, розклали вогнище і прийняли всіх нас.

Коли ж Павел набрав багато хмизу і клав на вогонь, тоді єхидна, вийшовши від жару, повисла у нього на руці.

Іноплемінники, побачивши змію, повислу в нього на руці, говорили один одному: певне цей чоловік – вбивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити.

Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.

Вони ж чекали, що в нього буде запалення, або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думки і говорили, що він Бог.

Біля того місця були маєтки начальника острова, на ім’я Публій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав.

Батько Публія лежав, страждаючи гарячкою і болем у животі; Павел увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його.

Після цієї події і інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися,

і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним.

Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався Діоскури і зимував на цьому острові,

і припливши до Сіракуз, пробули там три дні.

Звідти відпливши, прибули в Ригію; оскільки через день повіяв південний вітер, прибули на другий день до Путеолу,

де знайшли братів і були впрошені пробути в них днів сім, а потім пішли до Риму.

Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох Гостиниць. Побачивши їх, Павел подякував Богові і пожвавішав.

Коли ж ми прийшли до Риму, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові дозволено жити окремо з воїном, що стеріг його.

Через три дні Павел скликав знатніших з іудеїв, і коли вони зійшлися, говорив до них: мужі браття! не зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах з Ієрусалима переданий до рук римлян.

Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що нема в мені ніякої вини, вартої смерті;

але, так як іудеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.

З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкладений я цими кайданами.

Вони ж сказали йому: ми ні листів не одержували про тебе з Іудеї, ні з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось поганого.

А втім хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються.

І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він зранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Іісуса із закону Мойсеєвого і пророків.

Одні з них переконувались словами його, а інші не вірили.

Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павел сказав такі слова: добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаію:

піди до цього народу і скажи: слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитись будете і не побачите.

Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої закрили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,9–10).

Отож хай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують.

Коли він сказав це, іудеї пішли, довго сперечаючись між собою.

І прожив Павел цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього,

проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Іісуса Христа з усяким дерзновінням беззаборонно.

 

Діяння апостолів,
Глава 28

Старий Заповіт

З Еліма вони вирушили далі. Вся громада синів Ізраїля прийшла у пустелю Сін, що між Елімом та Синаєм. А п’ятнадцятого дня другого місяця, відтоді, як вони вийшли з Єгипетської землі, уся громада Ізраїльських синів почала нарікати на Мойсея і Аарона. Ізраїльські сини сказали їм: Краще було б, аби ми, уражені Господом, померли в Єгипетській землі, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліб досита. А ви вивели нас у цю пустелю, щоб усю цю громаду вигубити голодом! Тоді Господь сказав Мойсеєві: Ось, Я дам вам хліб з неба, і народ вийде, і вони щодня збиратимуть денну норму, – щоб випробувати їх, чи будуть вони слідувати за Моїм законом, чи ні: І буде, шостого дня вони приготують те, що принесли, – і виявиться, що буде вдвічі більше від того, що збирають щодня. Тож Мойсей та Аарон промовили до всієї громади Ізраїльських синів: Увечері ви дізнаєтеся, що Господь вивів вас із Єгипетської землі, а вранці побачите Господню славу, оскільки Він почув ваше нарікання на Бога. А ми хто такі, що нарікаєте на нас? І сказав Мойсей: Оскільки Господь дасть вам звечора їсти м’ясо, а вранці – хліба досита, то Господь почув ваші нарікання, якими ви нарікаєте на нас! А ми хто такі? Тож ваше нарікання не проти нас, але проти Бога! І Мойсей сказав Ааронові: Промов до всієї громади Ізраїльських синів: Прийдіть перед Бога, тому що Він почув ваші нарікання. Коли ж промовляв Аарон до всієї громади Ізраїльських синів, то вони повернулися до пустелі, і Господня слава з’явилася в хмарі. І Господь заговорив до Мойсея, кажучи: Я почув нарікання синів Ізраїля. Скажи їм, промовляючи: Під вечір їстимете м’ясо, а вранці насититеся хлібом. І пізнаєте, що Я – Господь, ваш Бог! Настав вечір, – і налетіли перепели та покрили табір. А вранці довкола табору, коли перестала випадати роса, – аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, наче коріандр, і біле, наче іній на землі. Побачивши це, сини Ізраїля сказали один одному: Що це?k Оскільки вони не знали, що це було. А Мойсей сказав їм: Це хліб, який Господь дав вам їсти. Це і є та справа, про яку Господь заповів: Нехай кожний збирає його для родини – гоморl на особу, за кількістю ваших душ, кожний нехай збирає зі своїми співмешканцями. Ізраїльські сини так і зробили, – хто зібрав більше, а хто менше. Та виміряли гомором, і не мав надлишку той, хто багато зібрав, а той, хто мало зібрав, не мав недостачі. Кожний зібрав по потребі тих, які жили з ним. Та Мойсей попередив їх: Хай ніхто не залишає його до ранку! Але Мойсея не послухалися, і дехто залишив його до ранку; і завелися в ньому черв’яки, і воно засмерділося. Тож Мойсей був розсерджений ними. Кожний збирав його рано-вранці згідно зі своєю потребою, а коли припікало сонце, воно тануло. А шостого дня виявилося, що зібрали вдвічі більше від потрібного – по два гомори для кожного. І всі старійшини громади прийшли й доповіли Мойсеєві. А Мойсей сказав їм: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Завтра субота – святий відпочинок для Господа. Що лише маєте пекти – печіть, і що лише маєте варити – варіть. А все, що зостанеться, залишіть те у сховок до ранку. І залишили його на наступний день, як заповів їм Мойсей, – і не засмерділося, і черв’яки в ньому не завелися. Тож Мойсей сказав: Їжте сьогодні, бо сьогодні – субота для Господа, – ви не знайдете його на полі. Шість днів збиратимете, а сьомого дня – субота, цього дня не буде його. А сьомого дня виявилося, що дехто з народу вийшов збирати, та вони нічого не знайшли. І Господь сказав Мойсеєві: Доки не бажатимете прислухатися до Моїх заповідей і до Мого закону? Глядіть, бо Господь дав вам цей день – суботу; тому Він дав вам шостого дня хліба на два дні. Нехай кожен сидить у своєму домі, – сьомого дня хай ніхто не виходить зі свого місця. І народ дотримувався суботи – сьомого дня. А Ізраїльські сини дали йому назву – манна, – воно було біле, як насіння коріандру, а його смак – як у коржа з медом. А Мойсей сказав: Це і є та справа, про яку говорив Господь: Наповніть гомором манни посудину для вашихнаступних поколінь, щоб вони побачили хліб, який ви їли в пустелі, коли Господь виводив вас з Єгипетської землі. Ааронові ж Мойсей сказав: Візьми одну золоту посудину і насип в неї повний гомор манни, і поклади її на зберігання перед Богом для ваших наступних поколінь, – як і заповів Господь Мойсеєві. І Аарон поклав її перед Свідченням на зберігання. Сини Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли до заселеної землі, – їли манну, доки не прийшли до границі з Фінікією. А гомор – це десята частина трьох мірок.

Вихід,
Глава 16

© Українське Біблійне Товариство, 2011, переклад Біблії